розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 травня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області треті особи Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Дрогобицьке відділення Ощадного банку №6307 відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення виплати різниці в розмірі пенсії за попередній період,-

09 липня 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення з відповідача доплати за період з дня звільнення з органів КВС з 25 лютого 2005 року по 01 січня 2007 року різницю в пенсійному забезпеченні в сумі 14718,88 грн., покликаючись на те, що працював у Дрогобицькій виправній колонії № 40 на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби. Відповідно до наказу №11 по о/с від 28 лютого 2005 року, його звільнено з органів КВС на пенсію. Вислуга становила 17 років 06 місяців 27 днів, або в пільговому обчисленні 20 років 03 місяці 13 днів. На основі рішень Дрогобицького міськрайонного суду та Львівського апеляційного суду, був виданий новий грошовий атестат із зазначенням грошового забезпечення, яке він мав одержати в останній місяць перед звільненням, відповідно до чинного законодавства. Після передачі пенсійної справи з пенсійного відділу УДДУ з питань виконання покарань у Львівській області у Управління Пенсійного фонду України у Львівській області виникли неточності та непорозуміння у питаннях передачі справ і виплати різниці. Через порушення відповідачем ст.55 ч.2, ч.1, ст. 3 ст.ст. 63, 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Після його втручання та листа №10\126 від. 24 січня 2007 року начальника УДДУ ПВП у Львівській області його пенсійна справа була повернута у пенсійний відділ УДДУ, і лише тоді були проведені перерахунки згідно рішень вищевказаних судів. Після отримання доручення відділення Ощадбанку повернуло доручення на виплату вказаної різниці на основі листа Пенсійного фонду України від 29 січня 2007 року №1557/02-05.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 травня 2008 року в справі № 2а-24/08 позов задоволено частково. Постановлено стягнути з Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області на користь ОСОБА_1 14718,88 грн. різниці в розмірі пенсії за попередній період.

Не погоджуючись з прийнятою постановою її оскаржило Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області до Львівського апеляційного адміністративного суду, де просить скасувати постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 травня 2008 року в справі № 2а-24/08 і прийняти нову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову.

В апеляційній скарзі, апелянт вважає, що судом першої інстанції допущено порушення матеріального та процесуального права, зокрема, що позивач не був військовослужбовцем строкової служби і згідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії не одержані своєчасно можуть виплачуватися за минулий період не більш як за 3 роки перед зверненням та на відсутність своєї вини у несвоєчасному отриманні пенсії позивачем, так як перерахунок пенсії має проводитися Пенсійним фондом .

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивачеві по справі, суд першої інстанції виходив з того, що згідно постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 вересня 2006 року визнано неправомірними дії начальника та головного бухгалтера Дрогобицької ВК №40 при складанні ОСОБА_1. грошового атестату №3 від 28 лютого 2005 року, зобов'язано вказаних осіб нарахувати та виплатити йому за січень-лютий 2005 року такі види грошового забезпечення як надбавку за особливі умови служби в розмірі 50 %, премію у розмірі 33,3%, надбавку за безперервну службу в розмірі 30% щомісячну доплату від суми пенсії, яка б могла бути нарахована особі, у розмірі 50 відсотків та зобов'язано скласти і видати позивачу грошовий атестат для обчислення йому пенсії з урахуванням нарахованих і виплачених йому вище вказаних видів грошового забезпечення.

Позивачу Дрогобицькою ВК- 40 було видано два нових грошових атестати обоє під №6 та з датою від 06 листопада 2006 року, один з яких, з грошовою допомогою при звільненні в розмірі 4641,98 грн., а другий - 10191,16 грн. Перший, не підписаний ОСОБА_1., був направлений УДДУ ПВП у Львівській області, а другий, підписаний останнім, був виданий йому на руки і переданий ним в УДДУ ПВП у Львівській області наручно та вручений головному спеціалісту пенсійної групи Казанцеву Ю.О. Вказані обставини стверджуються самими грошовими атестатами, поясненнями позивача та листом Дрогобицької ВК №40 від 14 березня 2008 року №2\446.

