Відкрите акціонерне товариство "Лисичанська сода" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в сумі 638310 грн. за листопад 2006 року, грудень 2006 року, січень 2007 року, серпень 2007 року, вересень 2007 року, жовтень 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року, березень 2008 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2009 року у справі № 2а-970/09/1270 (суддя Матвєєва В.В.) позовна заява задоволена.

Приймаючи постанову адміністративний суд виходив з того, що позивач правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", включив суми ПДВ до складу податкового кредиту, та чинне законодавство України не ставить перебіг строку відшкодування ПДВ в залежність від закінчення податковим органом зустрічних перевірок платника податку.

Податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги податковий орган обґрунтовує невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що згідно п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) , тобто, як вважає податковий орган, однією з підстав включення сум до податкового кредиту по ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету, тому відшкодувати залишившуюся суму ПДВ можливо тільки після підтвердження її сплати до бюджету постачальниками позивача, тобто тільки після отримання результатів зустрічних перевірок.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.

За період листопад 2006 року, грудень 2006 року, січень 2007 року, серпень 2007 року, вересень 2007 року, жовтень 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року, березень 2008 року ВАТ "Лисичанська сода" надані до ДПІ декларації по ПДВ, в яких він визначив суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок в установі банку:

за грудень 2006 року - 1619314 грн.;

за січень 2007 року - 1035049 грн.;

за лютий 2007 року - 1736618 грн.;за вересень 2007 року - 801007 грн.;

за жовтень 2007 року - 1029903 грн.;

за листопад 2007 року - 1750144 грн.;

за січень 2008 року - 1668623 грн.;

за лютий 2008 року - 1952039 грн.;

за березень 2008 року - 1426826 грн.;

за квітень 2008 року - 858855 грн.

Податковою інспекцією здійснені документальні невиїзні перевірки та позапланові документальні виїзні перевірки достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за зазначені періоди, за результатами яких розбіжностей між фактичними сумами податкового кредиту та сумами, заявленими товариством до відшкодування, не встановлені.

Заявою від 12.08.2009 року ВАТ "Лисичанська сода" просило стягнути з державного бюджету суму невідшкодованого ПДВ в розмірі 62224 грн., від позовних вимог щодо стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 576086 грн. відмовився у зв'язку з відшкодуванням зазначеної суми в добровільному порядку.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.08.2009 року прийнята відмова позивача від позовних вимог та закрите провадження у справі в зазначеній частині.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, заявник скарги вказує на порушення норм процесуального та матеріального права та зазначає, що, оскільки не завершені зустрічні перевірки контрагентів позивача, немає законних підстав для відшкодування залишившейся суми ПДВ.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції (254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі - суб"єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції щодо контролю відносно суб"єктів господарювання у сфері оподаткування.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування" платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Порядок обчислення і сплати податку врегульований ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Аналіз перелічених норм Закону "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) дає підстави зробити висновок, що право платника податку на податковий кредит звітного періоду законом пов'язане з наявністю факту придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та настанням події, яка є визначальною для виникнення права на податковий кредит

Податкова інспекція не заперечує проти того, що податковий кредит звітного періоду визначений з дотриманням правил податкового обліку встановленого законом.

Закон не ставить право платника податку на податковий кредит у залежність від того чи здійснена зустрічна перевірка контрагентів платника податку податковим органом та можливості здійснення такої перевірки.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначене поняття "бюджетного відшкодування" як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) . Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі вартості товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку-покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету з конкретної господарської операції, та, що до закінчення зустрічних перевірок контрагентів позивача по всьому ланцюгу постачальників товарів у ДПІ відсутні підстави для надання висновку про відшкодування ПДВ, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність дій щодо затримки відшкодування сум ПДВ позивачу по вищевказаним деклараціям відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для скасування постанови адміністративного суду.

Наряду з викладеним, як зазначалось раніше, в засіданні суду апеляційної інстанції позивачем надана заява про відмову від позовних вимог щодо стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 576086 грн. у зв'язку з відшкодуванням зазначеної суми в добровільному порядку та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду закрите провадження у справі в цій частині, тому постанова суду підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись с. 7 Закону України "Про податок на додану вартітсь", ст. 2, ст. 3, ст. 9, ст. 17, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 193, ст. 195, ст. 196, п.2 ст. 198, ст. 200, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2009 року у справі № 2а-970/09/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2009 року у справі № 2а-970/09/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лисичанська сода" до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області в частині стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в сумі 62224 грн. - змінити.

Абзац другий резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Лисичанська сода" суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість по декларації від 20.03.2008 року в сумі 57929 грн., по декларації від 21.04.2008 року в сумі 4295 грн., в загальній сумі 62224 грн."

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.