розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 04.11.2008р. по справі № 2-а-2962/08/2070

за позовом Дочірнього підприємства " СТВ - Харків"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

Позивач дочірне підприємство "СТВ-Харків" звернулось до суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові в якому просило суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000950848/0 від 06.07.07р.; № 0000950848/1 від 30.08.07р.; № 0000950848/2 від 09.11.07р.; та №0000950848/3 від 24.01.08 р.. по податку на додану вартість в частині, що дорівнює сумі 119 265,00 грн. (основний платіж - 79 510,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 39 755,00 грн.); визнати нечинними податкові повідомлення-рішення спеціалізованої, державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000960848/0 від 06.07.07р.;№ 0000960848/1 від 30.08.07р. № 0000960848/2 від 09.П.07Р. та № 0000960848/3 від 24.01.08 р. по податку на прибуток в частині, що дорівнює сумі 137 524,9 грн. (основний платіж - 99 388,5 грн., штрафні (фінансові) санкції - 38 136,4 грн.), а також стягнути з державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "СТВ-Харків" державне мито, сплачене за подачу адміністративного позову у розмірі 3 (три) грн., 40 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2008р. по справі №2-а-2962/08 позов було задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000950848/0 від 06.07.07р.; № 0000950848/1 від 30.08.07р.; № 0000950848/2 від 09.11.07р.; та №0000950848/3 від 24.01.08 р.. по податку на додану вартість в частині, що дорівнює сумі 119 265,00 грн. (основний платіж - 79 510,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 39 755,00 грн.). Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення спеціалізованої, державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000960848/0 від 06.07.07р.;№ 0000960848/1 від 30.08.07р. № 0000960848/2 від 09.П.07Р. та № 0000960848/3 від 24.01.08 р. по податку на прибуток в частині, що дорівнює сумі 137 524,9 грн. (основний платіж - 99 388,5 грн., штрафні (фінансові) санкції - 38 136,4 грн.). Стягнуто з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "СТВ-Харків" державне мито, сплачене за подачу адміністративного позову у розмірі 3 (три) грн., 40 коп.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2008р. по справі №2-а-2962/08 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції неповно зясовані обставин по справі та порушені норми права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на підставі направлення було проведеного виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДП "СТВ-Харків" за період з 17.11.2005 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складений акт від 21.06.07р. № 1774/480/33816944, в якому зроблені висновки про порушення п. 5.1, п.п 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, пп.. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, в результаті чого донараховано податку на прибуток у сумі 115 951 грн, та порушення п.п. 7.2.3, пп..7.2.6 п.7.2, пп.. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок додану вартість на загальну суму 81754 грн.

На підставі вищезазначеного акту та в результаті адміністративного оскарження відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000950848/0 від 06.07.07 р., № 0000950848/1 від 30.08.07 р., № 0000950848/2 від 09.11.07 р., № 0000950848/3 від 24.01.08 р., згідно яких ДП "СТВ -Харків" визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у розмірі 122631,00 грн. (основний платіж - 81 754,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 40 877,00 грн.) та податкові повідомлення-рішення № 0000960848/0 від 06.07.07р., № 0000960848/1 від 30.08.07р., № 0000960848/2 від 09.11.07р., № 0000960848/3 від 24.01.08р., згідно яких ДП "СТВ -Харків" визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на прибуток у розмірі 159 450,40 грн. (основний платіж - 115 951,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 43 499,40 грн.).

Колегія суддів вважає, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2008р. по справі №2-а-2962/08 виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Підпунктом 5.11. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що встановлення будь яких додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складові валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі (334/94-ВР) , не дозволяється.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 даної статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 вищевказаного Закону визначено, що не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними й іншими документами, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. N 88 (z0168-95) , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, а отже проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, які в свою чергу, формують регістри бухгалтерського обліку.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем по справі, що позивачем для визначення роботи транспортного засобу й обліку бензину, який використовувався для забезпечення функціонування пересувної торговельної мережі у відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. N 363 (z0128-98) використовувалися подорожні листи якими підтверджується валові витрати позивача на ТМЦ.

Колегія суддів зазначає, що підставою для зменшення позивачу суми валових витрат на 397 554 грн. (донарахований податок на прибуток у розмірі 99 388,5 грн) на суму вартості пально-мастильних матеріалів, відповідачем вказана відсутність підтвердження факту та шляхів переміщення вантажного автомобільного транспорту, а саме товарно-транспортних накладних. Отже, оскільки підприємство не надало таких документів, то вказані валові витрати не підтверджені, тобто це свідчить про використання таких матеріалів не для господарських потреб.

Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком відповідача, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 Наказу Міністерства транспорту України (z0128-98) "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України" від 14.10.1997 року, вантажовідправник це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення, а перевізник є особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування, а замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось відповідачем, що товар доставлявся автомобілями які належали самому позивачу, тобто був відсутній перевізник як конкретна особа яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом в розумінні вище зазначених Правил (z0128-98) .

Виходячи з вище викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку на позивача не розповсюджуються вищезазначені Правила (z0128-98) в частині наявності товарно-транспортної накладної, оскільки вони визначають права, обов'язки і відповідальність - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників, а по даній справі був відсутній перевізник оскільки товар у відповідності до договорів, в яких зазначено, що датою поставки вважається дата отримання товару Покупцем, відвантаження та доставка товару виконується засобами Постачальника, відповідальність за партію товару переходить до Покупця з моменту отримання товару та відмітку про це у накладних Постачальника, а тому застосування позивачем дорожнього листва як документу установленого зразка для визначення й обліку роботи транспортного засобу, а саме пробіг, від якого розраховуються і витрати на пально-мастильні матеріали, у відповідності до положень ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є законним та обґрунтованим та вказані дорожні листи належними первинним документом, який містить необхідну інформацію щодо кількості витраченого пального і дає можливість формувати облікові регістри щодо його списання, тому що фіксує і підтверджує факт господарської операції, свідчить про облік роботи транспортних засобів, результатом якої і з'явилося списання ГСМ.

Таким чином колегія суддів зазначає, що оскільки мастильно-паливні матеріали не були предметом перевезень зазначених транспортних засобів, їх облік має здійснюватися не ТТН, а документом, який фіксує роботу транспортного засобу, тобто - путьовим листом.

Також суд зазначає, що в процесі перевірки інспекторам СДГП ВПП були надані в повному обсязі подорожні листи за весь період, що перевірявся на вантажні автомобілі, використовувані підприємством для здійснення господарської діяльності, зв'язаної з реалізацією товарів у пересувній торгівельній мережі, зауважень щодо їх оформлення в акті перевірки не зафіксовано.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що підприємством виконані всі законодавчо встановлені вимоги щодо документального підтвердження формування валових витрат, виключення з їхнього складу вартості ПММ у сумі 397 554 грн., а оскаржені рішення повідомлення винесені відповідачем з порушення норм чинного законодавства.

Щодо порушення позивачем п.п. 7.2.3, пп..7.2.6 п.7.2, пп.. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" колегія суддів зазначає, що вказані податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню, оскільки зменшення суми податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з порушеннями, які судом досліджені вище, а саме обставин формування валових витрат підприємства.

Крім цього суд звертає увагу, що п.п. 7.4.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні і нематеріальні активи, що не призначені для їхнього подальшого використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого в зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до матеріалів справи, акту перевірки відповідача та звітів РРО, зареєстровані на пересувні засоби (автомобілі), про суму виторгу від реалізації товарів у пересувній торговельній мережі, видаткові накладні і дорожні листи вантажного автотранспорту які свідчать про те, що бензин використаний у межах господарського обороту підприємства, тобто з метою одержання доходу.