Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів:Кожана М.П., Туркіної Л.П.,

при секретарі судового засідання: Ганноченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2007 року у справі № 4/298

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Розкішна"

до Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області

про визнання протиправними дій, акту та рішення,

В серпні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Розкішна" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про визнання протиправними дій посадових осіб Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області: Лавренчука В.М., Лінчевського О.В., Карамзіна М.М., Жученко Т.В., акту перевірки №480 від 06.06.2007 року та рішення №4 від 12.06.2007 року про застосування фінансових санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що перевірку дотримання державної дисципліни цін проведено відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. І, як наслідок, позивач вважає протиправним рішення, винесене на підставні такого акту.

Постановою від 23.10.2007 року господарський суд Кіровоградської області позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Розкішна" задовольнив частково, визнав протиправним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області №4 від 12.06.2007 року про вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Розкішна" в доход державного бюджету 206081грн. 68коп. В задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій посадових осіб відповідача та акту перевірки було відмовлено. При цьому суд зазначив, що будь-яких порушень з боку осіб, які проводили перевірку, встановлено не було; підстав для визнання протиправним акту перевірки не вбачається, оскільки акт перевірки не має обов’язкового характеру, тому не є актом, якій може бути оспорений в господарському суді. При визначенні неправомірним рішення відповідача суд першої інстанції зазначив, що висновки, яких дійшов відповідач та які стали підставою застосування санкцій, є необгрунтованими, оскільки зроблені з урахуванням обмеженого обсягу первинних документів позивача. Крім того, за висновками суду першої інстанції під час перевірки встановлено, що відповідно до книги реалізації продукції цукор видавався в рахунок орендної плати в кількості 96655 грн. на суму 79040 грн. 84 коп. за ціною, що була розрахована за земельний пай за 2006 рік. Однак, коли саме було проведено видачу цієї кількості цукру в акті не зазначено, тому визначитись з дотриманням строків застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій з урахуванням вимог ст. 250 Господарського процесуального кодексу України неможливо, оскільки перевірявся період з вересня 2006 року по 06.06.2007 року. Крім того, зазначив суд, при проведенні перевірки не враховано вимоги ч.1 ст 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують здійснення господарських операцій. При цьому, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального і процесуального права. Вважає, що рішення про застосування до позивача штрафних санкцій прийнято не тільки на підставі акту перевірки, як помилково вважає, суд. З посиланням на п.3.2 Інструкції "Про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами" (z1047-01) апелянт вказує, що до акту перевірки, додавались копії документів первинного бухгалтерського обліку, завірені підписом посадової особи суб’єкта господарювання та його печаткою, а саме, копії документів, що зазначають, яку кількість цукру було видано в рахунок орендної плати за земельні паї із зазначенням ціни, собівартості та дохід від реалізації цукру (додатки до акту перевірки). При цьому апелянт зазначає, що суму порушення встановлено на підставі документів, які було надано посадовими особами позивача, а саме: книги реалізації та накладних на реалізацію цукру №914 від 30.04.2007 року. При цьому апелянт вказує, що на момент проведення перевірки (06.06.2007 року) будь-яких інших документів позивачем не надавалось. На думку апелянта матеріалами справи спростовується висновок суду про те, що в акті не зазначено, коли саме було проведено видачу цукру, оскільки у додатку до акту зазначено, що видача цукру в рахунок орендної плати проведено у грудні 2006 року. З посиланням на п.1.5 вищевказаної Інструкції та п.3 ст. 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" апелянт також вважає, що у даному випадку факт передачі позивачем цукру в рахунок орендної плати за земельний пай у власність громадянам і є реалізацією продукції, а відтак Держінспекцією цін правомірно застосовано штрафні санкції за реалізацію цукру. При цьому апелянт зазначає, що встановлена мінімальна ціна застосовується для всього обсягу цукру, що виробляється цукровими заводами та реалізується на внутрішньому ринку України за будь-якими угодами. Крім того апелянт вказує, що довідка про реалізацію цукру врожаю 2006 року та накладні на реалізацію цукру №914 від 30.04.2007 року і є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують факт реалізації цукру.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 06.06.2007 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Кіровоградській області проведена перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Розкішна" державної дисципліни цін у період з вересня 2006 по 06 червня 2007 року, за результатами якої складено акт №480. В акті зазначено, що перевіркою дотримання підприємством вимог постанови Кабінету міністрів України від 20.02.2006 року № 171 "Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків" (171-2006-п) виявлено порушення на суму 103040грн. 84коп. Дане порушення пов’язано з обставинами реалізації цукру

