Суддя І інстанції – Мальцева Є. Є.

Суддя-доповідач – Малашкевич С. А.

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Малашкевича С. А.

суддів: Геращенко І. В.

Арабей Т. Г.

Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 червня 2009 року задоволений частково позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області, внаслідок чого: визнана неправомірною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законодавством; зобов"язано відповідача здійснити виплату позивачу недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року у сумі 1648,63 грн. за рахунок коштів Державного бюджету. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району м. Маріуполя подали апеляційні скарги.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає висновкам рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Відповідач в своїй апеляційній скарзі, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права. Відповідач посилається на правомірність проведення виплат позивачу допомоги по догляду за дитиною у 2007 році. Окрім того, вважає, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України.

Сторони про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Позивач, в судовому засіданні апеляційного суду, доводи своєї апеляційної скарги підтримала, просила останню задовольнити, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечувала.

Від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційних скарг, вивчивши доводи апеляційних скарг, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено наступне.

Позивач 19.02.2007 року народила дитину, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 10).

Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області та з 01.02.2007 року отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 15).

Відповідно до довідки відповідача (арк. справи 15) позивачу було сплачено допомогу по догляду за дитиною: за липень 2007 року - 129,03 грн., за серпень 2007 року – 132,64 грн., за вересень 2007 року – 134,45 грн., за жовтень 2007 року – 136,13 грн., за листопад 2007 року – 140,05 грн., за грудень – 144,10 грн.

Одноразову допомогу у зв"язку з народженням дитини позивач отримала у лютому 2007 року у розмірі 3400 грн., та з квітня 2007 року по лютий 2008 р. по 425 грн. щомісячно, всього 8500 грн. Законом України "Про Державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) встановлено у 2007 році допомогу при народженні дитини - у розмірі 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про Державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено допомогу при народженні дитини у розмірі 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) не визнано неконституційним зазначене положення статті 56 в частині виплати допомоги при народженні дитини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача сплатити допомогу при народженні дитини у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини, оскільки рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) не було визнано неконституційним положення абзацу 2 частини 2 статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було встановлено одноразову виплату у розмірі 8500 грн. Відповідно до частини 2 статті 95 Конституції України виключно Законом України Про Державний бюджет України визначаються будь - які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове призначення.

Таким чином, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та його положення мають вищу юридичну силу відносно інших спеціальних законів стосовно визначення розміру або порядку обчислення допомоги при народженні дитини. За таких обставин, положення цього закону яким було визначено порядок нарахування допомоги при народженні дитини, є обов’язковим для застосування. Тобто, при визначенні розміру допомоги при народженні дитини слід керуватися абзацом другим частиною другою статті 56 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", а не статті 12 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми". Таким чином, позивачу була правильно призначена та виплачена допомога при народженні дитини у розмірі 8 500 грн. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811-XII від 21 листопада 1992 року (2811-12) відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Статтею 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811-XII від 21 листопада 1992 року (2811-12) є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов’язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18 січня 2001 року № 2240-III розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18 січня 2001 року № 2240-III передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми" від 11 січня 2007 року № 13 (13-2007-п) передбачено, що на виконання статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей: допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року (v0009700-96) визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V.

Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про зобов"язання відповідача здійснити виплату позивачу, за рахунок коштів Державного бюджету України, недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 серпня 2007 року (як просила позивач) по 31 грудня 2007 року в сумі 1648,63 грн., згідно наступного розрахунку: за серпень 2007 р. – 330,36 грн. (463 грн. – 132,64 грн.); за вересень 2007 р. – 328,55 грн. (463 грн. – 134,45 грн. ); за жовтень 2007 року – 333,87 грн. (470 грн. – 136,13 грн. ); за листопад 2007 року – 329,95 грн. (470 грн. -140,05 грн.); за грудень 2007 року – 325,90 грн. (470 грн. – 144,10 грн. ).

Стосовно застосування до спірних правовідносин ст. 99 КАС України, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим кодексом.

Отже, це право суду визнавати чи не визнавати причину пропуску строку поважною.

Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача недоотриманої допомоги по догляду за дитиною за 2008 рік.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) від 28.12.2007р., допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. і ця норма Закону не визнана неконституційною.

Як вбачається з довідки відповідача (а.с. 15) позивачу допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році була встановлено у розмірі 144,10 грн. щомісячно.

Таким чином, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік виплачена відповідачем відповідно до діючого законодавства.

Окрім того, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимог позивача про зобов"язання відповідача в подальшому сплачувати позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у передбаченому законодавством розмірі, оскільки суд захищає тільки порушені права, позивач не може ще знати чи буде порушено його право у майбутньому, тому Кодексом адміністративного судочинства (2747-15) не передбачено захист права на майбутнє.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 червня 2009 року у справі № 2-а-2343/09– залишити без задоволення.

Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 червня 2009 року у справі № 2-а-2343/09 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні. Ухвала у повному обсязі складена 11 листопада 2009року.

ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Малашкевича С. А.

суддів: Геращенко І. В.

Арабей Т. Г.

Керуючись ст. ст. 2, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 червня 2009 року у справі № 2-а-2343/09– залишити без задоволення.

Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 червня 2009 року у справі № 2-а-2343/09 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні. Ухвала у повному обсязі буде складена 11 листопада 2009року.

ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.