розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Виробниче об’єднання "Конті" до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України; визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України; визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів; стягнення з Державного бюджету суму надмірно сплаченого податку на додану вартість,

Закрите акціонерне товариство "Виробниче об’єднання "Конті" звернулося до суду першої інстанції з позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/000140 від 24.02.2010 року; визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України № 700000006/0/000140 від 24.02.2010 року; визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000160/1 від 24.02.2010 року; стягнення з Державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства "Виробниче об’єднання "Конті" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 17 290, 36 грн., шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства "Виробниче об’єднання "Конті" (код за ЄДРПОУ 25112243) № 26009015110459 в АТ "Укрексімбанк", МФО 334817. Посилаючись в позові на достатність наданих ним документів для визначення митної вартості ввезеного ним товару на митну територію України за першим методом (за ціною угоди, імпортованих товарів) зауважував на тому, що митна вартість була визначена митним органом із порушенням статей 265- 273 Митного кодексу України та є завищеною. Визначення та наступна сплата обов’язкових при здійсненні митного оформлення платежів, виходячи із визначеної митним органом завищеної митної вартості товару, як зазначав позивач, призвели до сплати ним до бюджету зайвих коштів в сумі 17290,36 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправними дії Східної митниці щодо видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/000140 від 24.02.2010 року; визнано недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/000140 від 24.02.2010 року; визнано недійсним рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000160/1 від 24.02.2010 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Виробниче об’єднання "Конті" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 17290,36 гривень (сімнадцять тисяч двісті дев’яносто гривень 36 копійок), шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства "Виробниче об’єднання "КОНТІ" (код за ЄДРПОУ 25112243) № 26009015110459 в АТ "Укрексімбанк" МФО 334817.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що першим відповідачем не доведено надання декларантом недостовірних доказів щодо визначення митної вартості ввезеного товару. Посилання митного органу в якості підстави витребування додаткових документів на заниження митної вартості у порівнянні з цінами на подібні товари є необґрунтованим, оскільки позивачем були надані всі передбачені законодавством документи, що надають можливість визначити вартість зазначеного в декларації товару. За таких обставин, першим відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті декларації митної вартості, прийнято рішення про визначення митної вартості товарів за третім методом та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Східною митницею подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, у зв’язку з явною невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням ст. 159 КАС України в частині законності і обґрунтованості судового рішення.

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що неприйняттям до уваги наданих митницею доказів по справі, судом першої інстанції порушено ст. 86 КАС України, в частині необхідності оцінки доказів у їх сукупності та, крім того, надана перевага одним доказам над іншими, не надано оцінку такому доказу як цінова база даних ЄАІС ДМСУ, що містила інформацію щодо рівня цін на аналогічний товар. Апелянт наполягає, що в даному випадку має місце "непрямий" контракт, оскільки продавцем товару згідно зовнішньоекономічних контрактів є іноземний контрагент – фірма "GRACOMAR S.L" Іспанія, виробником товару фірма "CARGILL COCOA SARL" Кот-Дівуар, а поставку в Україну здійснює фірма "САНКОТРАНС" Естонія за дорученням фірми "CARGILL B.V.CARGILL COCAO" Нідерланди, тобто вбачається наявність інших договірних стосунків між продавцем товару і третіми особами, а ненадання декларанта таких документів свідчить про правомірність дій митного органу щодо витребування цих документів. За таких обставин оскаржуване рішення не можливо вважати обґрунтованим, оскільки воно винесено на підставі неповного та не всебічного з'ясування всіх обставин по адміністративній справі,

В судовому засіданні представник Східної митниці підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача в судовому засіданні заперечував проти її задоволення.

