розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 червня 2009 року по справі за позовом Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Кролевецький агрокомбінат хлібопродуктів" та приватного підприємства "Агрояр" про стягнення в доход держави коштів, одержаних за нікчемними угодами, -

У лютому 2009 року Глухівська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області (подалі –Глухівська МДПІ) звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кролевецький агрокомбінат хлібопродуктів" (подалі –ТОВ "Кролевецький агрокомбінат хлібопродуктів") та приватного підприємства "Агрояр" (подалі –ПП "Агрояр") про стягнення з відповідача ТОВ "Кролевецький агрокомбінат хлібопродуктів" в доход держави коштів в розмірі 990.993,85 грн., перерахованих ПП"Агрояр" за нікчемними правочинами.

Позивач зазначає, у зв’язку з відсутністю товаро-транспортних накладних та доказів перевезення товару, договори поставок (за умовами яких ПП "Агрояр" поставляв ТОВ "Кролевецький агрокомбінат хлібопродуктів" пшеницю, борошно, жмиху ріпака, кукурудзу, шрот соняшника), - № К 12/07 від 12.07.2007 року, № К 30/07-3 від 30.07.2007 року, № К 30/07-2 від 30.07.2007 року № К 31/07 від 31.07.2007 року, № К 25/10 та № К 25/10-1 від 25.10.2007 року, № К 05/11 від 05.11.2007 року, № К 05/12-1 від 05.12.2007 року, № К 01/04-1 від 01.04.2008 року, укладені відповідачами з метою завищення валових витрат відповідачем ТОВ "Кролевецький агрокомбінат хлібопродуктів" та безпідставного включення сум ПДВ, тому є нікчемними в силу закону.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 червня 2009 року в задоволені позовних вимог Глухівській МДПІ відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення судом визначено про недоведеність позивачем наміру відповідача ТОВ "Кролевецький агрокомбінат хлібопродуктів" діяти з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства при укладанні зазначених договорів та скінченням термінів застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п. 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Статтею 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч. 2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Несплачений підприємством податок є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

За матеріалами справи вбачається, що за наслідками проведення планової виїзної перевірки діяльності ТОВ "Кролевецький агрокомбінат хлібопродуктів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року Глухівською МДПІ складено акт перевірки № 12/23/34135221 від 12.01.2009 року, яким встановлені порушення підприємством п.п. 4.1.4, п. 4.1, ст. 4, п.п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" з наступними змінами та доповненнями, в частині відображення витрат на придбання товару, який фактично придбаний не був та п.п. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" з наступними змінами та доповненнями, в частині віднесення до складу податкового кредиту вартості придбаного товару.

Відповідно до договорів поставки № К 12/07 від 12.07.2007 року, № К 30/07-3 від 30.07.2007 року, № К 30/07-2 від 30.07.2007 року № К 31/07 від 31.07.2007 року, № К 25/10 та № К 25/10-1 від 25.10.2007 року, № К 05/11 від 05.11.2007 року, № К 05/12-1 від 05.12.2007 року, № К 01/04-1 від 01.04.2008 року, - ПП "Агрояр" самостійно поставляв ТОВ "Кролевецький агрокомбінат хлібопродуктів" на зерновий склад ДП ДАК Хліб України "Кролевецький комбінат хлібопродуктів" пшеницю, борошно, жмиху ріпака, кукурудзу, шрот соняшника.

Згідно умов даних договорів, товар поставляється на умовах CPT та EXW ДП ДАК Хліб України "Кролевецький комбінат хлібопродуктів" за адресою: м. Кролевець, вулиця Андріївська, 10, у відповідності до Інкотермс 2000 р. У випадку розбіжностей умов цих договорів з Інкотермс-2000 пріоритет мають умови договорів поставки. Датою поставки вважається дата виписки товарної накладної.

Дане підтверджується умовами вищезазначених договорів поставки, видатковими, податковими накладними, проведені операції відображені в бухгалтерському обліку та не спростовується актом перевірки № 12/23/34135221 від 12.01.2009 року (п.п. 3.1.2 Акту).

