розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова –про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Позивачка ФОП ОСОБА_1 у травні 2008 року звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Московському районі м. Харкова, у якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000671702/0 від 20 лютого 2008 року та № 0000671702/1 від 27 березня 2008 року.

В обґрунтування своїх вимог, позивачка посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акту позапланової перевірки, з висновками якого вона не погоджується та зазначає, що всі витрати зі сплати податку на додану вартість підтверджені податковими накладними, які на момент проведення перевірки були в наявності, контрагенти позивачки ТОВ "Техностар 2005", ТОВ "Компанія Селіон"та ТОВ "Інкостар"на час існування відповідних договірних відносин мали статус платників податку на додану вартість.

Крім того, оскільки дана перевірки мала статус позапланової, вона повинна була здійснюватись лише на підставі відповідного рішення суду, якого не було.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000671709/0 від 20 лютого 2008 року та № 0000671702/1 від 27 березня 2008 року в частині нарахованого податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 2 938,38 грн., утому числі 1 958,92 грн. основний платіж та 979,46 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення у зв’язку з тим, що частина податкових накладних складена контрагентами позивачки у той час, коли вони не були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не мали права на складання таких накладних, а отже такі накладні є недійсними.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, відповідач ДПІ у Московському районі м. Харкова просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволенні позовних вимог, в цій частині ухвалити нове рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ФОП ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в цій частині ухвалити нове рішення по справі, яким позовні вимоги задовольнити, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року належить частково скасувати відповідно до правил п.4 п.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до розпорядження виконкому Харківської міської ради 3 048982 від 23 квітня 2003 року, знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Московському районі м. Харкова з 23 квітня 2003 року за № 18720, зареєстрована як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 81824792 від 16 травня 2006 року.

Фахівцями відповідача було проведено позапланову перевірку дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої складений акт № 593/172/2902319004 від 11 лютого 2008 року.

Згідно висновків даного акту встановлені порушення пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у липні 2006 року –травні 2007 року на 13.733 грн.

Свою позицію податковий орган обґрунтовує тим, що ФОП Хотиненко у період з липня 2006 року по травень 2007 року мала взаємовідносини з ТОВ "Техностар 2005"ТОВ "Інкостар"та ТОВ "Компанія Селіон", які підтверджуються відповідними податковими накладними на отриманий товар та квитанціями прибуткових касових ордерів по оплаті за отриманий товар.

Згідно інформації ДПІ у Солом’янському районі м. Києва та Західно-Донбаської ОДПІ установчі документи та свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ "Техностар 2005", ТОВ "Інкостар"та ТОВ "Компанія Селін"в судовому порядку визнані недійсними з моменту реєстрації, реєстрація даних підприємств як платників податку на додану вартість у встановленому законом порядку анульована.

Таким чином, податковий орган встановив, що ФОП ОСОБА_1 включила до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми за податковими накладними, отриманими від осіб, які не є платниками податку на додану вартість.

На підставі даних висновків 20 лютого 2008 року ДПІ у Московському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000671720/0, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 20.599,50 грн., у тому числі 13.733 грн. за основним платежем та 6.866,5 за штрафними (фінансовими) санкціями.

ФОП ОСОБА_1 оскаржила дане податкове повідомлення-рішення до начальника ДПІ у Московському районі м. Харкова, в результаті чого податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги –без задоволення, та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000671720/1 від 27 березня 2008 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 20.599,50 грн., у тому числі 13.733 грн. за основним платежем та 6.866,5 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо часткової обґрунтованості висновку відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних ТОВ "Інкостар", ТОВ "Компанія Селіон"та ТОВ "Техностар 2005".

Колегія суддів погоджується з таким висновком та зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з липня 2006 року по травень 2007 року ФОП ОСОБА_1 мала господарські взаємовідносини з ТОВ "Техностар 2005", ТОВ "Компанія Селіон"та ТОВ "Інкостар", що підтверджено відповідними податковими накладними.

Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2006 року установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Техностар 2005"визнані недійсними з моменту реєстрації, реєстрація платника податку на додану вартість анульована відповідно до акту № 584 від 06 лютого 2007 року (а.с. 102).

Рішенням Солом’янського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2006 року установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Компанія Селіон"визнані недійсними з моменту реєстрації, реєстрація платника податку на додану вартість анульована відповідно до акту № 590 від 12 лютого 2007 року (а.с. 107).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2006 року установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Інкостар"визнані недійсними з моменту реєстрації, реєстрація платника податку на додану вартість анульована відповідно до акту № 701 від 03 серпня 2006 року (а.с. 111). Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону .

Виходячи з приписів п. 9.8. ст. 9 цього Закону реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Таким чином, контрагенти позивачки не мали права на складання податкових накладних ТОВ "Техностар 2005"- з 06 лютого 2007 року, ТОВ "Компанія Селіон"- з 12 лютого 2007 року, ТОВ "Інкостар"- з 03 серпня 2006 року, оскільки не були платниками податку на додану вартість.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо правомірності включення позивачкою до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ "Техностар 2005"№ 461 від 06 липня 2006 року, № 512 від 21 липня 2006 року та податковою накладною ТОВ "Компанії Селіон"№ 11568 від 22 грудня 2006 року, колегія суддів зазначає, що податкова накладна № 11-07/7 від 05 вересня 2006 року на суму 447 грн., у т.ч. ПДВ –89,40 грн., видана ТОВ "Інкостар"до 03 серпня 2006 року, тобто у той період, коли підприємство було зареєстровано як платник податку на додану вартість, а тому віднесення позивачкою сум податку на додану вартість за даною податковою накладною до складу податкового кредиту є правомірним.

До того ж, колегія суддів зазначає, що згідно акту перевірки встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 13.733 грн., в той час як загальна сума податку на додану вартість за податковими накладними, виданими ТОВ "Техностар 2005", ТОВ "Компанія Селіон"та ТОВ "Інкостар", про що визначено в акті перевірки, становить 13.605,58 грн., що на 127,42 грн. менше.

Відповідач не надав пояснення даній розбіжності, а тому колегія суддів вважає, що розмір податкового зобов’язання ФОП ОСОБА_1 належить зменшити на цю суму.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки суду не впливають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.4, 205 ч.2, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова – задовольнити частково.

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року – скасувати в частині в частині відмови в задоволені позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо скасування податкового повідомлення рішення № 0000671702/0 від 20 лютого 2008 року та № 0000671702/1 від 27 березня 2008 року на суму 762,64 грн. –основний платіж та 381,32 грн. –штрафні санкції, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року –залишити без змін.

постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.