розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозний паперовий комбінат" на постанову господарського суду Львівської області від 21 травня 2008 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозний паперовий комбінат" до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000032320/2/483 від 15.01.2008 року,

В лютому 2008 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000032320/2/483 від 15.01.2008 року, прийнятого за наслідками адміністративного оскарження, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 2887730,00 грн. (1705283,00 грн. - основний платіж та 1182447,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Постановою господарського суду Львівської області від 21 травня 2008 року в задоволенні позову відмовлено. Судове рішення мотивоване заниженням позивачем скоригованого валового доходу у зв'язку з неповерненням коштів, отриманих для додаткової емісії акцій, та безпідставним віднесенням до складу валових витрат коштів в оплату інформаційно - консультаційних послуг.

Зазначену постанову оскаржив позивач, покликаючись на порушення норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , ст. 1212 ЦК України та ст.ст. 69, 71 КАС України. Просить постанову скасувати, визнавши нечинним спірне податкове повідомлення - рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників апелянта, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року складено акт № 794/23-1/00278801.

На підставі цього акта прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000442320/0/11655 від 23.08.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2910230,00 грн. (1705283,00 грн. - основного платежу та 1204947,00 грн. - штрафні санкції).

За наслідками процедури оскарження в адміністративному порядку відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення № 0000032320/2/483 від 15.01.2008 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 2887730,00 грн. (1705283,00 грн. - основний платіж та 1182447,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Щодо висновку про заниження позивачем скоригованого валового доходу за перший квартал 2007 року на 6621132,00 грн., отриманих позивачем від фізичних та юридичних осіб згідно з укладеними договорами купівлі-продажу пінних паперів, що придбавалися фізичними та юридичними особами на умовах підписки, колегія суддів виходить з наступного.

Перевіркою встановлено, що станом на 31.03.2007 р.. згідно даних головної книги по рахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" обліковується кредиторська заборгованість в сумі - 7387412,00 грн. Щодо виникнення даної заборгованості підприємством представлено протокол зборів акціонерів від 17.31.2005 р. про збільшення розміру статутного фонду шляхом додаткового випуску акцій, договір доручення на розміщення додаткового випуску цінних паперів від 18.11.2005 р. № Е1-05, укладений із Депозитарною фондовою компанією "Славутич капітал" на реєстрацію права власності на цінні папери, яка здійснюється в системі реєстру ВАТ "ЖЦПК"' (емітента) згідно з "Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів", затвердженого рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 р.

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України "Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави" особа, яка набула майно, або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п.1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) - безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів, або без укладання таких угод.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, валовий дохід включає доходи з інших джерел у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку.

Розпорядженням ДКЦПФР від 04.04.2006 р. №132-13 відмовлено в реєстрації додаткового випуску акцій, у зв'язку з чим зміни до статутного фонду підприємства не вносилися, а тому збереження коштів, переданих позивачу на виконання договорів купівлі-продажу цінних паперів станом на 31.03.2007 р. є безпідставним, з чим правильно погодився суд першої інстанції.

Висновок податкового органу про порушення ВАТ "ЖЦПК" п.п.5.3.9 п.5.3. п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із внесеними змінами та доповненнями): завищення валових витрат за 2006р. та 1 квартал 2007р. на загальну суму 200000 грн. - вартість інформаційно-консультаційних послуг, отриманих від ЗАТ КБ "Приватбанк" згідно актів прийому-передачі інформаційно консультаційних послуг, які не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (996-14) , а саме: у актах прийому-передачі інформаційно-консультаційних послуг відсутні відомості про господарську операцію та відсутнє підтвердження її здійснення; в актах прийому-передачі не вказано зміст та обсяг господарської операції, не вказано номенклатуру цін в розрізі окремих видів послуг, не вказана вартість конкретної послуги, одиниці виміру господарської операції. У зв'язку з цим, відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання у власній господарській діяльності.

З таким висновком відповідача обґрунтовано погодився суд першої інстанції з наступних підстав.

Згідно укладених договорів між ВАТ "ЖЦПК" та ЗАТ КБ "Приватбанк" від 03.01.2007 р. № Г.22.4.1.0-3 "Про надання інформаційно - консультаційних послуг" банком надавалися наступні послуги: моніторинг виконання затвердженого бюджету фінансових потоків підприємства; надання інформації по фактичному виконанню бюджету капітальних ремонтів і модернізації виробництва; моніторинг термінів погашення кредитних ліній у відповідності з затвердженим графіком; надання інформації про проведені платежі, які не пройшли цінову експертизу: надання інформації про виставки, семінари, конференції по тематиці діяльності підприємства: облік залишків грошових засобів по тендерах замовника; облік економії та подорожчання по кредитах; надання інформаційно-консультаційних послуг шляхом визначення рівня цін на придбання товарно-матеріальних цінностей для ведення господарської діяльності підприємства; нерозповсюдження відомостей та інформації, отриманих банком в ході надання послуг.

На виконання даних договорів до перевірки представлено акти прийому-передачі інформаційно - консультаційних послуг, витрати за якими включено до складу валових витрат платника на загальну суму 240000 грн., в т.ч. ПДВ 40000 грн.

Враховуючи відсутність відомостей про: зміст та обсяг господарської операції згідно вищезазначених актів, номенклатури цін в розрізі окремих видів послуг, вартість конкретної послуги, одиниці виміру господарської операції, при цьому лише зазначення в цих актах про повне та у встановлені терміни надання послуг, колегія суддів погоджується з висновками відповідача про непідтвердження фактичного надання послуг та, відповідно, недоведеність їх зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), з метою використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з вимог Закону України '"Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХІУ (996-14) , відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (z0168-95) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (z0168-95) .

Відповідно до п. 2.1 зазначеного Положення № 88 (z0168-95) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" під 16.07.1999 р. №996-Х1У зазначено, що сфера дії Закону (996-14) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХГУ. бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. №143 (z0271-03) , зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності].

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХІУ встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції І правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані. що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 (z0168-95) , зареєстрованого а Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 (z0168-95) , первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено валові витрати виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для її подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім цього, згідно Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) банківські установи відкривають та ведуть поточні рахунки клієнтів та переказ грошових коштів і зарахування грошових коштів на рахунки: операції з валютними цінностями, кредиті операції та інші. Відповідно до ст.56 вказаного Закону клієнтам надається перелік послуг, що надаються банком, ціни банківських послуг та право клієнта на інформацію.

Згідно з п.п.5.5.1 п. 5.5 ст. 5 п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ВАТ "ЖЦПК" в повному обсязі включено до складу валових витрат проценти по кредитних операціях та витрати по наданню банківських послуг відповідно до угоди, укладеної з даною банківською установою щодо обслуговування клієнта.

Відповідно до ст.ст. 60, 61 Закону України "'Про банки і банківську діяльність" банківська установа має зобов'язання щодо збереження банківської таємниці, а тому віднесення витрат за договором в частині збереження банківської таємниці є неправомірним, з чим правильно погодився суд першої інстанції.