розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Всесвіт"про припинення юридичної особи.

Позивач (Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Всесвіт"про припинення юридичної особи.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з наступних підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції на обліку у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва знаходиться ТОВ "Компанія Всесвіт"(код ЄДРПОУ –25593863), яке зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією 20.04.1998 року.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 15.12.2008 року в Єдиному державному реєстрі був наявний запис про відсутність відповідача за вказаним ним місцезнаходженням: 04050, м. Київ, вул. Артема, буд.66.

Як слідує із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 19.10.2010 року, в якому немає запису про відсутність відповідача за місцезнаходженням, ТОВ "Компанія Всесвіт"знаходиться за адресою: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд.12.

Зміна місцезнаходження відповідача та повідомлення ним про дану зміну підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи –ТОВ "Компанія Всесвіт", № 456920 від 09.04.2009 року та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 234912 від 26.01.2010 року.

Крім того, 17 листопада 2010 року відповідач звернувся до державного реєстратора для проведення реєстраційної дії "Підтвердження відомостей про юридичну особу", надавши реєстраційну картку про підтвердження відомостей щодо свого місцезнаходження.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців"підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Таким чином, в зв’язку із тим, що в Єдиному державному реєстрі запис про відсутність відповідача за вказаним ним місцезнаходженням відсутній, суд першої інстанції зробив висновок, що вимоги позивача є необґрунтованими.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" (755-15) даний закон регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб –підприємців.

В п. 2. ст. 38 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців" передбачено порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов’язане з банкрутством юридичної особи, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, у тому числі реєстрація на втрачені, викрадені чи підроблені документи або передання юридичної особи у володіння та/або управління померлим, безвісно відсутнім, недієздатним особам або особам з обмеженою цивільною дієздатністю; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

В п. 17 ч. 1 ст. 11 ЗУ "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

Однак, позивачем не надано суду доказу щодо порушення відповідачем чинного законодавства, більш того ДПІ в Шевченківському районі м. Києва не надано жодних доказів, які б підтверджували виконання вимог ст. 38 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців" щодо внесення запису у державний реєстр про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до п. 1 ст. 59 Господарського кодексу України, припинення діяльності суб’єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації –за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб –засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

В п. 6 ст. 59 Господарського кодексу України зазначається, що суб’єкт господарювання ліквідується: за ініціативою осіб, зазначених у пункті першому цієї статті; у зв’язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено; у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом; у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Як зазначено ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянуто справу, правильно встановлено обставини, яким дано правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.