розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова, Державної податкової адміністрації в Харківській області на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 10.02.2009р. по справі № 2-а-6973/09/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова

третя особа: Державна податкова адміністрація в Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

07.07.2008року, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі - відповідач), третя особа - Державна податкова адміністрація у Харківській області (далі - апелянт), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10 червня 2008 року №0002121702/2,яким позивачу визначено суму податкового зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 45472,30 грн.

Постановою Господарського суду Сумської області від 12.03.2009 року позовні вимоги було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №000212702/2 від 10 червня 2008 року.

Відповідач та апелянт, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційні скарги, в яких просить суд постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: Указу Президента України №727/98 від 3 липня 1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) (далі – Указ №727/98), Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року (889-15) №889 (далі – Закон №889), Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року (13-92) що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівниками відповідача проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період фінансово-господарської діяльності з 17 серпня 2006 року по 30 вересня 2007 року, про що був складений акт №9882/1702/2744214634.

Порушення зафіксоване в акті склало у порушенні ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року №13-92, а саме: заниження оподаткованого доходу на 363 788,42 грн.

За результатами перевірки було ухвалене податкове повідомлення - рішення №0000101702/2 від 28 березня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов"язання у розмірі всього - 54 568,26 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач у перевіряємий час був платником єдиного податку.

У відповідності до положень Указу №727/98 (727/98) та на нього не розповсюджуються положення податку на доходи фізичних осіб.

Тому, оскаржуване повідомлення – рішення ухвалене без дотримання вимог Закону (889-15) підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до пп.9.12.1п.9.12ст.9 Закону №889 оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Статтею 1 Указу № 727/98 (727/98) зазначено, що спрощена система оподаткування запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Згідно до ст. 5 Указу №727/98 (727/98) у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу (727/98) , платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Як свідчать матеріали справи, позивач у період часу з 17 серпня 2006 року по 31 березня 2007 року та з 1 липня 2007 року по 30 вересня 2007 року здійснював діяльність за загальною системою оподаткування.

У період часу з 1 квітня 2007 року по 30 червня 2007 року – за спрощеною системою оподаткування.

Сторони не заперечували, що позивач вказав у П кварталі 2007 року обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку у календарному році – 985 037,90 грн. та з жовтня 2007року перейшов на загальну систему оподаткування.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Указ №727/98 (727/98) передбачає один вид відповідальності за порушення вимоги ст.1 Указу №727/ 98 (727/98) про граничний розмір обсягу виручки від реалізації (товарів, робіт, послуг), а саме: перехід на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), яким й скористався позивач.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

На підставі пп9.12.2п.9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" поряд із сплатою єдиного податку фізична особа – суб"єкт підприємницької діяльності повинна оподатковувати свої доходи, за правилами, встановленими вказаним Законом (889-15) ,але за умови, що вони отримані не в межах здійснення власної підприємницької діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку позивач здійснював підприємницьку діяльність, будучи зареєстрованим як фізична особа – підприємець,оскільки представники відповідача та апелянта не заперечували про те, що дохід позивача у спірний період був отриманий від оптово - торгівельної закупівельної діяльності оболонкою та сіткою для виготовлення ковбасних виробів.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1ч.1 ст.198КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196,, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) , колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації України у Харківській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 10.02.2009р. по справі № 2-а-6973/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.