Представник Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області в судове засідання за викликом не з’явився.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Східної митниці не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, а саме, що 14 січня 2010 року між позивачем (покупець) та Компанією "GRACOMAR S.L." (GRANADA COMERCIAL DE AROMAS SOCIETAD LIMITADA), Іспанія (продавець) був укладений контракт № ТР-95, за умовами якого Продавець продає, а Покупець покупає та сплачує: какао порошок алкалізований "Gerkens/Ivory Coast RS75" – 30 000 кг.; какао масло "PPP Non-deo Blocks" – 10 000 кг. Товар запаковано в вакуумні короби та мішки. Відвантаження товару буде проводитись зі складу АТ "Санкотранс", Хойдла, 4, Маарду, Естонія, за дорученням Cargill B.V., Cargill Cocoa, Веердийк 82, 1531 Вормер, Нідерланди, що діє за дорученням "GRACOMAR S.L.", в січні – лютому 2010 року (арк. справи 60-65).

Згідно Контракту загальна вартість товару, що поставляється складає 180280,00 доларів США. Ціна товару – какао масло "PPP Non-deo Blocks" складає 7,228 доларів США за 1 кг.

Відповідно до п. 5 Контракту оплата здійснюється в доларах США на підставі пред’явленого рахунку (інвойсу) продавця. Покупець зобов’язаний провести 100% оплату за товар шляхом банківського переводу на валютний рахунок продавця протягом 90 днів з моменту поставки.

Згідно пункту 6 Контракту передбачено, що товар поставляється на умовах Incoterms – 2000: DDU Макеевка (пер. Трочинського, 22, м. Макіївка), Україна (Incoterms – 2000). Кількість товару повинна відповідати кількості, зазначеної в транспортній накладній. Прийомка за якістю здійснюється згідно сертифікатам якості виробника та умовам, передбаченим Контрактом на складі покупця в місті Макіївка, Україна.

20 грудня 2005 року між ЗАТ "Укрсервіс" (Брокер) та ЗАТ "Виробниче об’єднання "Конті" (Клієнт) був укладений договір доручення № 1740-04.3 на надання митних брокерських послуг. Відповідно до змісту вказаного договору Клієнт доручає, а Брокер зобов’язується здійснювати від імені та за рахунок Клієнта на підставі зазначеного договору дії, направлені на виникнення, припинення та зміну прав та обов’язків Клієнта у сфері митного оформлення товарів, в тому числі, декларування товарів (арк. справи 45-47).

Додатковою угодою від 29 грудня 2009 року до договору на надання митних брокерських послуг № 1740-04.3 від 20 грудня 2005 року був продовжений строк дії угоди на надання митних брокерських послуг до 31 серпня 2010 року (арк. справи 59).

23 лютого 2010 року позивач з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на його адресу за умовами контракту № ТР-95 від 14.01.2010 року, надав митному органу пакет документів для здійснення митного оформлення, у тому числі декларацію митної вартості № 700000012/2010/002147 (арк. справи 71-72), контракт № ТР-95 від 14.01.2010 року, комерційний інвойс № 20100114/ТР/95 від 14.01.2010 року (арк. справи 68), сертифікат про походження товару № ЕЕ 145284 від 14.01.2010 року; висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 360 від 22.02.2010 щодо вартості товару. Митну вартість позивачем було визначено на рівні 577 538,88 грн. (курс валюти 7,9903) за першим методом визначення митної вартості. Виходячи із визначеної позивачем митної вартості, сума митних платежів складала 115 503,44 грн.

23 лютого 2010 року в декларації митної вартості № 700000012/2010/002147 митним органом було здійснено відмітку про необхідність надання позивачем додаткових документів для визначення митної вартості товару: договір з третіми особами; рахунки про здійснення платежів на користь третіх осіб; калькуляцію фірми виробника товару; прас-листи фірми-виробника товару; копію ВМД країни відправника; інформацію зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару та сировини.

23 лютого 2010 року декларант позивача був ознайомлений із необхідністю надання додаткових документів, про що свідчить його підпис на зворотному боці декларації митної вартості. Проте, надати додаткові документи декларант позивача відмовився та зазначив, що вважає надання додатково зазначених митним органом документів недоцільним.

