розглянувши апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-25281/10/0570 за позовом закритого акціонерного товариства "Виробниче об’єднання "Конті" до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через Митний контроль України № 700000024/9/020616 від 19.2009року; визнання недійсною Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний контроль України № 700000024/9/020316 від 19.11.2009 року; визнання недійсним Рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000808/1 від 19.11.2009 року; стягнення з Державного бюджету на користь позивача суми надмірно сплаченого податку у розмірі 122 286,13грн. шляхом зарахування її на поточний рахунок позивача,-

Закрите акціонерне товариство "Виробниче об’єднання "Конті" (далі – ЗАТ ВП "Конті") звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку і просив апеляційний суд скасувати це рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог апелянт зазначив, що позивач під час митного оформлення відмовився від надання будь яких додаткових документів, про що зроблено відповідний напис на зворотньому боці декларації митної вартості та під час розгляду справи судом першої інстанції не надано відповідної правової оцінки доводам митниці щодо мотивів витребування вказаних документів.

Разом з цим, апелянт вказує на те, що спірний товар поставлявся за "непрямим контрактом", а саме: виробником товару є "CARGILL COCOA SARL" Кот-д’Івуар, поставка товару здійснюється - компанією "CARGILL COCOA B.V SARL" Нідерланди за дорученням "CARGILL COCOA SARL" Кот-д’Івуар, та контрактоутримувачем є "GRACOMAR S.L" Іспанія. Тому, у зв’язку з цим було витребувано договори із третіми особами, для перевірки чи включені до ціни контракту всі платежі, які були здійсненні на виконання договорів, що пов’язані з поставкою. Тому визначити митну вартість за ціною договору не було можливим тому митна вартість була визначена за другим методом.

Також, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що переклад цінової пропозиції від "GRACOMAR S.L" не містив реквізитів підприємства, а також відомостей про особу, яка здійснила переклад, а саме: іі підпис, ПІБ завріний печаткою, що є порушенням п.12 Порядку 1766 (1766-2006-п) та наказу ДМСУ від 20.04.2005 року № 314 "Про затвердження Порядку здійснення митного контролю та митного оформлення із застосуванням вантажної митної декларації" (z0439-05) .

Крім цього, апелянт зазначив, що у зв’язку з відсутністю документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів ( у зв’язку з відмовою позивача надати додаткові документи), а також відсутністю у митного органу об’єктивного джерела інформації, для застосування попереднього методу визначення митної вартості, митницею було здійснено коригування митної вартості спірного товару з урахуванням цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та рішенням про визначення митної вартості від 05.10.2009 року № 700000024/2009/000808/1 митна вартість спірного товару визначена на рівні 8,31 дол. США/кг. Однак, судом першої інстанції не надано оцінки такому доказу по справі як цінова база даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, в той час коли Вищим адміністративним судом України по аналогічній справі підтверджено право митного органу використовувати цінову інформацію, що міститься в базі ЄАІС ДМСУ для коригування заявленої митної вартості, у разі не підтвердження її позивачем.

Представник Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області у судове засідання не з’явився, просив розглянути справу без участі його представника.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

19 жовтня 2009 року між компанією "GRACOMAR S.L" - Продавец та ЗАТ ВО "Конті" (Покупець) було укладено контракт № СР-2009, відповідно до якого, Продавець здійснює поставку товару Покупцю на умовах DDU Макіївка (Інкотермс 2000) склад Покупця. Кількість, якість, терміни поставки, відповідно до умов контракту визначались специфікаціями, які є невід’ємною частиною контракту.

10 листопада 2009 року згідно з специфікацією № 10 було здійснено поставку какао-масла у кількості 20 000кг, та 13 листопада 2009 року згідно з специфікаціями № 15, № 20 було поставлено 40 000кг.какао-масла.

18 листопада 2009 року ЗАТ "ВО "Конті" через декларанта ЗАТ "Укрсервіс" була подана до Східної митниці вантажно митна декларація № 700000005/9.

Митна вартість зазначеного товару в розмірі 140480,00дол.США (7,024дол.США/кг) була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим ) методом, встановленим статтею 266 Митного кодексу України.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем було надано наступні документи: контракт № СР-2009 від 19 жовтня 2009 року, специфікацію № 10 від 10.11.2009 року, комерційний інвойс № 20091110/СР/10/1 від 10.11.2009р, сертифікат проходження товару № 0020231; комерційну пропозицію від 08.10.2009року.

Однак, посадовою особою митного органу у графі "Для відміток митного органу" було зазначено, на необхідність надання додаткових документів: договорів з третіми особами, розрахунків про здійснення платежів третіми особами на користь Продавця, калькуляція фірми-виробника товару, прайс-листи фірми-виробника, висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, бухгалтерські документи про сплату товару, копії ВМД країни відправлення.(арк.спр115)

Позивачем митному органу не були надані документи, які витребувались про що декларантом був здійснений запис на зворотньому боці декларації митної вартості (арк.спр. 115).

19 листопада 2009 року Східною митницею було відмовлено в прийнятті вантажно митна декларація № 700000005/9 внаслідок чого винесено картку відмови № 700000024/9/020616 та прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000808/1, в якому митна вартість товару була визначена за другим методом в розмірі 8,31дол.США/кг.

