розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2008 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИЕС – ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових санкцій),-

ТОВ "ТРИЕС – ПЛЮС" звернулося з позовом до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових санкцій).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2008 р. позовні вимоги – задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач – ДПІ у Голосіївському районі міста Києва подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до суду не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 19.01.2007 року Державною податковою адміністрацією у м. Києві була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням позивачем розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, за результатами якої був складений акт № 26500051/2305 від 19.01.2007 року та прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0006342305 від 06.07.2007р. в розмірі 384 036,70 грн. Зазначене рішення позивач оскаржив в судовому порядку.

Задовольняючи позов ТОВ "ТРИЕС – ПЛЮС", суд першої інстанції виходив з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є виробником хлібобулочних та кондитерських виробів про що, свідчать довідка № 13995/05 з єдиного державного реєстру підприємства та організацій України (ЄДРПОУ), довідка № 2769 від 01.11.2007р., видана Голосіївською районною санітарно-епідеміологічною станцією м. Києва, а також торговий патент № 247999 на право здійснення діяльності з роздрібної торгівлі від 31.07.2006 року виданий ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

В ході перевірки відповідачем виявлено, що підприємство проводило в грудні 2006 року оптово-роздрібну торгівлю хлібо-булочних та кондитерських виробів власного виробництва за готівку на загальну суму 76807,34 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до статуту та довідки № 13995/05 з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України (ЄДРПОУ), основними видами діяльності позивача, зокрема є виробництво хліба та хлібобулочних виробів, роздрібна торгівля хлібом і хлібобулочними виробами та інші види оптової торгівлі.

Про виготовлення продукції власного виробництва та отримання готівкових коштів через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів свідчать наступні документи:

- видаткові накладні за грудень 2006 року, за період перевірки 19.12.2006р. видаткові накладні №№ 2297, 2302, 2299, 2300, 2017, 2301, 2303, 2311, 2312, 2313, 2314, 2315, 2316, 2318, 2317.

- акти оприбуткування готової продукції на склад в грудні 2006 року, за періоди: 01.12.06.-10.12.06., 11.12.06.- 17.12.06, 18.12.06.-.24,12.06р., 25.12.06.-31.12.06р.

- накладна на передачу матеріалів у виробництво №КА-0000017 від 31.12.2006р.

- оборотно-сальдова відомість по рахунку: 201 за грудень 2006 року.

Аналізуючи вказані обставини по справі та застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок, що прийняте рішення суперечить чинному законодавству, так як вимогами ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, а тому колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновком суду першої інстанції, що рішення про застосування фінансових санкцій № 0006342305 від 06.07.2007р. в розмірі 384 036,70 грн., прийняте відповідачем, є неправомірним.

Доводи відповідача, його представника про те, що позивач реалізовував продукцію не власного виробництва є необгрунтованими, а тому не можуть бути прийняти судом апеляційної інстанції.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не підтверджуються наявними матеріалами справи та не відповідають вимогам законодавства, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.