Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого-судді Онишкевича Т.В.,

суддів Ліщинського А.М., Заверухи О.Б.,

при секретарі судового засідання Тарнавській Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Борщів-цукор" до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Борщів-цукор" (далі - ТОВ "Борщів-цукор") у липні 2008 року звернулося до суду з позовом, у якому після уточнення своїх вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі - Борщівська МДПІ): НОМЕР_1 від 07 грудня 2007 року, № НОМЕР_2від 21 лютого 2008 року, НОМЕР_3 від 17 квітня 2008 року, НОМЕР_4 від 01 липня 2008 року якими позивачу було донараховано податок на додану вартість у розмірі 63074,52 грн. за основним платежем та 31537,26 грн. за штрафними санкціями, а всього на суму 94611,78 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року у справі № 2-а-379/08 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач Борщівська МДПІ просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні позову ТОВ "Борщів-цукор". Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення не було долучено до матеріалів справи постанови Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17 квітня 2007 року у справі № 2-а-22/07. У ході розгляду вказаної справи було встановлено, що позивач ОСОБА_1., який був засновником та директором ТОВ "Енергохолдинг", після підписання у присутності нотаріуса статуту та інших установчих документів, що було ним зроблено з метою отримання винагороди від незнайомих осіб через скрутне матеріальне становище, у подальшому жодного відношення до діяльності вказаного товариства не мав, жодних внесків у статутний фонд не вносив, ніяких цивільно-правових угод товариства у якості його директора не підписував. З огляду на викладене апелянт вважає встановленим той факт, що у господарських операціях із позивачем від імені ТОВ "Енергохолдинг" на стороні продавця діяла особа, неуповноважена на здійснення таких операцій та підписання податкової звітності. Оскільки обов'язковим реквізитом податкової накладеної є підпис відповідальної особи, то наявні у позивача податкові накладні, отримані від ТОВ "Енергохолдинг", не можуть братися до уваги при вирішенні питання про відшкодування податку на додану вартість.

Окрім того, вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 22 травня 2007 року встановлено, що ОСОБА_1. вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, суть якого полягає у тому, що у період 2003-2006 років ним було створено умови для здійснення невстановленими слідством особами незаконної господарської діяльності від імені ТОВ "Енергохолдинг" шляхом легалізації коштів у розмірі 48 662 504,70 грн.

Під час апеляційного розгляду справи представник апелянта Борщівської МДПІ підтримав вимоги за апеляційною скаргою та надав суду пояснення відповідно до її змісту.

Представник ТОВ "Борщів-цукор" в судове засідання апеляційного суду не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Борщів-цукор", суд першої інстанції виходив із того, що протягом вересня-листопада 2004 року позивач на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 15-09-04 від 19 серпня 2004 року та додаткової угоди від 21 вересня 2004 року до вказаного договору придбав у ТОВ "Енергохолдинг" природний газ на суму 2 479 366,49 грн., у тому числі 413 227,74 грн. податок на додану вартість. Здійснення даної господарської операції підтверджено відповідними первинними документами, всі зобов'язання за даним договором позивачем виконано належним чином, оплата за газ відбулася грошовими коштами. На час вчинення вказаних правочинів ТОВ "Енергохолдинг" було зареєстровано у встановленому законом порядку у якості платника податку на додану вартість. Отримання покупцем права на податковий кредит з податку на додану вартість законом не пов'язується з обов'язковим фактичним надходженням цих сум до бюджету і зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на податковий кредит у разі виконання всіх передбачених законом умов і наявності документального підтвердження розміру податкового кредиту (податкові накладні). Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість, а підписання податкових накладних і договорів невідомими особами з врахуванням фактичних обставин господарських відносин позивача з ТОВ "Енергохолдинг" не свідчить про недійсність таких первинних документів. У листопаді 2004 року ТОВ "Енергохолдинг" перебувало у Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Сам факт припинення у судовому порядку ТОВ "Енергохолдинг" не є підставою для визнання недійсними вчинених ним юридично значимих дій, оскільки позивач може нести відповідальність лише за наявності вини.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, лише частково відповідають фактичним обставинам справи і є помилковими, виходячи з таких міркувань.

Приписами п. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із п. 18. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 № 165 (z0233-97) , що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (z0233-97) , усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Таким чином, на думку колегії суддів, для включенню позивачем ТОВ "Борщів-цукор" до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням у ТОВ "Енергохолдинг" товару необхідним є її підтвердження податковими накладними, підписаними особою, уповноваженою платником податку здійснювати таку поставку товарів.

Разом із тим, виходячи з обставин, встановлених Камінь-Каширським районним судом Волинської області під час розгляду адміністративної справи за позовомОСОБА_1. до Камінь-Каширської МДПІ, Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів ТОВ "Енергохолдинг" (постанова від 17 квітня 2007 року у справі № 2-а-22/2007) та розгляду кримінальної справи про обвинуваченняОСОБА_1. у чиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України (постанова від 22 травня 2008 року у справі № 1-п-2/08), колегія суддів приходить до переконання, що отримані позивачем від ТОВ "Енергохолдинг" податкові накладні на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 15-09-04 від 19 серпня 2004 року та додаткової угоди від 21 вересня 2004 року до вказаного договору не були підписані належною особою, уповноваженою платником податку здійснювати таку поставку товарів, а відтак не можуть бути підставою для включенню позивачем ТОВ "Борщів-цукор" до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість у зв'язку з придбанням у ТОВ "Енергохолдинг" товару.

Виходячи з наведеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність своїх висновків таким, що призвело до неправильного її вирішення. Відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову ТОВ "Борщів-цукор".

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202 п. 1, 3, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,

Апеляційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області задовольнити.

Скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року у справі № 2-а-379/08 та прийняти нову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Борщів-цукор" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 30 липня 2009 року.