12.09.2007 року приватне підприємство "Царь-Риба" звернулось до Господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання дій відповідача такими, що порушують права позивача та визнання нечинним податкового повідомлення–рішення від 06.08.2007 року № 0000782310/0 про визначення Приватному підприємству "Царь-Риба" суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 56 775,80 грн. (а.с. 2-5, том № 1)

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача при складанні акту та розгляді заперечень підприємства в порушення Порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, не в повному обсязі відображені всі показники фінансово-господарської діяльності підприємства, а саме: перевіряючими частково відображена сума валових витрат і не прийняті до уваги та не знайшли свого відображення в акті перевірки витрати підприємства, що не включені до декларації за перевірений період, які підлягають включенню до складу валових витрат, та в подальшому за результатами діяльності підприємства перевищать валові доходи підприємства, що приведе до наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток. При цьому позивач стверджує, що зазначені документи були надані як під час перевірки, так і додатково при зверненні до відповідача із запереченнями. Податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог п. 4.4. Порядку надіслання органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, пп. 17.1.3, 17.1, ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 6.1.3 Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, у зв'язку із чим підлягає визнанню нечинним.

У судовому засіданні, яке відбулось 20.12.2007 року, позивач надав суду заяву про доповнення підстав та уточнення адміністративного позову, в якій позивач просив визнати дії відповідача щодо проведення перевірки з порушенням встановленого порядку, без урахування усіх показників фінансово-господарської діяльності підприємства такими, що порушують права Приватного підприємства "Царь-Риба", визнати дії відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення такими, що здійснені з порушенням встановленого порядку застосування штрафних санкцій, у зв’язку чим порушають права Приватного підприємства "Царь-Риба", а в інший частині позовні вимоги залишити без змін. (а.с. 11-13, том № 2)

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09.04.2008 року провадження у справі було зупинено та у справі було призначено судову бухгалтерську експертизу (а.с. 65-66, том № 21).

Оскільки 04.12.2008 року господарським судом був одержаний висновок судової економічної експертизи № 463 від 02.10.2008 року у даній справі, ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.12.2008 року провадження у справі було поновлено (а.с. 12-13).

11.12.2008 року представник позивача передав через канцелярію господарського суду міста Севастополя заяву про доповнення до адміністративного позову, в якій просив витрати з оплати експертизи в сумі 7050,00 грн. покласти на відповідача. (а.с. 14, том № 22)

10.03.2009 року позивач передав через канцелярію господарського суду міста Севастополя заяву № 53 від 04.03.2009 року про уточнення адміністративного позову та надання пояснень стосовно висновку судової економічної експертизи, в якій, на підставі ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України, змінив предмет позовних вимог і просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.08.2007 року № 0000782310/0 про визначення Приватному підприємству "Царь-Риба" суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства в загальному розмірі 56 775,80 грн. (а.с. 71-74, том № 22)

13.04.2009 р., позивач передав через канцелярію господарського суду міста Севастополя заяву № 66 від 13.04.2009 р., в якій, у зв’язку з наданням вищезазначеної зміни предмету позовних вимог, просив в частині вимог про визнання дій відповідача протиправними та такими, що порушують права позивача провадження у справі закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України. (а.с. 101, том № 22)

За таких обставин ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.04.2009 року провадження у справі в частині вимог про визнання дій відповідача протиправними та такими, що порушують права позивача було закрите. (а.с. 104-105, том № 22)

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 15.04.2009 року адміністративний позов приватного підприємства "Царь-Риба" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання дій відповідача такими, що порушують права позивача та визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 06.08.2007 року № 0000782310/0 про визначення Приватному підприємству "Царь-Риба" суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 56775,80 грн. задоволено повністю.

Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя.

Стягнуто з Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя на користь Приватного підприємства "Царь-Риба" 3,40 грн. судового збору.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Царь-Риба" 7050, 00 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової економічної експертизи. (а.с. 122-129, том № 22)

Постанова суду мотивована тим, що у висновку судової економічної експертизи № 463 від 02.10.2008 р. у даній справі визначено, що протягом всіх досліджуваних періодів, тобто протягом 2006 року та 1 кварталу 2007 року Приватне підприємство "Царь-Риба" мало збитки. Тобто за весь перевіряємий період Приватне підприємство "Царь-Риба" мало від’ємне значення суми прибутку, у зв’язку з чим об’єкт оподаткування, передбачений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (334/94-ВР) був відсутній.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя від 15.04.09 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Царь-Риба" відмовити повністю.

Доводи апеляції мотивовані тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, а саме: п.п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.9, п. 5.3, п.п. 5.4.10 п. 5.4. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 68, 69, 82 Кодексу адміністративного судочинства України та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.

