розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 21 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, головного управління Державного казначейства України у Львівській області про стягнення невиплаченої щорічної грошової допомоги інваліду війни,

У липні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі – Шевченківський ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР) щодо відмови у перерахунку щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік, зобов’язати провести такий перерахунок та стягнути на його користь недоплачену разову щорічну грошову допомогу, передбачену п.27 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як інваліду війни III групи, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, а також одну тисячу гривень відшкодування завданої моральної шкоди.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 21 січня 2009 року вказаний позов задоволено частково, визнано протиправною відмову Шевченківський ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР у проведенні перерахунку позивачу разової грошової допомоги у 2008 році, зобов’язано вказаного відповідача зробити такий перерахунок у сумі 3017 грн. та вирішено стягнути з нього на користь ОСОБА_1. недоплачену спірну грошову допомогу за 2008 рік у розмірі 3017 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач Шевченківський ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР просить зазначену постанову суду скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні вимог позивача в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що належним чином і відповідно до вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) та постанови Кабінету Міністрів України № 177 від 18 лютого 2004 року (177-2004-п) виконало свій обов’язок перед позивачем щодо виплати щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни III групи, у сумі 350 грн. Просить врахувати, що головним розпорядником коштів для виплати такої грошової допомоги є Міністерство праці та соціальної політики України і що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування. Крім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 (v010p710-08) , яке не має зворотної дії у часі, датоване 22 травня 2008 року, тобто після завершення виплати спірної щорічної допомоги до 5 травня. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення не були враховані положення бюджетного законодавства України.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив із того, що він є інвалідом війни III групи, якому відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) , положення п. 20 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , яким обмежувався розмір щорічної разової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , у тому числі й інвалідам війни. Розмір отриманої позивачем у 2008 році грошової допомоги до 5 травня в сумі 350 грн. суперечить вимогам зазначеного Закону (3551-12) і рішенню Конституційного Суду України (v010p710-08) . Сума заборгованості перед ним, виходячи із законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, становить 3017 грн. та підлягає стягненню з Шевченківського ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР в повному обсязі.

Проте, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, лише частково відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Встановлено, що позивач є інвалідом війни III групи, який відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня має право на одержання грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, обов’язок щодо виплати якої, за правилами ст. 171 цього ж Закону, покладено на органи праці та соціального захисту населення.

Поряд із цим, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) і постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 18 лютого 2004 року (177-2004-п) з подальшими змінами та доповненнями було встановлено конкретні розміри щорічної разової допомоги, що підлягають виплаті особам, на яких поширюються гарантії вищевказаного Закону (107-17) .

З матеріалів справи вбачається, що Шевченківським ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР у 2008 році належним чином та відповідно до вимог зазначених нормативно-правових актів виконало свій обов’язок перед позивачем ОСОБА_1. з виплати йому спірної допомоги у вказаному році в сумі 350 грн.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією (254к/96-ВР) межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що Шевченківський ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР, здійснивши позивачу виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2008 році в розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) і постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 18 лютого 2004 року (177-2004-п) , станом на час проведення такої виплати діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними законами України, тобто правомірно, а тому підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача спірної заборгованості за 2008 рік немає.

Висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення таких вимог позивача ОСОБА_1. з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) , на думку колегії суддів, є помилковим та не відповідає ст. 152 Конституції України, за правилами якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивача судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні відповідних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202 п. 3, 4, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,

апеляційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 21 січня 2009 року у справі № 2-а-47/09 в частині задоволення вимог позивача скасувати і прийняти у цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення на його користь недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, як інваліду війни III групи, за 2008 рік.