розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 року по справі № 2-а-37931/09/2070

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до ТОВ "Руновщина"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

Позивач, Харківське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з ТОВ "Руновщина"адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 61489,16 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.09 р. по справі № 2а-37931/09/2070 було відмовлено у задоволенні позову.

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, пост даючись на обставини, наведені в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на позов не подав, його представник в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно звіту форми 10-ПІ у ТОВ "Руновщина"середньооблікова чисельність штатних працівників в 2008 р. становить 111 осіб, згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 р. визначена у кільості 4 місця.

Відповідно до звіту форми 10-ПІ у відповідача в 2008 році середньооблікова чисельність штатних працівників - інвалідів складала 0 осіб.

Судом також встановлено, що центром зайнятості інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися, так само як і не було безпосередньо звернення інвалідів до відповідача для працевлаштування, в яких відповідач відмовив інвалідам.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Після самостійного розрахунку кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою вищевказаної статті, здійснюється та забезпечується працевлаштування інвалідів.

В ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.

З аналізу положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , що на підприємстві лежить лише обов'язок щодо подачі до державної служби зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 року (z1534-05) затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Руновщина"щомісячно протягом 2008 р. подавалися звіти форми №3-ПН до Зачепилівського районного центру зайнятості, що підтверджується матеріалами справи, зверталась з пропозиціями працевлаштування до інвалідів, що проживають в даній місцевості.

Тобто відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів. Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які були направлені центром зайнятості, позивачем не були представлені і у справі відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про те, що позовні вимоги Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з відповідача адміністративно-господарські санкції та пені за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2008 р. у сумі 61489,16 грн. нормативно та документально не обґрунтовані, суперечать діючому законодавству, а тому не підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.09 р. по справі № 2-а-37931/09/2070 була прийнята у відповідності до норм чинного матеріального права з дотриманням вимог процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 року по справі № 2-а-37931/09/2070 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 року по справі № 2-а-37931/09/2070 за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "Руновщина"про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені –залишити без змін.