Суддя – доповідач Білак С.В.

Суддя – доповідач 1-ї інстанції Могильницький М.С.

приміщення суду за адресою: м.Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:

Позивач ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Димитровського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області про визнання незаконними дій відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Димитровського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області з реєстрації ОСОБА_15 у АДРЕСА_2 та визнання реєстрації місця проживання ОСОБА_15 у АДРЕСА_2 недійсною з моменту її реєстрації, а саме з 19 квітня 2007 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2009 року позов було задоволено. Визнано неправомірними дії відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Димитровського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області з реєстрації ОСОБА_15 у АДРЕСА_2. Визнано реєстрацію місця проживання ОСОБА_15 у АДРЕСА_2 недійсною з моменту її реєстрації – 19 квітня 2007 року.

Не погодившись з таким рішенням, третя особа ОСОБА_15 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і ухвалити нове рішення по справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що дану справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки є спір про право. Також зазначає, що суд першої інстанції винесеним рішенням фактично позбавив її права користування житлом, права участі у приватизації житла та права вимоги поновлення її порушених житлових прав у порядку цивільного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення позивача та його представника проти доводів апеляційної скарги, пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої і апеляційної інстанції, 30 липня 2008 року позивач ОСОБА_6 придбала у ОСОБА_10 АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі - продажу від 30.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області та зареєстрованого в реєстрі за № 6753.

Право власності на вказану квартиру зареєстроване за позивачем в Бюро технічної інвентаризації м. Димитрова, реєстраційний номер 24167860, про що надано витяг № 20335304.

На момент відчуження квартира належала ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого комунальним підприємством "Служба єдиного замовника" 24 липня 2008 року за № 2/70-1852, зареєстрованого в БТІ м. Димитрова за № 9.

Ще до приватизації в квартирі серед інших були прописані ОСОБА_11 (донька ОСОБА_10), ОСОБА_15 (донька ОСОБА_11) та ОСОБА_12 (донька ОСОБА_11).

Згідно рішення Димитровського міського суду Донецької області від 30 липня 2002 року визнані такими, що втратили право користування АДРЕСА_2 ОСОБА_13 та її неповнолітні діти ОСОБА_15 та ОСОБА_12 (а.с.12).

На підставі вказаного рішення суду ОСОБА_13, ОСОБА_15 та ОСОБА_12 були виписані із зазначеної квартири 10 вересня 2002 року, про що свідчить поквартирна картка (а. с. 13).

14 березня 2007 року ОСОБА_15 звернулась до відповідача із заявою про видачу паспорта.

На підставі вказаної заяви 19 квітня 2007 року ОСОБА_15 виданий НОМЕР_1, до якого занесені відомості із зазначенням адреси житла шляхом прославляння штампа відповідного зразка.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" для реєстрації особи необхідними документами є : письмова заява; паспортний документ; квитанція про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; два примірники талона зняття з реєстрації. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що відповідачем у порушення статті 6 вищевказаного Закону здійснена реєстрація ОСОБА_15 за адресою м. Димитров-3, квартал 40, дім 9, квартира 22, без наявності заяви про реєстрацію місця проживання.

Крім зазначеного, з матеріалів справи вбачається, що на момент реєстрації місця проживання ОСОБА_15 її мати ОСОБА_14 з 10 вересня 2002 року знята з реєстрації за вказаною адресою як особа, яка втратила право проживання в цій квартирі (а. с. 15).

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем не було надано суду першої інстанції документів та доказів, які б підтверджували правомірність дій щодо реєстрації ОСОБА_15 за адресою: м. Димитров -3, квартал 40АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що доводи позивача, викладені у позовній заяві, є обґрунтованими, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 195- 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_15 – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2009 року по справі № 2а-7859/09/0570 за позовом ОСОБА_6 до відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Димитровського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області про визнання дій незаконними, визнання реєстрації недійсною – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали проголошена в судовому засіданні 09 грудня 2009 року, в повному обсязі складена 14 грудня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили, а в разі складання рішення відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складання рішення в повному обсязі.