розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в м. Харкові ради та Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації на постанову Московського районного суду м. Харкова від 15.04.2009 року по справі № 2-а-167/09/2027

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в м. Харкові ради, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області

про призначення недоотриманих сум соціальних виплат, -

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просив суд зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в м. Харкові ради (перший відповідач) призначити йому недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки та разової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки в розмірі 9267,42 грн.; зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської облдержадміністрації (другий відповідач) перерахувати 9267,42 грн. Харківському обласному центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської облдержадміністрації (третій відповідач) для нарахування та виплати позивачу недотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки та разової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки та організувати і проконтролювати призначення, нарахування та виплату їх користь позивача; зобов'язати третього відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 9267,42 грн. недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги за 2007-2008 роки; зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Харківській області (четвертий відповідач) здійснити безспірне списання на користь ОСОБА_1 з рахунків відповідачів недотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги за 2007-2008 роки.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 15.04.09 р. по справі № 2-а-167/09/2027 позов був задоволений частково. Судовим рішенням зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в місті Харкові ради зробити розпорядження про виплату щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та направити дані щодо належних виплат ОСОБА_1 до Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації для здійснення виплат. Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації зобов’язувався провести перерахунок сум на користь ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки в розмірі відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та разову грошову допомогу до 5 травня за 2007-2008 роки в розмірі відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

В іншій частині в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Перший та третій відповідачі не погодилися з судом рішенням та подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову Московського районного суду м. Харкова від 15.04.09 р. по справі № 2-а-167/09/2027 та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення з мотивів, наведених в апеляційних скаргах.

Заяв про приєднання до апеляційних скарг або заперечення на них від інших відповідачів не надходило.

Позивач письмові заперечення на апеляційні скарги не подав, але в поясненнях в судовому засіданні наполягав на законності судового рішення і просив залишити його без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1, виданого Московським відділом соціального захисту населення та праці, а також є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має першу категорію, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_2 виданого Харківською облдержадміністрацією, і йому присвоєно третю групу інвалідності безстроково з 10.04.00 р., що підтверджується копією довідки НОМЕР_3 (а.с. 3,4,5).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи - десять мінімальних пенсій за віком; 2 групи - вісім мінімальних пенсій за віком, 3 групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Як вбачається з матеріалів справи та дане не спростовується сторонами, у 2007 р. та у 2008 р. до 5 травня позивачу була виплачена щорічна разова грошова допомога в розмірах, встановлених ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням змін, які вносились Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) .

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституцією України (254к/96-ВР) передбачено (ч. 2 ст. 95), що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.

Дію ст.ст. 12- 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"було зупинено на 2007 р. та на 2008р. в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій згідно Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" (489-16) та Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" (107-17) .

Зупинення ст. 12 даного закону на 2007 р., передбачене п. 13 ст. 71 Закону наведеного, визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 р. № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Зупинення ст. 12 даного закону на 2008 рік, передбачене положенням п. 20, розділу другого Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) , визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Таким чином, з моменту ухвалення зазначених рішень відповідач при здійсненні позивачу щорічної разової допомоги мав виходити з приписів ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) з моменту ухвалення рішень Конституційним Судом України втратило чинність.

Отже, відповідач, здійснивши у квітні 2007 р. та квітні 2008 р. виплату щорічної разової допомоги у розмірах, встановлених Законом про державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені діючим законодавством України. А тому з 01.01.07 р. по 09.07.07 р. та з 01.01.08 р. по 22.05.08 р. відповідач не мав повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених ст. 12 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки протягом цього часу положення даного закону не діяли.

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу проведена до 5 травня 2007 року та до 5 травня 2008 року, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) , які регулювали виплату допомоги втратили чинність з дня ухвалення рішень Конституційним Судом, тобто після проведення виплат. Таким чином право позивача на їх отримання та обов’язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Згідно зі ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Застосування законодавства України у такий спосіб ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.97 р. № 4-зп (v004p710-97) , який у п. 3 зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов’язку здійснити виплату щорічної разової грошової допомоги, оскільки він отримав таку допомогу протягом 01.01.07 р. по 09.07.07 р. та 01.01.08 р. по 22.05.08 р. у розмірах, встановлених Законом про Державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу відповідач діяв у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення позивач реалізував своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов’язок щодо їх виплати.

Такі висновки колегії суддів ґрунтується на приписах ч. 2 ст. 152 Конституції України та рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.07 р. (v0a6p710-07) та від 22.05.08 р.