В судовому засіданні 14.12.2009 року представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив в її задоволенні відмовити, оскільки, на його думку, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити по мотивам, викладеним в апеляційній скарзі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Розпорядженням Гагарінської районної державної адміністрації у місті Севастополі від 17.10.2000 року Приватне підприємство "Царь-Риба" зареєстроване як юридична особа, про що видане відповідне Свідоцтво серії А00 № 628643 від 17.10.2000 року. (а.с. 7, том № 1).

У період з 18.06.2007 року по 17.07.2007 року працівниками Державної податкової адміністрації у місті Севастополі та Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя було проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства "Царь-Риба" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року.

За результатами цієї перевірки був складений відповідний акт від 24.07.2007 року № 3471/10/23-123/31183178. (а.с. 12-36, том № 1).

У ході перевірки були встановлені порушення відповідачем вимог п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п.п. 5.3.9. п. 5.3. та п.п. 5.4.10. п. 5.4. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами та доповненнями), а саме, встановлено заниження податку на прибуток за 2006 рік у загальній сумі 25485,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2006 року - у розмірі 399,00 грн., за 1 півріччя 2006 року - у сумі 52357,00 грн., за 9 місяців 2006 року - у розмірі 71738,00 грн., за 2006 рік - у сумі 25485,00 грн. (4 квартал 2006 року - завищення об’єкту оподаткування на суму 46253,00 грн.) та за 1 квартал 2007 року - встановлено завищення об’єкту оподаткування на суму 17430,00 грн.

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000782310/0 від 06.08.2007 року, яким Приватному підприємству "Царь-Риба" визначене податкове зобов’язання у розмірі 56775,80 грн., у тому числі за основним платежем - податок на прибуток - у розмірі 22805,00 грн. та по штрафних (фінансових) санкціях у сумі 33970,80 грн. (а.с. 44, том № 1).

Перевіряючими в акті від 24.07.2007 року № 3471/10/23-123/31183178 вказано на те, що між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1. був укладений договір від 12.06.2006 року про надання фізичною особою юридичній особі поворотної фінансової допомоги у розмірі 280000,00 грн. строком на 2 роки.

Фактично вказані кошти надійшли до каси Приватного підприємства "Царь-Риба" протягом 2 і 3 кварталу 2006 року, що зафіксовано підприємством у відповідних прибуткових касових ордерах та відображено у касовій книзі.

Господарські операції з одержання вказаних коштів зафіксовані у регістрах синтетичного обліку по бухгалтерському рахунку 68.5 "Розрахунки з іншими кредиторами".

Повернення підприємством вказаних коштів відбувалось протягом 4 кварталу 2006 року та 1 кварталу 2007 року, що зафіксовано у відповідних видаткових касових ордерах.

Частиною першою статті 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі принципів: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Відповідно до п. 4.1. статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з п.п. 4.1.6. п. 4.1. статті 4 вказаного Закону валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема: сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 1.32. статті 1 вказаного Закону № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З урахуванням вищевикладеного, перевіряючи ми вказано на те, що у порушення вимог піп. 4.1.6. п. 4.1. статті 4 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, позивачем не були включені до складу валового доходу суму поворотної фінансової допомоги, яка не була повернена на кінець звітного періоду, а саме, за 1 півріччя 2006 року - у сумі 206000,00 грн., за 9 місяців 2006 року - у сумі 280000,00 грн. та за 2006 рік - у сумі 280000,00 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані висновки податкового органу не підтверджуються фактичними обставинами справи з урахуванням наступного.

У висновку судової економічної експертизи № 463 від 02.10.2008 року вказано на те, що 12.06.2006 року між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1. було укладено угоду про розірвання договору про надання поворотної фінансової допомоги фізичною особою від 12.06.2006 року.

Також, між вказаними особами був укладений договір доручення на купівлю транспортного засобу від 12.06.2006 року, згідно умов якого фізична особа ОСОБА_1. (довіритель) доручав Приватному підприємству "Царь-Риба" (повіреному) знайти продавця автотранспортного засобу, вартість якого не перевищувала б 280000,00 грн., та укласти договір купівлі-продажу цього засобу. Строк дії договору був визначений до 31.12.2007 року. (а.с. 90-92, том № 22)

З викладеного слідує, що грошові кошти у сумі 280000,00 грн., передані ОСОБА_1. Приватному підприємству "Царь-Риба" не були поворотною фінансовою допомогою, у зв’язку з чим не мали бути включені підприємством до складу валового доходу.