відповідно до накладних №1914 від 30.04.2007 року ТОВ АФ "Красногірка" в кількості 10000грн. на суму 24000грн. по ціні 2грн. 40коп. за 1кг з ПДВ замість встановленої мінімальної ціни 2,844грн./кг та видачею цукру в рахунок орендної плати в кількості 96655кг. на суму 79040грн. 84коп. з ПДВ, де застосована ціна 0,818 грн./ кг. замість встановленої мінімальної ціни 2,844грн./ кг.

На підставі вищезазначеного акту перевірки винесено рішення від 12.06.2007 року №4 "Про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення в частині додержання державної дисципліни цін", в якому зазначається, що за порушення вимог Законів України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) , "Про державні регулювання виробництва і реалізації цукру" (758-14) , постанови Кабінету міністрів України від 20.02.2006 року № 171 "Про заходи щодо Державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків" (171-2006-п) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Розкішна" вилучається в доход державного бюджету 206081грн. 68коп.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини показав наступне. Статтею 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" встановлено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів; при цьому встановлюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктом 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України №268/519 від 03.12.2001р. (z1047-01) (далі -Інструкція) встановлено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Згідно з п.1.5 Інструкції (z1047-01) підставою для застосування фінансових (штрафних) санкцій є порушення суб'єктами господарювання вимог спеціальних норм законодавства з питань ціноутворення, якими запроваджено регулювання цін (тарифів), зокрема формування, установлення та застосування цін (тарифів), нижчих від установлених мінімальних. Згідно з п.1.6. Інструкції (z1047-01) необгрунтовано одержані суб'єктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами.

Відповідно до Інструкції (z1047-01) рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій може приймається Державною інспекцією з контролю за цінами, державними інспекціями з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі матеріалів перевірок. Пунктом 3.1 Інструкції (z1047-01) встановлено, що Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

Як зазначено в акту перевірки від 06.06.2007р. №480, висновок щодо порушення з боку позивача зроблено на підставі однієї накладної та реалізацію цукру, а також відповідно до даних книги реалізації видачі цукру в рахунок орендної плати без дослідження видаткових накладних.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Пункт 3.2 Інструкції (z1047-01) встановлює, що в актах перевірок, зокрема: зазначаються нормативні акти, які порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення; детально відображається механізм скоєння порушення, визначається сума необгрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються.

Відповідно до наказу ДПА N553 від 12.10.99 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Виключний перелік первинних документів, якими підтверджується надходження виручки суб’єкту господарювання та їх обов’язкових реквізитів визначено у Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджено Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 N637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 (z0040-05) та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 N 22 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976 (z0377-04) . Відповідачем в акті перевірки не зазначено, що ним такі документи досліджувались, копій таких документів не надано.

Таким чином, фактично державний контроль за цінами, по яких позивач реалізовував цукор здійснено з урахуванням видаткової накладної № 1914 від 30.04.2007 року та книги про реалізацію цукру в рахунок орендної оплати і зроблено висновок, що дані, які містяться у зазначених документах, є вартістю цукру, який було реалізовано в порушення вимог постанови Кабінету міністрів України від 20.02.2006 року № 171 "Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків" (171-2006-п) . Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок, що перевірку проведено поверхово, суб’єктом владних повноважень у встановленому законом порядку не доведено допущене позивачем порушення державної дисципліни цін.

З урахуванням вимог ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об’єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області на постанову господарського суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2007 року у справі № 4/298 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2007 року у справі № 4/298 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.