Цими документами спростовуються пояснення Казанцева Ю.О. про отримання ним від позивача наручно не підписаного останнім атестата, оскільки не підписаним ним є атестат із грошовою допомогою при звільненні в розмірі 4641,98 грн. і він був виданий першим та направлений в УДДУ ПВП у Львівській області, а підписаний позивачем є атестат із грошовою допомогою при звільненні в розмірі 10191,16 грн. і він був виданий другим після 29 листопада 2006 року (дата винесення Дрогобицьким міськрайонним судом ухвали про роз'яснення постанови суду від 22 вересня 2006 року) та наданий на руки ОСОБА_1.

Тому висновок суду, що ОСОБА_1. передаючи Казанцеву Ю.О. грошовий атестат із грошовою допомогою при звільненні в розмірі 14718,88 грн . передав належній посадові особі, як головному спеціалісту пенсійної групи відповідача, у якого виник обов'язок щодо перерахунку його пенсії є правильним.

Твердження відповідача, що він почав здійснювати дії по виконанню рішення судів щодо позивача після виникнення відповідних підстав, тобто винесення Дрогобицьким міськрайонним судом ухвали від 29 січня 2007 року про роз'яснення постанови суду від 22 вересня 2006 року в якій містилися вказівки, щодо певних зобов'язань відповідача, невідповідає дійсності, оскільки доручення на виплату ОСОБА_1. пенсійних виплат в розмірі 14718,88 грн. було виписано 25 січня 2007 року, а ухвала суду надійшла до відповідача лише 29 січня 2007 року, що вказується в листі відповідача від 30 жовтня 2007 року №10\1680.

Відповідно до ст. 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" особи, винні в порушенні законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, а також у несвоєчасному оформленні або поданні документів для призначення пенсії, у видачі для оформлення пенсії недостовірних даних і документів, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно, Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) органам Пенсійного фонду передані функції з призначення і виплати пенсії з 1 січня 2007 року.

Порядок передачі зазначених вище функцій визначено постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" (1522-2006-п) , за змістом п.3 якої визначено, що Державному департаменту з питань виконання покарань, що здійснює призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) , забезпечити проведення інвентаризації пенсійних справ, виплатних та інших документів, необхідних для виконання функцій з призначення і виплати пенсій відповідним особам, які мають право на пенсію відповідно до вказаного Закону, передачу їх до 01 січня 2007 року органам Пенсійного фонду України та виплату пенсій до визначеного строку.

Без проведення відповідних перерахунків та виплати різниці в розмірі пенсії пенсійна справа ОСОБА_1. була передана до Головного УПФУ у Львівській області (опис в пенсійній справі складений станом на 29 грудня 2006 року).

Лише листом від 24 січня 2007 року №10\126 відповідач звернувся до Головного УПФУ у Львівській області з проханням повернути, зокрема, пенсійну справу позивача для проведення відповідних перерахунків відповідно до рішень суду.

Таким чином, покликання апелянта на те, що функції з призначення та виплати пенсії здійснюються органами Пенсійного фонду не можуть братися до уваги, оскільки такі функції Пенсійному фонду передані тільки з 01 січня 2007 року і Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не може відповідати за зобов'язанням Управління державного департамену України з питань виконання покарань у Львівській області, які виникли до цієї дати. Пенсійний фонд не є правонаступником силових структур. (роз'яснення Міністерства юстиції України від 30 березня 2007 року №2146-139 ).

Оскільки, несвоєчасна виплата пенсії допущена із-за не перерахунку її розміру відповідачем, а не з вини Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, то різницю у невиплаченій пенсії слід стягнути з відповідача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1. щодо стягнення виплати різниці в розмірі пенсії за попередній період, та правомірність часткового задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.