Так само необґрунтованим є висновок перевіряючих про заниження позивачем суми валових витрат, у зв’язку з тим, що підприємством позивача не була збільшена сума валових витрат на суму повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 208820,00 грн. за результатами податкового періоду в якому відбулось таке повернення, а саме, у 4 кварталі 2006 року - на суму 189300,00 грн. та у 1 кварталі 2007 року - на суму 19520,00 грн., у зв’язку з тим, що, як вже зазначалось, вказані кошти не були поворотною фінансовою допомогою, направленою на подальше використання у господарській діяльності підприємства.

Перевіркою також було встановлено, що протягом перевіряємого періоду на підставі рахунків ТОВ "Оптима-Сервіс зв'язок" та ВАТ "Укртелеком" до складу валових витрат необґрунтовано включено вартість послуг міжнародного телефонного зв’язку на загальну суму 303,91 грн., у тому числі за 1 півріччя 2006 року - у сумі 18,17 грн. (за 2 квартал 2006 року - 18,17 грн.), за 9 місяців 2006 року - у сумі 151,98 грн. (за 3 квартал 2006 року –133,81 грн.) та за 2006 рік - у сумі 303,91 грн. (за 4 квартал 2006 року –151,93 грн.), які у бухгалтерському обліку Приватного підприємства "Царь-Риба" відображені у регістрах бухгалтерського обліку по рахунку 68.5. "Розрахунки з іншими кредиторами".

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже вартість вказаних послуг може бути віднесена підприємством до складу валових витрат лише у разі наявності документального обґрунтування того, що такі послуги одержані підприємством з метою здійснення його господарської діяльності.

В акті перевірки вказано на те, що у перевіряємий період Приватне підприємство "Царь-Риба" зовнішньоекономічної діяльності не здійснювало та його працівники у закордонних відрядженнях не перебували.

Проте, як зазначено у висновку судової економічної експертизи № 463 від 02.10.2008 року, вказані витрати документально не підтверджені на суму 177,37 грн., у тому числі за червень 2006 року - у сумі 18,17 грн., за вересень 2006 року - у розмірі 61,31 грн., за листопад 2006 року - у сумі 34,13 грн. та за грудень 2006 року - у розмірі 63,76 грн.

У зв’язку з викладеним висновок перевіряючих про завищення позивачем суми валових витрат на загальну суму 126,54 грн., у зв’язку з одержанням послуг міжнародного телефонного зв’язку, є обґрунтованим.

Решта суми визначена безпідставно, оскільки не обґрунтована документами первинного бухгалтерського обліку.

Також, перевіряючими в акті перевірки № 3471/10/23-123/31183178 від 24.07.2007 року вказано на те, що позивачем не виключено зі складу валових витрат 50 % витрат на паливно-змащувальні матеріали для легкових автомобілів у загальній сумі 13023,33 грн., у тому числі за 1 квартал 2006 року - у сумі 1595,63 грн., за 1 півріччя 2006 року - у розмірі 3409,95 грн. (2 квартал 2006 року –1 814,32 грн.), за 9 місяців 2006 року - у сумі 6799,98 грн. (3 квартал 2006 року –3390,03 грн.), за 2006 рік - у розмірі 10933,57 грн. (4 квартал 2006 року –4133,60 грн.) та за 1 квартал 2007 року - у сумі 2089,76 грн., що є порушенням вимог п.п. 5.4.10. п. 5.4. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями), у відповідності з яким не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю. Вказаний висновок перевіряючих також є обґрунтованим.

Проте, донарахування відповідачем позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 22805,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 33970,80 грн. є безпідставним з урахуванням наступного.

Поняття прибутку як суми, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати наведене у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 (z0391-99) року.

Згідно з п. 3.1. статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

У висновку судової економічної експертизи № 463 від 02.10.2008 року у даній справі визначено, що протягом всіх досліджуваних періодів, тобто протягом 2006 року та 1 кварталу 2007 року Приватне підприємство "Царь-Риба" мало збитки.

Тобто за весь перевіряємий період Приватне підприємство "Царь-Риба" мало від’ємне значення суми прибутку, у зв’язку з чим об’єкт оподаткування, передбачений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року (334/94-ВР) був відсутній.

Відповідно до п.п. "б" 4.4.2 п. 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Суми витрат позивача, які підлягають до включення в склад валових витрат підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином суд першої інстанції правильно дійшов висновку про неправомірність визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої вищезазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи викладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя № 0000782310/0 від 06.08.2007 року про визначення Приватному підприємству "Царь-Риба" суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 56775,80 грн., у тому числі 22805,00 грн. за основним платежем та 33970,80 грн. по штрафних (фінансових) санкціях.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя на постанову Господарського суду міста Севастополя від 15.04.09 у справі № 5020-4/360-7/176 залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду міста Севастополя від 15.04.09 у справі № 5020-4/360-7/176 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.