( Додатково див. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (rs8761510) ) ( Додатково див. ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs16539990) )

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого –судді Желтобрюх І.Л.,

суддів Горяйнова А.М., Мамчура Я.С.,

при секретарі Коробій І.М..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Лакталіс-Україна"на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Лакталіс-Україна"до Київської регіональної митниці про зобов’язання вчинити дії, -

У січні 2010 року Дочірнє підприємство "Лакталіс-Україна"звернулося до суду з позовом до Київської регіональної митниці про визнання первинної скарги позивача №94/1 від 07.10.2008р. задоволеної та зобов’язання відповідача вчинити дії, а саме: підготувати висновок про повернення Дочірньому підприємства "Лакталіс-Україна"з Державного бюджету України помилкового та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, в сумі 71 091,33грн. та разом з необхідними документами передати їх органу Державного казначейства.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 березня 2010 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 березня 2010 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання угоди укладеної між позивачем та компанією "Lactalis International"(Франція) від 23.02.2007р. № N-2007-U2 позивачем була подана вантажно-митна декларація 100000015/8/234888. Митна вартість товару була визначена за ціною договору та складала 59 579,52 Євро.

Київська регіональна митниця не погодилася із заявленою вартістю та самостійно визначила митну вартість в сумі 164 447,51 Євро відповідно до митної оцінки №МВ 12-12-К/3561 від 04.06.2008р. та повернула ВМД позивачу разом з доданими документами.

На виконання вимог статті 264 Митного кодексу України та п.6 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008р. №230 (z0259-08) ДП "Лакталіс –Україна"сплатило мито у розмірі 118 866,89грн виходячи з митної вартості, визначеної відповідачем, а в подальшому звернулося до листом від 01.07.2008р. №7 про повернення надмірно сплаченої митної вартості.

Листом №35/1.4-12/10800 від 27.10.08р. КРМ повідомила позивача про те, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов’язаний подати до митного органу пакет документів відповідно до пп7-9 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання для цілей визначення митної вартості" від 20.12.2006р. №1766 (1766-2006-п) .

Відповідно до ст.. 265 Митного кодексу України (92-15) митний орган має право упевнитися у достовірності або точності будь-якої заяви, документа або декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Разом з тим, протягом дії гарантійних зобов’язань позивачем не було надано документи для підтвердження митної вартості, зокрема, каталоги, прейскуранти фірми –виробника товару, калькуляції фірми –виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини, що передбачено п. 11 Постанови КМ України від 20.12.2006р. №1766 (1766-2006-п) .

Окрім того, позивачем не була підтверджена відсутність впливу взаємозалежності покупця та продавця на ціну товару.

Відповідно до ст. 1 Митного Кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Відповідно до ч.2 ст. 27 МК України митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті.

Статтею 259 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Згідно з статтею 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу (92-15) . Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Так, за результатами розгляду поданих позивачем документів, посадова особа відділу контролю митної вартості зробила запис в графі "для відміток митного органу" декларації митної вартості про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008р. №339 (339-2008-п) , контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України, зокрема, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Митний орган, у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумніві у достовірності поданих декларантом відомостей, може самостійно визначити митну вартість товарів, які декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з Митним кодексом (92-15) .

На виконання вказаних вимог відповідачем було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості задекларованих товарів з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено митна вартість товару була скоригована до рівня митної вартості, яка міститься в ціновій базі даних пошукового інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України за заявленим декларантом кодом УКТЗЕД 0406303100, країна походження Франція та видано митну оцінку товару №МВ 12-12К/3561.

В апеляційній скарзі позивач не зазначає в чому полягає невірне визначення митної вартості товару Київською регіональною митницею

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача в частині підготування висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів є безпідставними та необґрунтованими.

Що стосується визнання первинної скарги позивача задоволеною колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач звернувся до Київської регіональної митниці з листом від 10.10.2008р. №259/35-51 (а.с. 64).

Відповідь на лист була підготовлена Відділом контролю митної вартості 27.10.2008р., зареєстрована Загальним відділом і направлена позивачу того ж дня за вих. №35/1.4.-12/10800 (а.с. 70).

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушення строків розгляду скарги позивача та підстав для застосування положень п. 2.4. Порядку розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов’язання, нараховані митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби від 08.02.2006р. №97 (z0151-06) .

Окрім того, виходячи з преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , колегія суддів приходить до висновку про те, що митна оцінка товару не є податком або збором (обов’язковим платежем) в розумінні вказаного Закону та Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) . Зворотне полизачем не спростовано.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Лакталіс-Україна"залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 березня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.