Як вбачається з матеріалів справи, товар, який був поставлений в подальшому відповідно до Специфікацій № 15 від 13.11.2009 року та № 20 від 18.11.2009 року, був задекларований позивачем за ціною, яка була визначена рішенням митного органу про визначення митної вартості № 700000024/2009/000808/1 від 19.11.2009 року, тобто за ціною 8,31 дол. США/кг. враховуючи можливість настання негативних наслідків для підприємницької діяльності. Тому, позивачем було подано

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 266 Митного кодексу України другим методом визначення митної вартості товару, який імпортується в Україну є метод встановлення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Так, зі змісту частин 1-5 статті 266 Митного кодексу вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1.) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2.) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3.) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4.) на основі віднімання вартості; 5.) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6.) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно з підпунктом а) пункту А.3 розділу DDU Інкотермс 2000, визначено обов’язки продавця, а саме: Продавець зобов’язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення.

З матеріалів справи вбачається, що поставка спірного товару, відповідно до контракту поставлялась на умовах DDU Макіївка, тобто всі ризики та витрати, пов’язані з доставкою товару до місця несе Продавець. Тому, витребування Східною митницею у позивача договорів з третіми особами, під час митного оформлення, було безпідставним.

Разом з цим, посилання апелянта на те, що спірний товар поставлявся за "непрямим контрактом" не приймається колегією судді до уваги, оскільки відповідно до пункту 2.2. Контракту № СР-2009, до ціни товару входить вартість доставки, упаковки, маркування, тари, тобто витрати пов’язані з поставкою цього товару покладені виключно на Продавця, а не на позивача.

Тому, витрати понесенні Продавцем при здійснення ним господарської діяльності, на думку колегії суддів, не мають вплив на визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, адже відповідно до статті 267 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, з переліком таких витрат.

Так само, вимога про надання прас-листа та калькуляції саме від фірми виробника є необґрунтованою, з тих же підстав, що позивач не має господарських взаємовідносин безпосередньо з виробником товару, оскільки постачальник товару не є власне виробником цього товару. Крім цього, позивач звертався до Компанії "GRACOMAR S.L" про надання зазначених документів від компанії виробника "Cargill B.V. Cargill Cocoa", однак компанією виробником було відмовлено в наданні таких документів, посилаючись на конфіденційність інформації.

Також колегія судді не приймає посилання апелянта на те, що прайс – лист Компанії "GRACOMAR S.L" (арк.спр. 112-113) не відповідає вимогам пункту 12 Порядку № 1766 (1766-2006-п) , з огляду на наступне:

Статтею 77 МК визназначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою, яка є поширеною у світі. Якщо оригінали таких документів складені іншою мовою, декларант має забезпечити їх переклад на українську мову за власний рахунок.

Як пояснив представник позивача, цінова пропозиція (прас-лист) була викладена англійською мовою, яка є найбільш поширеною у світі та супроводжувалась перекладом, який був виконаний співробітниками позивача самостійно.

Таким чином, аналізуючи вищенаведене колегія судді зазначає, що обов’язку декларанта з надання перекладу цінової пропозиції посвідченої спеціалізованою установою не передбачено чинним законодавством та не може бути перешкодою в здійсненні митного оформлення. Крім цього, у переліку надання додаткових документів Східною митницею, вимоги про надання іншого перекладу цінової пропозиції не було.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витребування експортної декларації країни відправлення чи копії їх ВМД, а також висновку спеціалізованої експертної організації про вартісні характеристики товару, відповідно до Переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, затвердженого Постановою КМУ від 01.02.2006 року № 80 (80-2006-п) , не передбачено.

Також, є безпідставними вимоги митного органу щодо надання позивачем під час митного оформлення бухгалтерських документів про оплату товарів, оскільки суперечать умовам контракту № СР-2009, відповідно до якого оплата за товар здійснюється Покупцем протягом 90 днів з моменту поставки товару. Тобто на час здійснення митного оформлення, ці документи не були ще відображені у бухгалтерському обліку позивача.

Щодо посилань апелянта на те, що підставою у виникненні у нього сумніву під час митного оформленні товару, стала наявність у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України інформації, що ціна на ідентичний товар є вищою, ніж була заявлена декларантом, спростовується наявними в матеріалах справи копіями вантажно –митних декларацій (арк..спр.202-220), які були оформленні позивачем на підставі рішень про визначення митної вартості з відкоригованою митним органом ціною. Тобто, при кожному митному оформленні позивачем товару - какао масло, починаючи з грудня 2008 року, Східною митницею приймалось рішення про визначення митної вартості за ціною 8,31дол. США/кг, в зв’язку з чим подальше оформлення позивачем проводилось за відкоригованою ціною.

Таким чином, колегія судді не приймає посилання апелянта на відомості з Єдиної автоматизованої інформаційної системі Державної митної служби України, оскільки при винесенні спірного рішення митний орган керувався ціновою інформацією ЄАІС ДМУ, в якій відображалась ціна аналогічного товару, митне оформлення якого здійснювалось не за ціною договору, а за ціною визначеною безпосередньо митним органом, що суперечить вимогам статей 268,269 МК України.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений позивачем на митну територію України було допущено порушення вимог діючого законодавства України.

Оскільки судом першої інстанції було обґрунтовано визнано неправомірними дії Східної митниці, тому колегія суддів погоджується з тим, що суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) підлягають поверненню із Державного бюджету України на користь позивача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини по справі та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-25281/10/0570 – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-25281/10/0570 – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 січня 2011 року. Повний текст виготовлено 01 лютого 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України безпосередньо протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.