розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради на постанову Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2008 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах"про визнання незаконною бездіяльності та визнання права власності,

У листопаді 2008 року до суду звернувся позивач –ОСОБА_5 з позовом до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах"про визнання незаконною бездіяльності та визнання права власності про визнання незаконною бездіяльність Одеської міської ради, визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 0,0842 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд( присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зобов'язання Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах"видати та зареєструвати державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі виписки з протоколу загальних зборів членів СТ "Маяк-3"він є членом кооперативу та користувачем земельної ділянки, площею 0,0842 га по АДРЕСА_1. На зазначеній земельній ділянці він вирішив побудувати приміщення для господарських потреб, але для отримання дозволу на будівництво необхідно оформити документи, що посвідчують право на земельну ділянку. У березні 2007 року, користуючись своїм правом на отримання у власність земельної ділянки, площею 0,0842 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, він звернувся до Одеської міської ради з проханням про передачу цієї земельної ділянки у власність, але з невідомих причин його заяву залишено без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник Одеської міської ради у судове засідання не з'явився.

Представник Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах"у судове засідання не з'явився.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_5 були задоволені.

Було визнано бездіяльність Одеської міської ради незаконною.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,0842 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Було зобов'язано Одеську регіональну філію Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах"видати та зареєструвати ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,0842 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом 1-ї інстанції було встановлено, що на підставі виписки з протоколу загальних зборів членів СТ "Маяк-3"ОСОБА_5 є членом кооперативу та користувачем земельної ділянки, площею 0,0842 га по АДРЕСА_1.

На зазначеній земельній ділянці ОСОБА_5 вирішив побудувати приміщення для господарських потреб, але для отримання дозволу на будівництво необхідно було оформити документи, що посвідчують право на земельну ділянку.

У березні 2007 року, користуючись своїм правом на отримання у власність земельної ділянки, площею 0,0842 га ОСОБА_5 звернувся до Одеської міської ради з проханням про передачу цієї земельної ділянки у власність проте з невідомих причин заяву залишено без розгляду і з боку відповідачів суду не було надано будь-яких доказів про перешкоду щодо передачі спірних земельних ділянок у власність позивачів.

Згідно з ч. 2, п. в ч. 3, ч. 4 ст. 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування, а безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм встановлених Кодексом та провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч.1 та ч.11 ст.118 ЗК України, громадянин зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки, а в разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Пунктом "г"ч. 1 ст. 121 ЗК України закріплено право громадян на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у містах розміром до 0,10га.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції відносно того, що Одеська міська рада безпідставно залишила заяву ОСОБА_5 без розгляду.

Крім того, згідно з Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 (v015p710-02) (справа № 1-4/2002 про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативними актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Також Рішенням Конституційного суду України від 01.04.2010 року № 10-рп/2010 (v010p710-10) (справа № 1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 142 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г"статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України) визначено, що :

- положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень;

- положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень;

- положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та постановив зазначену ухвалу з додержанням норм процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної ухвали колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, та п. 1 ч. 1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

Апеляційну скаргу Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради –залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2008 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах"про визнання незаконною бездіяльності та визнання права власності –залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.