Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Лядової Т.Р.,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Зелінська С.В.

за участю представників сторін:

представник позивача Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - Кухарєнко Віра Миколаївна довіреність № 04-03 від 08.01.09;

представник відповідача Дочірного підприємства "Севастопольський упрдор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - Бобик Юлія Михайлівна довіреність № 1-3/311 від 07.05.09;

прокурор Севастопольської транспортної прокуратури - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Севастопольський упрдор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Господарський суд мiста Севастополя (суддя ) від 01.12.08 по справі № 5020-4/171-2/471

за позовом Севастопольського транспортного прокурора (вул. Вороніна 11,Севастополь,99011)

в інтересах держави в особі Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя 20-а, Севастополь, 99011)

до Дочірне підприємство "Севастопольський упрдор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Камишове шосе 29, Севастополь, 99014)

про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 83296 грн. та суми пені 941,20 грн.

Постановою Господарського суду м. Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 01 грудня 2008 року у справі № 5020-4/171-2/471 позов Севастопольського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства "Севастопольський упрдор"Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 83296 грн. та суми пені 941,20 грн. було задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, Дочірнє підприємство "Севастопольський упрдор"Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія""Автомобільні дороги України" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя від 01 грудня 2008 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Заявник апеляційної скарги посилається, на його думку, на помилкові висновки суду першої інстанції про те, що підприємства усіх форм власності самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативу робочих місць. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що їм були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів у кількості п’яти одиниць, про що був повідомлений позивач а також Севастопольський міський центр зайнятості. Однак, інваліди для працевлаштування на підприємстві не направлялися. Заявник апеляційної скарги вважає, що у нього відсутній обов’язок щодо розшуку інвалідів для працевлаштування.

У судових засіданнях представник заявника апеляційної скарги підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судових засіданнях представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права та ухвалено на підставі з’ясування усіх обставин справи, що мають суттєве значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні позову та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Прокурор у судове засідання не з’явився. Причина неявки суду не відома. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сповіщений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Господарським судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21 березня 1991 року із змінами та доповненнями підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 19 вказаного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Матеріали справи свідчать про те, що Дочірнім підприємством "Севастопольський Упрдор"ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"до Севастопольського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів був наданий звіт від 27 лютого 2008 року за формою № 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік, згідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) складає 125; кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"- 5, середньооблікова кількість штатних працівників, якім відповідно до діючого законодавства встановлена інвалідність – 0, а сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 83276 грн.

Згідно до списку працюючих інвалідів, які були зайняті на підприємстві у 2007 року, на підприємстві працював у 2007 року 1 інвалід 2 групи, який відпрацював повних 3 місяця.

Таким чином, відповідач не виконав вимоги статей 18, 19 Закону та у відповідності з положеннями статті 20 Закону самостійно розрахував суму адміністративно-господарських санкцій у сумі 83276 грн., про що надав до позивача відповідний звіт.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки відповідачем сума штрафних санкцій 83276 грн. не була сплачена у строк до 15 квітня 2008 року, то на суму штрафних санкцій була нарахована пеня у сумі 941, 20 грн.

Судова колегія не згодна з доводами апеляційної скарги про те, що підприємством створені 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до законодавчо встановлених нормативів та про це надана інформація до міського центру зайнятості, у зв’язку з чим підприємство не повинно самостійно знаходити інвалідів для працевлаштування та не повинно сплачувати штрафні санкції, визнаються судовою колегією помилковими у зв’язку з наступним.

З метою з’ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, судова колегія скерувала на адресу Севастопольського міського центру зайнятості запит щодо направлення відповідачем у 2007 році звітів за формою 3-ПН із зазначенням наявності вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно до листа Севастопольського міського центру зайнятості від 04 червня 2009 року за № 2300/12 у 2007 році Дочірнім підприємством "Севастопольський упрдор"Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"до міського центру зайнятості надало 6 звітів за формою 3-ПН (про наявність вакансій) з зазначенням вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів (у графі 15 зазначений шифр 11, який означає інваліди). Копії звітів надані суду. Крім того, Севастопольський міський центр зайнятості у листі вказав, що їм у 2007 році не направлялися інваліди для працевлаштування у Дочірнє підприємство "Севастопольський упрдор"ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у зв’язку з відсутністю бажаючих працевлаштовуватися на дане підприємство, а також з урахуванням рекомендацій МСЕК інвалідів, які перебували на обліку в центрі зайнятості.

Однак, як вказано вище, відповідачем протягом 2007 року до міського центру зайнятості було направлено 6 звітів за формою 3-ПН. Судова колегія оглянула вказані звіти і встановила, що такі звіти були надані станом на 08 лютого 2007 року, станом на 29 березня 2007 року, станом на 20 червня 2007 року, станом на 20 липня 2007 року, станом на 20 вересня 2007 року та станом на 20 листопада 2007 року. При цьому лише у 5 звітах було вказано про наявність 5 вакантних місць для працевлаштування інвалідів. У звіті станом на 08 лютого 2007 року зазначено про наявність 3 вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

Проте, відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 (z1534-05) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №1534/11814 від 21.12.2005 року (z1534-05) звіти за формою 3-ПН про наявність вакантних місць повинні надаватися підприємствами міським центрам зайнятості у кожному місяці, коли є вакантні місця.

Враховуючи, що протягом 2007 року на підприємстві не було працевлаштовані інваліди за нормативом 5 робочих місць, то відповідач повинен був надавати до міського центру зайнятості звіти за формою 3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів кожний місяць. Але, відповідні звіти надані не були, що свідчить про невиконання відповідачем усіх вимог діючого законодавства України щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та їх працевлаштування.

При таких обставинах справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно задовольнив адміністративний позов у повному обсязі, тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Севастопольський упрдор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Севастополя від 01 грудня 2008 року у справі № 5020-4/171-2/471 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом (2747-15) , а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.