розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові на постанову господарського суду Львівської області від 10 квітня 2008 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Львівський завод "Автонавантажувач" до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В липні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.06.2005 року № 0000181730/3/11041, яким позивачеві донараховано податкове зобов’язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 9356,38 грн. (8505,80 грн. основного зобов’язання та 850,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Постановою господарського суду Львівської області від 10 квітня 2008 року позов задоволено частково, визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов’язання з цього податку в розмірі 8505,80 грн. основного платежу та 637,93 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позову відмовлено.

У скарзі на постанову відповідач покликається на неправильність застосування п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зокрема, на неврахування судом неподання позивачем уточнюючого розрахунку з податку з власників транспортних засобів. Просить в частині задоволення позову постанову скасувати, залишивши в силі податкове повідомлення-рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з наступних підстав.

За результатами проведеної податковим органом перевірки встановлено порушення позивачем вимог статей 1, 2, 5, 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", внаслідок чого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Висновок обґрунтований тим, що станом на 01.01.2004 року за позивачем зареєстровано транспортні засоби, податок за які не включено до розрахунку з цього податку на 2004 рік.

Твердження відповідача про неподання позивачем уточнюючого розрахунку по податку з власників транспортних засобів спростовується матеріалами справи (а.с. 113-115 тому 1), з яких вбачається подання позивачем 19.08.2004 року податковому органові розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, довідки до суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які зменшують або збільшують податкові зобов’язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах, згідно з якою позивачем самостійно збільшено суму податкового зобов’язання у зв’язку із виправленням помилки на 8506,00 грн. за 2004 рік як звітний період, що уточнюється.

Враховуючи встановлення судом першої інстанції наведеної обставини, ним правильно застосовано положення п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та положень наказу ДПА України від 17.01.2001 року № 373 "Про заповнення і подання Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які зменшують або збільшують зобов’язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах до органу державної податкової служби" (z0862-01) , відповідно до приписів п. 14 якого якщо у зв’язку з виправленням помилки визначено заниження податкового зобов’язання, на платника податків покладено обов’язок протягом 10 календарних днів від дня подачі уточненого розрахунку сплатити суму недоплати та самостійно нарахувати і сплатити штраф у розмірі 10 відсотків від суми такої недоплати.

Тому суд дійшов правильного висновку про право відповідача на нарахування 10 % від суми податку лише за І кв. 2004 року, що становить 212,65 грн.

Застосовуючи до позивача штрафні (фінансові) санкції за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідачем правильно враховано вчинення порушення у поточній господарській діяльності після дня введення мораторію, а тому положення статті 12 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо заборони нарахування штрафу на таке зобов’язання позивача не поширюються. Отже, відмова в позові у цій частині є законною.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обгрунтованою; доводи скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись частиною 3 статті 160 статтями 195, 196, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення, постанову господарського суду Львівської області від 10 квітня 2008 року у справі № 28/53А – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.