Відповідно до Технічного регламенту зернового складу, що затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 року № 228 (z0835-04) з наступними змінами, - поклажодавець –власник зернової культури який оформив договір складського зберігання зерна із зерновим складом та передав йому зерно на зберігання. Поклажодавець - власник зернової культури, який оформив договір складського зберігання зерна із зерновим складом та передав йому зерно на зберігання.

З листа директора ДП ДАК Хліб України "Кролевецький комбінат хлібопродуктів" вбачається, що 05.07.2007 року між ДП ДАК Хліб України "Кролевецький комбінат хлібопродуктів" та ТОВ "Кролевецький агрокомбінат хлібопродуктів" укладений договір складського зберігання та відпуску зерна № ЗБЮ/01.

За період з 01.07.2007 року по 30.04.2008 року на зберігання від ТОВ "Кролевецький агрокомбінат хлібопродуктів" надійшли: пшениця 3-6 класу, некондиційна, жито та кукурудза. На виконання умов подальших договорів, які укладались ДП ДАК Хліб України "Кролевецький комбінат хлібопродуктів" з даним поклажодавцем, з прийнятого на зберігання зерна вироблялось борошно, висівки, комбікорм.

Правові відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, регулюються положеннями Господарського (436-15) та Цивільного кодексів (435-15) .

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що договором є домовленість двох спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. При цьому договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Пунктом 1.4 ст. 1 Закону N 168/97-ВР установлено, що поставка товарів –це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів.

Тобто з метою оподаткування фактом поставки товарів визнається як операція, в результаті якої за умовами договору між постачальником та покупцем передача товару вже відбулася (у покупця виникло право власності на товар), так і операція, в результаті якої виникнення права власності на товар ще має відбутися при виконанні певних умов договору, тобто оплати товару чи отримання товару покупцем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, вважаючи правочини (вищезазначені договори поставок) нікчемними, позивач Глухівська МДПІ вважає, що передача товарів згідно з цими договорами не відбувалась, оскільки відсутні товарно-транспортні накладні та докази перевезення товару.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" вiд 16.07.1999 року № 996-Х1У з наступними змінами, - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 1.1, п. 1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.2007 року (v0002201-07) , -методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів (далі –Методичні рекомендації) можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі –підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Підпунктами 3.6 та 3.8 Методичних рекомендацій (v0002201-07) визначено, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером. Якщо запаси надійшли на підприємство без товаросупроводжувальних документів, то складається акт про приймання матеріалів або комерційний акт (у разі, якщо такі запаси надійшли залізницею).

Колегія суддів зазначає, що Методичні рекомендації, на положення яких посилається Глухівська МДПІ мають статус поради та не є обов’язковими для відповідача ТОВ "Кролевецький агрокомбінат хлібопродуктів".

Сам по собі факт відсутності у ПП "Агрояр" товарно-транспортних документів на доставку товарів (пшениці, борошна, жмиху ріпака, кукурудзи, шроту соняшника) ТОВ "Кролевецький агрокомбінат хлібопродуктів" відповідно до умов договорів поставки, на думку колегії суддів, не може свідчити про безтоварність зазначених господарських операцій, які посвідчені іншими належними документами, якими є податкові та видаткові накладні, складські квитанції на зерно ДП ДАК Хліб України "Кролевецький комбінат хлібопродуктів".

Окрім того, Глухівська МДПІ вважає нікчемними договори поставки за №№ К 25/10-1 від 25.10.2007 року, № К 05/11 від 05.11.2007 року, № К 05/12-1 від 05.12.2007 року, № К 01/04-1 від 01.04.2008 року, однак документального підтвердження факту відсутності товарно-транспортних накладних у ПП "Агрояр" за період з жовтня 2007 року не має, оскільки оперує даними, які маються в акті № 580/23-01/32081536 від 19.03.2008 року про результати виїзної комплексної планової документальної перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2007 року.

Не підтверджують факт безтоварності оспорюваних правочинів письмові пояснення громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог Глухівської МДПІ.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (подалі ГК України (436-15) ), господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін чи відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині. За вчинення таких правочинів застосовуються конфіскаційні санкції, передбачені частиною першою статті 208 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК України.

Таким чином, встановлені частиною 1 статті 208 ГК України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, –протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області –залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 червня 2009 року –без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.