розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської райдержадміністрації – про визнання бездіяльності протиправною, перерахунок розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнення недоотриманої суми грошової допомоги

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2009 року,

Позивач звернулася до суду першої інстанції з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської райдержадміністрації – про визнання бездіяльності протиправною, перерахунок розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнення недоотриманої суми грошової допомоги.

Постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2009 року у задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною, перерахунок розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнення недоотриманої суми грошової допомоги - відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга на зазначене рішення, в якій просить скасувати постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2009 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання за викликом не з’явилися, про день слухання справи було повідомлено. Представник відповідача надав заяву про розгляд справи за їх відсутністю.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1. задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження. Знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Шахтарської райдержадміністрації. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Частиною 1 статті 1 вказаного закону встановлено, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом (2811-12) та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов’язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року (v0009700-96) визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Судом першої інстанції правомірно було відмовлено позивачу в частині нарахування допомоги за відповідний період у 2008 році, оскільки відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) від 28 грудня 2007 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. і ця норма Закону (107-17) не визнана неконституційною.

Отже, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік виплачена відповідачем відповідно до діючого законодавства.

Крім того, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплачувати зазначену допомогу у розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, з наступним підвищенням з урахуванням підвищення розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, також не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, неможливо зобов’язати відповідача на майбутнє вчинити певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача у майбутньому.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.

Керуючись статтями 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2009 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – залишити без змін.

ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.