Позивачем до Східної митниці було надано лист № 678/11/246 від 23.02.2010 року, в якому викладені підстави, з посиланням на норми чинного законодавства України, які підтверджують правильність та доведеність заявленої митної вартості товару – какао масло "PPP Non-deo Blocks" для кондитерської промисловості. Зазначеним листом позивач наголошував на тому, що надані декларантом документи є повними та пропонував першому відповідачу виконати обов’язок з прийняття декларації митної вартості.

У зв’язку із відмовою позивача надати додаткові документи на підтвердження правильності визначення ним митної вартості, першим відповідачем 24 лютого 2010 року було прийнято картку відмови № 700000006/0/000140 (арк. справи 75), якою було відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон.

24 лютого 2010 року відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000160/1 (арк. справи 76), яким перший відповідач самостійно визначив митну вартість товарів, що надійшли на адресу позивача, із застосуванням третього методу, внаслідок чого визначена позивачем митна вартість товару збільшилася до 83100,00 доларів США грн. за 10 000 кг.

25 лютого 2010 року позивачем було здійснено митне оформлення ввезеного ним товару "Какао масло "PPP Non-deo Blocks" – 10 000 кг." (арк. справи 77-78), митна вартість якого була визначена позивачем із врахуванням прийнятого Східною митницею рішення про визначення митної вартості № 700000006/2010/000160/1.

Сума митних платежів була сплачена позивачем у розмірі 132793,80 грн., що підтверджується штампом "Сплачено" від 25 лютого 2010 року, наявним на вантажно-митній декларації № 700000012/2010/002246 (арк. справи 79).

Дані обставини не є спірними та сторонами не заперечуються.

Згідно ст. 40 МК України, усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу (92-15) , інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. За приписами п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 9 квітня 2008 року (339-2008-п) , контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 МК України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 1766 від 20 грудня 2006 року (1766-2006-п) ; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено або наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. За статтею 72 МК України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Статтею 88 МК України передбачені обов’язків декларанта, а саме: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом (92-15) ; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори. Стаття 45 МК України встановлює обов’язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766 (1766-2006-п) .

Відповідно до пункту 5 зазначеного Порядку для заявленої митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 МК України подається декларація митної вартості за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766 (1766-2006-п) .

Пунктом 7 Порядку передбачений обов’язок декларанта для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів подати до митного органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Отже, 23 лютого 2010 року позивач з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на його адресу за умовами контракту № ТР-95 від 14.01.2010 року, надав митному органу пакет документів для здійснення митного оформлення, у тому числі декларацію митної вартості № 700000012/2010/002147 (арк. справи 71-72), контракт № ТР-95 від 14.01.2010 року, комерційний інвойс № 20100114/ТР/95 від 14.01.2010 року (арк. справи 68), сертифікат про походження товару № ЕЕ 145284 від 14.01.2010 року; висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 360 від 22.02.2010 щодо вартості товару.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що зазначені документи повністю відповідали вимогам, передбаченим Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем були виконані вимоги пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766 (1766-2006-п) .

Згідно вимог п. 4-1 Переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, затвердженого постановою КМУ від 01.02.2006 № 80 (80-2006-п) надання експортної декларації країни відправлення чи копії ВМД, оформленої в попередньому експорту митному режимі країни, в якості обов’язкового документу для проведення митного оформлення товару не передбачається.

Висновки будь-яких спеціалізованих установ чи біржових організацій про вартість товару, інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій, відповідно до Переліку № 80 (80-2006-п) , не належить до документів, обов’язкових для подання до здійснення митного оформлення товару. Отже, зазначені документи при поданні декларації необхідні лише у разі неможливості встановлення вартості товару відповідно до першого методу.

