розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суд від 27 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "МІРАНДА+"до Черкаської обласної державної адміністрації, 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство "Канівське лісове господарство"про скасування розпорядження, -

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 102 від 21 травня 2010 року в частині відміни розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року "Про виділення в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок".

Постановою Черкаського окружного адміністративного суд від 27 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Прокуратура Черкаської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що позивачу було надано у користування лісові ділянки на законних підставах.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що п. 1.9 розпорядженням першого заступника голови Черкаської обласної державної адміністрації Гамана П.В. "Про виділення в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок" № 61 від 20 березня 2010 року "МІРАНДА+" було виділено у платне довгострокове тимчасове користування (без вилучення) лісову ділянку площею 3,5 га (інші ліси, що мають важливе значення для захисту природного середовища), що знаходиться в постійному користуванні ДП "Канівське лісове господарство"в адміністративних межах Пекарівської сільської ради Канівського району, за межами населених пунктів, для використання в культурно –оздоровчих цілях строком на 49 років.

Прокурором Черкаської області 14 травня 2010 року було внесено протест № 07/11-2197-10, в якому вимагалося відмінити розпорядження "Про виділення в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок" № 61 від 20 березня 2010 року. Вказаний протест був обґрунтований тим, що розпорядженням № 61 від 20 березня 2010 року лісові ділянки були передані з порушенням ст.ст. 37, 38 Лісового кодексу України та ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України.

Розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації "Про відміну окремих розпоряджень облдержадміністрації"№ 102 від 21 травня 2010 року протест прокурора Черкаської області № 07/11-2197-10 від 14 травня 2010 року було задоволено та відмінено, серед інших, розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року.

Приймаючи розпорядження № 102 від 21 травня 2010 року відповідач не вказав на обставини, які стали підставами для задоволення протесту прокурора Черкаської області. У зв’язку з цим при розгляді даної справи колегія суддів виходить з того, розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року було відмінене з підстав, зазначених у протесті № 07/11-2197-10 від 14 травня 2010 року.

Як на одну з підстав вважати розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року незаконним прокурор Черкаської області у протесті № 07/11-2197-10 від 14 травня 2010 року послався на те, що воно прийняте з порушенням ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України.

Вказаними нормами Водного кодексу України (213/95-ВР) встановлено порядок користування землями водного фонду та земельними ділянками, що виділені під прибережні захисні смуги.

Розпорядженням № 61 від 20 березня 2010 року було вирішено передати у платне довгострокове тимчасове користування (без вилучення) лісові ділянки, проте питання про передачу у користування земельних ділянок водного фонду та земель, що виділені під прибережні захисні смуги, вказаним розпорядження не вирішувалося.

У відповідності до ч. 4 ст. 1 Лісового кодексу України лісова ділянка –ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Таким чином, виділення лісових ділянок у користування не пов’язане з вилученням та передачею земельних ділянок.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України не поширюється правовідносини, що виникли у зв’язку з прийняттям розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року та не регулює їх.

У зв’язку з цим колегія суддів вважає, що посилання прокурора Черкаської області на вказані норми Водного кодексу України (213/95-ВР) не можуть бути підставами для скасування розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року.

Прокурор Черкаської області у протесті № 07/11-2197-10 від 14 травня 2010 року як на підставу для скасування розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року також послався на те, що воно прийняте з порушенням ст.ст. 37, 38 Лісового кодексу України.

Вказаними нормами Лісового кодексу України (3852-12) визначено питання, що регулюються нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства та порядок розроблення та затвердження нормативно-правових актів з ведення лісового господарства.

Зі змісту протесту вбачається, що порушення ст.ст. 37, 38 Лісового кодексу України полягало в тому, що розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року про в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок було прийняте за відсутності розроблених та затверджених Держлісгоспом України та Мінприроди України "Правил використання корисних властивостей лісів".

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відсутність таких правил не позбавляє ПП "МІРАНДА+" права на отримання лісової ділянки у користування з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно ч.ч. 2,3 ст. 18 Лісового кодексу України тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим –терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим –терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами –засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Як раніше зазначалося, позивачу були виділені у платне довгострокове тимчасове користування (без вилучення) лісові ділянки для використання у культурно-оздоровчих цілях терміном на 49 років.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 67 Лісового кодексу України використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих належить до спеціального використання лісових ресурсів.

Згідно ч. 4 ст. 67 Лісового кодексу України порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою КМ України № 761 від 23 травня 2007 року (761-2007-п) було затверджено Порядок спеціального використання лісових ресурсів (далі –Порядок).

У відповідності до п. 41 Порядку виділення лісових ділянок для використання корисних властивостей лісів здійснюється власниками лісів або постійними лісокористувачами з дотриманням вимог цього Порядку та правил використання корисних властивостей лісів, що затверджуються Держкомлісгоспом за погодженням з Мінприроди.

Строк використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих цілей, згідно п. 49 Порядку, встановлюється власником лісів або постійним лісокористувачем з урахуванням вимог Правил використання корисних властивостей лісів, що затверджуються Держкомлісгоспом за погодженням з Мінприроди.

На даний час Правила використання корисних властивостей лісів, посилання на які містяться у Порядку, –не прийняті.

Разом з тим, відсутність вказаних правил не може бути підставою для позбавлення позивача права на використання корисних властивостей лісів, яке йому надане ст.ст. 16, 18, 65, 67 Лісового кодексу України та постановою КМ України "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів"№ 761 від 23 травня 2007 (761-2007-п) року.

Держава, надавши право на використання корисних властивостей лісів зобов’язана забезпечити втілення цього права шляхом прийняття відповідних підзаконних нормативно-правових актів.

В свою чергу, невиконання державою правотворчої функції та не прийняття нормативно-правових актів, які встановлюють особливості реалізації наданого права, не може бути підставою для обмеження гарантованого права на використання корисних властивостей лісів.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що обставини, на які посилався прокурор Черкаської області як на підставу для скасування розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року, є необґрунтованими.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що п. 1.9 розпорядженням № 61 від 20 березня 2010 року виданий із дотриманням вимог ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України.

Також земельні ділянки, зазначені в п. 1.9 розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року, виділені позивачу у тимчасове платне користування у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 18 Лісового кодексу України.

Таким чином, під час апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено порушень вимог Лісового кодексу України (3852-12) під час видачі розпорядження про передачу ПП "МІРАНДА+" спірної земельної ділянок у тимчасове платне користування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області –залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суд від 27 вересня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.