Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2009 позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим щодо відмови в присвоєнні Агропромисловому сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Южная - Холдінг"статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік; зобов’язано Державну податкову інспекцію в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим видати Агропромисловому сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Южная - Холдінг"Довідку про надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік; стягнуто з державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору (т.1 арк.с.164-172).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що Агропромислове сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Южная - Холдінг"є сільськогосподарським товариством та має бути платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим, звернувся з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (т.2 арк.с.2, 4-6).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) не містить положень щодо встановлення процедури розрахунку питомої ваги доходу від реалізації продукції сільськогосподарського підприємства.

В судовому засіданні 17.11.2009 представник позивача наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги, залишенні постанови суду першої інстанції без змін; представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, що викладені в ній.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Агропромислове сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" 20.07.1997 зареєстровано як юридична особа Сімферопольською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т.1 арк.с.37), та є платником податків та зборів.

Відповідно до довідки Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим про включення позивача до ЄДРПОУ №008176 від 02.10.2008 (т.1 арк.с.28) основними видами діяльності позивача є, зокрема, розведення птиці, виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах.

В Статуті позивача зазначено, зокрема, розведення птиці і виробництво продукції птахівництва; виробництво та переробка і реалізація сільськогосподарської продукції, як виготовленої товариством, так і придбаної за договорами (т.1 арк.с.40).

Судом першої інстанції встановлено, що в 1999, 2005, 2006, 2007 та 2008 роках позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку, що підтверджено довідками відповідача №795/18 від 05.02.1999 (т.1 арк.с.26), №976/10/15-03 від 07.03.2008 (т.1 арк.с.27) та актом комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.07.2005 по 31.03.2008 №1344/23-02/30025333 від 08.09.2008 (т.1 арк.с.143-160).

Також Актом про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання податкового та валютного законодавства № 1344/23-02/30025333 від 18.09.2008 (т.1 арк.с.143-160) встановлено, що під час перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства, а саме – Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) - порушень з боку позивача не встановлено (т.1 арк.с.150-151).

28.01.2009 позивач надав до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим:

- податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік (т.1 арк.с.23-24), в якому зазначено, що позивач має тимчасове право користування земельною ділянкою на строк до 31.12.2021, категорія земельних ділянок –рілля, площа якого 67,9700 га, грошова оцінка одиниці площі ріллі складає 4171,00 грн., у зв’язку з чим сума фіксованого сільськогосподарського податку на рік складає 425,25 грн. (ставка податку в процентах до грошової оцінки –0,15%).

- Розрахунок питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства з попередній звітний (податковий) рік, згідно з яким питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу позивача за 2008 рік складає 90,4%;

- довідку Виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим від 15.01.2009 №57/02-20, якою підтверджено укладення позивачем 148 договорів оренди земельних паїв (т.1 арк.с.137);

- договір спільного користування землею від 23.05.2007, що укладений між ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная" (власник землі) та АТОВ "Южная-Холдінг" (користувач).

Листом від 27.03.2009 №1021/10/15-03 (т.1арк.с.15-18) Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим відмовила позивачу в присвоєнні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку у зв’язку з наступним: згідно пункту 4 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 №658 (658-99-п) , сума, отримана платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки включає доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах; ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная" на цей час має приватну форму власності, а статтею 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації

Спір виник у зв’язку тим, що АТОВ "Южная-Холдінг" на підтвердження права користування земельною ділянкою, на якому виробляється продукція тваринництва, наданий договір спільного користування землею від 23.05.2007, укладений з ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная", який, на думку відповідача, не є договором, що підтверджує право користування земельною ділянкою, та не зареєстрований у порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) . Також ДПІ в Сімферопольському районі АРК зроблено висновок, що у позивача відсутні належним чином оформлені та зареєстровані згідно з вимогами Земельного кодексу України (2768-14) правовстановлюючі документи на земельні ділянки (зокрема, договір оренди або договір суборенди), на яких розташовані приміщення, де вирощується продукція тваринництва, у зв’язку з чим позивач не має право зараховувати суму доходу, отриманого від реалізації зазначеної продукції під час розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються положення статті 19 Конституції України, Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 р. №320-XIV (320-14) , Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24.06.2004 р. №1877-IV (1877-15) , Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 (2238-14) рр. №2238-III, Закону України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 р. №2371-III (2371-14) , Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) (справа про постійне користування земельними ділянками) №5-рп/2005 від 22.09.2005 (v005p710-05) .

Відповідно до статті 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються, зокрема, виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу. Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) не містить визначення понять: сільськогосподарське підприємство, сільськогосподарська продукція, сільськогосподарська продукція власного виробництва та продукти її переробки тощо.

Статтею 2 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24.06.2004 р. №1877-IV встановлено, що сільськогосподарська продукція - товари, які підпадають під визначення 1 - 24 груп УКТ ЗЕД. Згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень даного Закону (1877-15) норми інших нормативно-правових актів діють у частинах, які не суперечать нормам цього Закону (1877-15) .

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років":

сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі;

сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією;

сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.

Згідно з даними перевірки АТОВ "Южная-Холдінг" у перевірений період займалось розведенням птиці, код виду діяльності 01.24.0 (т.1 арк.с.144-зворотній бік), здійснювало реалізацію яйця та м’яса курячого (т.1 арк.с.149- зворотній бік), виготовлення та вирощування кормів (т.1 арк.с.153- зворотній бік).

Згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності ( Закон України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 р. №2371-III (2371-14) ) м’ясо курей зазначено під кодом 0207 (з 0207111000 по 0207149900), яйця - під кодами 040700, 040800 (з 0407001100 по 0407009000 та з 0408112000 по 0408998000).

У зазначений період перевірки –з 01.07.2005 по 31.03.2008 - позивач також був платником податку на додану вартість (т.1 арк.с.151-155), та в порядку, встановленому пунктом 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, надавав до ДПІ три податкові декларації по ПДВ: загальну (декларація №3) та спеціальні декларації по спецрежимам - декларація №1 (тваринництво) та декларація №2 (рослинництво).

Крім того, позивачем суду надано Свідоцтво №100168206 (серія НБ №027144), видане ДПІ в Сімферопольському районі АРК з терміном дії з 05.02.2009 року, згідно з яким позивач, що є сільськогосподарським підприємством та займається розведенням птиці, зареєстрований як суб’єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Особливості спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства встановлені статтею 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість". Згідно з пунктом 8-1.1 зазначеної статті резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до пункту 8-1.6 статті 8 зазначеного Закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України" (2371-14) , якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (пункт 8-1.7 статті 8 Закону України "Про ПДВ"). Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначено поняття діяльності у сфері сільського господарства (підпункт 8-1.15.2 пункту 8-1.15 статті 8 зазначеного Закону). Такою діяльністю є, зокрема: виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, їх обробка, переробка та/або консервація; а також виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; їх обробка, переробка та/або консервація.

Таким чином, враховуючи, що АТОВ "Южная-Холдінг" займається розведенням курей, продажем м’яса курей і продажем яйця курячого власного виробництва, а також вирощуванням кормів, що не заперечується та не оспорюється представниками відповідача, судова колегія приходить до висновку, що позивач є сільськогосподарським підприємством, та продукція, що ним виробляється, є сільськогосподарською продукцією.

Статтею 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" встановлено, що об'єктом оподаткування для платників ФСП є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень), переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Позивачем було надано до ДПІ довідку Виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району АРК від 15.01.2009, що підписана Головою Перовської сільської ради та скріплена гербовою печаткою (т.1 арк.с.137). Згідно зазначеної довідки станом на 15.01.2009 АТОВ "Южная-Холдінг" уклало 148 договорів оренди з власниками земельних паїв на загальній площі 67,97га, в тому числі рілля –67,97 га, що не оспорюється відповідачем.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено та відповідачем в апеляційній скарзі не заперечується наявність у позивача об’єкта оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком –сільськогосподарських угідь.

Крім того, в матеріалах справи є лист Сімферопольської районної державної адміністрації від 02.04.2009 №1285/04-28 (т.1 арк.с.80), що наданий на запит ДПІ №626/9/15-03 від 25.03.2009 (т.1 арк.с.79), відповідно до якого за позивачем згідно обліково-кадастрової документації районного відділу земельних ресурсів числяться сільськогосподарські угіддя (площа в даному листі не зазначена).

Державна податкова адміністрація України листом від 06.12.2005 №11924/6/15-0616 (v1924225-05) надала роз’яснення щодо питань оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком, в якому зокрема, зазначено, що платниками ФСП не можуть бути господарства, які не мають об'єкту оподаткування, визначеного статтею 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", але відповідають вимогам абзацу першого статті 2 цього ж Закону.

Судова колегія вважає необхідним зазначити, що зазначеним Законом (320-14) не передбачено інших вимог до підприємства для того, щоб набути статус платника ФСП, окрім того, що юридична особа повинна бути сільськогосподарським підприємством, у якого в наявності є сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду –об'єкт обкладення ФСП - та у якого сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу підприємства.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач є сільськогосподарським підприємством та має право на набуття статусу платника ФСП.

Посилання відповідача на те, що ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная" відповідно до статті 92 Земельного кодексу України не може мати в постійному користуванні земельні ділянки і її право землекористування у встановленому порядку не підтверджено, що виключає зарахування цих земельних ділянок до Розрахунку безпідставне, так як Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) (справа про постійне користування земельними ділянками) №5-рп/2005 від 22.09.2005 (v005p710-05) встановлено, що використання терміна "набувають"після набрання чинності статтею 92 Земельного кодексу України свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами та юридичними особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 до його переоформлення; положення статті 92 Земельного кодексу України припускають поширення цього поняття лише на випадки первинного отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної або комунальної власності, а також громадянами та юридичними особами, які набувають права власності та користування земельними ділянками.

Також Конституційний суд України визначив, що згідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни і юридичні особи набувають право власності і право користування земельними ділянками із земель державної і комунальної власності на підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним Кодексом (2768-14) . Підприємства, установи і організації, що мають в користуванні земельні ділянки, надані їм до набрання чинності Земельним кодексом України (2768-14) , не втрачають раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Тобто, ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная" набула право на землю у встановленому законодавством України порядку.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача –суб’єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що позивач не має право на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволені правомірно.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.07.09 у справі № 2-а-5458/09/10/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.07.09 у справі № 2-а-5458/09/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.