Як було зазначено, що умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження, визначені Положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року (1766-2006-п) , якою затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Право митного органу на витребування додаткових документів, за приписом пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року (1766-2006-п) обмежено лише переліком зазначених документів у декларації митної вартості. Як вже зазначалось, п.7 Порядку визначає обов’язкових перелік документів необхідних для декларування митної вартості товарів. Відповідно до п.11 цього Порядку для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перелік визначених цим пунктом документів не є вичерпним, або таким, що визначає документи, відсутність хоча б одного з яких є обов’язковою передумовою для неможливості визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Крім того, а ні в суді першої інстанції, а ні в апеляційній інстанції, не було зазначено, яка саме інформація мала бути ним отримана з витребуваних від позивача документів та яким чином зазначена інформація має вплинути на визначену позивачем митну вартість товару.

Відповідно до статті 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 266 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 – 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: 1) витрати, понесені покупцем у вигляді комісійної та брокерської винагороди, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті у вигляді сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Відповідно до пункту 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766 (1766-2006-п) , для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України (92-15) включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відповідно до ст. 264 Митного Кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вже було встановлено, що між позивачем та Компанією "GRACOMAR S.L." укладено прямий контракт, відповідно до якого поставка товару здійснюється на умовах DDU Макіївка (Інкотермс 2000) на склад Покупця (позивача), при цьому компанія-продавець несе всі витрати та ризики, пов’язані із доставкою товару до зазначеного місця, тому жодних договорів з третіми особами, що пов’язані з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначалась, позивачем не укладалось. Лист Компанії "GRACOMAR S.L." № 22/12.10 від 22.12.2010 року містить дані, що до складу ціни товару "какао масло "PPP Non-deo Blocks", поставленого на умовах контракту № ТР-95 від 14.01.2010 року були включені всі витрати, понесені продавцем до моменту поставки товару на склад у м. Макіївка, Україна, у зв’язку із виконанням контрактних зобов’язань, а саме: витрати на придбання товару; витрати щодо транспортування товару до м. Макіївка, Україна; витрати на митне оформлення експорту товару; витрати щодо зберігання товару на складі АТ "Санкотранс" в м. Маарду, Естонія та інші витрати, пов’язані з виконанням зобов’язань щодо поставки товару на склад ЗАТ "ВО "Конті" (арк. справи 190).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем були надані всі передбачені законодавством документи, що надають можливість визначити вартість зазначеного в декларації товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Східною митницею безпідставно відмовлено у прийнятті декларації митної вартості, прийнято рішення про визначення митної вартості товарів за третім методом та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

З матеріалів справи вбачається, що поставка спірного товару, відповідно до контракту, поставлялась на умовах DDU Макіївка, тобто всі ризики та витрати, пов’язані з доставкою товару до місця несе Продавець. Тому, витребування Східною митницею у позивача договорів з третіми особами, під час митного оформлення, було безпідставним. Посилання апелянта на те, що спірний товар поставлявся за "непрямим" контрактом колегією судді до уваги не приймається, оскільки, відповідно до умов Контракту до ціни товару входить вартість доставки, упаковки, маркування, тари, тобто витрати пов’язані з поставкою цього товару покладені виключно на Продавця, а не на позивача.

На підставі вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що витрати понесенні Продавцем при здійснення ним господарської діяльності не мають вплив на визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, адже відповідно до статті 267 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, з переліком таких витрат.

Відповідно до п.1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 №25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за №64/11938 (z0064-06) , надміру сплачені митні та інші платежі – сума коштів, що з різних причин внесена понад розмір, установлений законодавством.

Оскільки, як встановлено вище, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за третім методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), ЗАТ "Виробниче об’єднання "Конті" сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку за контрактом № ТР-95 від 14.01.2010 року, наданого позивачем, сума надмірно сплаченого податку на додану вартість складає 17290,36 грн. (арк. справи 40-43).

Відповідно до п.6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 09.07.2008 № 609 (609-2008-п) , повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

За таких обставин вимога про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 17290,36 гривень є обґрунтованою, тому підлягала задоволенню судом першої інстанції.

На підстав вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.

Повний текст ухвали виготовлено 18 лютого 2011 року.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Виробниче об’єднання "Конті" до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України; визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України; визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів; стягнення з Державного бюджету суму надмірно сплаченого податку на додану вартість залишити без змін.