розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Господарський суд Сумської областi від 10.12.2008р. по справі № АС 9/659-08

за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Підприємства облспоживспілки "Охтирський цегельний завод"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

Позивач, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Підприємства облспоживспілки "Охтирський цегельний завод", в якому просив стягнути з відповідача 10606,30 грн., з яких: 9915,52 грн. - розмір нарахованих позивачем адміністративно-господарських санкцій; 690,78 грн. - пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Постановою Господарського суду Сумської області від 10.12.08 року в задоволенні адміністративного позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) та на обставини і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (зі змінами та доповненнями), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 15 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 вищевказаного Закону встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання, де кількість інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 зазначеного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України, на підприємство з правом найму робочої сили покладається забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до поданого відповідачем статистичного звіту з праці за 2007 р. вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників становить 58 осіб, тобто норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить дві особи. Позивач посилався на те, що фактично відповідачем не було створено 1-го робочого місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до наданого відповідачем звіту, у відповідача розмір середньої річної заробітної плати на підприємстві за 2007 рік становить 910,00 грн.

Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році, становить 9915,52 грн.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 690,78 грн. пені, яка виникла станом на 06.10.2008 р.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що в судовому засіданні відповідачем було надано докази працевлаштування 1 інваліда, а саме ОСОБА_1, що підтверджується звітністю про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007р., наказами № 55-к від 10.05.2007 р., та від 31.12.2007 р. наказ № 219-к, посвідчення про призначення пенсії по інвалідності зазначеного інваліда.

Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до встановленого на 2007 рік нормативу, відповідачем було створено робоче місце для працевлаштування інваліда і працевлаштовано одного інваліда.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (зі змінами та доповненнями), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 15 чоловік - у кількості одного робочого місця.

На підставі п. 3 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього закону.

Так, статтею 18 Закону України наведеного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, виходячи з норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, підприємства зобов'язані створювати робочі місця шляхом працевлаштування на ньому інваліда або сплачувати адміністративно-господарські санкції за кожне нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

Відповідно до п. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилкового прийняв до уваги твердження відповідача про те, що ним було прийнято на роботу дві особи з обмеженими фізичними можливостями, а саме ОСОБА_2 з 02.04.2007 р. по 20.12.2007 р. та ОСОБА_1 з 08.05.2007 р. по 31.12.2007 р., оскільки в даному випадку особа з обмеженими фізичними можливостями ОСОБА_2 пропрацювала в звітному 2007 році - лише 9 місяців (що підтверджує сам відповідач), а ОСОБА_1 пропрацював в звітному 2007 році - лише 8 місяців, тобто відпрацьований термін складає - 17 місяців.

Так, середньооблікова чисельність штатних працівників обраховується на підставі, п. 3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, де середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував.

Отже, на підставі вищевикладеного середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу обраховується за наступною формулою: 17 місяців (відпрацьований час інвалідами в 2007 році) : 12 місяців (на календарний рік) = 1,42 особи з обмеженими фізичними можливостями працювало в звітному 2007 році, але за інструкцією заповнення звіту за формою 10-ПІ вказуються цілі числа при підсумовані середньооблікової чисельності штатних працівників із них інвалідів, а тому середньооблікова чисельність відпрацьованого часу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не може братися до уваги, так як при обчисленні за правилами математичного округлення, працювала лише 1 особа з обмеженими фізичними можливостями.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не виконано норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування інваліда, оскільки нормами п. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", чітко вказано, що на підприємствах, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що визначення терміну "середньооблікова кількість штатних працівників" та порядок обчислення визначається в Інструкції зі статистики кількості працівників.

А тому, в даному випадку відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Господарського суду Сумської областi від 10.12.2008 р. по справі № АС 9/659-08 прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити .

Постанову Господарський суд Сумської областi від 10.12.2008р. по справі № АС 9/659-08 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з Підприємства облспоживспілки "Охтирський цегельний завод" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 9915,52 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 690,78 грн.