Також задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що позивач має отримувати щорічну допомогу на оздоровлення за період, заявлений у позові, відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не відповідно до постанов КМУ № 836 від 26.07.96 р. (836-96-п) та № 562 від 12.07.05 р. (562-2005-п)

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що згідно ст. 48 Закону України "Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"виплата щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров’ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та сім’ям за втрату годувальника. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю не поширюється.

За змістом ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС України (2747-15) та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж річний строк, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України.

Також, відповідно ст. 73 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку"відповідальність за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, встановлюється відповідним законодавством України. Разом з тим, ч. 1 ст. 76 зазначеного Закону передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.

Таким чином, виходячи з системного аналізу ст. 48 Закону України "Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, ч. 1 ст. 76 Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку"та ч. 2 та ч. 3 ст. 99 КАС України, колегія суддів вважає, що на вимоги позивача відшкодувати шкоду, заподіяну його здоров’ю, строки позовної давності не поширюються та річний строк звернення до адміністративного суду не застосовується.

Зважаючи на вищенаведені обставини, позивач у 2007 р. та 2008 р. мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та обґрунтоване сподівання на отримання такої допомоги в розмірі, визначеному ч. 4 ст. 48 зазначеного Закону.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Згідно ч. 7 вказаної норми розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Зі змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 р. постановою КМУ № 836 від 26.07.96 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2007-2008 роки, а не вищевказана постанова КМУ.

В 2007 р. грошова допомога на оздоровлення виплачувалася позивачу відповідно до постанови КМУ № 562 від 12.07.05 р. (562-2005-п) , а не ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до п. 13 та п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дію відповідних норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) зупинено на 2007 р. та щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 р. (v0a6p710-07) по справі "Про соціальні гарантії громадян"визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення ст. 29, п. 13 ст. 71, п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Також В п. 5 зазначеного Рішення Конституційного Суду України встановлено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст. 1, ст. 3, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 21, ст. 22, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 95 Конституції України.

Таким чином, положення п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"втратило чинність 09.07.07 р.

В ст. 76 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"були встановлені розміри мінімальної заробітної плати на відповідні періоди 2007 року, а саме: 400,0 грн. - з 01 січня по 31 березня 2007 р.; 420,0 грн. - з 01 квітня по 30 червня 2007 р.; 440,0 грн. - з 01 липня по 30 вересня 2007 р.; 460,0 грн. - з 01 жовтня 2007 р. Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, законів України про Державний бюджет України, якими визначалися мінімальні розміри заробітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Також слід відмітити, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) визначено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України". Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 р. (v010p710-08) вищезазначена норма Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" (107-17) була визнана неконституційною.

Як свідчать надані позивачем до матеріалів справи документи, він підтвердив той факт, що грошова допомога за 2007 р. йому була виплачена у серпні 2007 р., тобто вже після ухвалення рішення Конституційним судом України, та за 2008 р. у березні, тобто до ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішень.

Колегія суддів зазначає, що виплати щорічної допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право позивача на їх отримання та обов'язок відповідача здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення. Згідно ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність дій Управління праці та соціального захисту населення Московської районної ради м. Харкова щодо здійснення позивачу виплат щорічної допомоги на оздоровлення, суд першої інстанції повинен був застосовувати законодавство, яке діяло на час їх вчинення.

За таких обставин зобов’язання по нарахуванню та виплаті допомоги за 2008 р. були виконані, у зв’язку з чим дані правовідносини закінчилися. За таких підстав 2008 р. відповідач діяв в межах повноважень, на підставі нормативних актів, що діяли на той час, та в порядку, передбаченому законодавством, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Оскільки у 2007 р. виплата була здійснена без врахування Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 р. (v0a6p710-07) , то в цій частині позов підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що постанова Московського районного суду м. Харкова від 15.04.09 р. по справі № 2-а-167/09/2027 була прийнята з частковим порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, вона підлягає скасуванню в частині задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

Апеляційні скарги Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в м. Харкові ради та Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації на постанову Московського районного суду м. Харкова від 15.04.2009 року по справі № 2-а-167/09/2027 –задовольнити частково.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 15.04.2009 року по справі № 2-а-167/09/2027 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в м. Харкові ради, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про призначення недоотриманих сум соціальних виплат –скасувати в частині зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в місті Харкові ради зробити розпорядження про виплату щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та направити дані щодо належних виплат ОСОБА_1 до Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації для здійснення виплат та зобов’язання Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації провести перерахунок сум на користь ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки в розмірі відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та разову грошову допомогу до 5 травня за 2007-2008 роки в розмірі відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) і в цій частині прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.