Ляшенка Д.В., Юрченко В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області на постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 24 листопада 2010 року по справі № 2а-1771/10/1215 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,-

09 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії.

Постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 24 листопада 2010 року позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку та просив апеляційний суд скасувати це рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог апелянт зазначив, що на час перерахунку пенсії позивача не був визначений показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії. Тому був застосований такий показник за 2007 рік відповідно до п.п. 3 п. 11 Постанови КМУ від 28.05.2008 р. №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (530-2008-п) з застосуванням показників середнього заробітку, який діяв не момент прийняття Постанови (530-2008-п) — 1197,91 грн. за 2007 рік.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

За змістом ч.4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, у редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України від 28.12.2007 року № 107-VI (107-17) , у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 Закону № 1058.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.40 Закону № 1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року.

Відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для визначення заробітної плати для обчислення пенсії, береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Зміни до ч.4 ст.42 Закону № 1058, внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-VI (107-17) , визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) згідно рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008 року (v010p710-08) № 10рп/2008.

Таким чином, з 22.05.2008 року відновлена дія ст.42 Закону № 1058 у попередній редакції, яка до теперішнього часу не скасована та не зупинена. Законом України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) не передбачено винесення рішень з вказівкою на відновлення попередньої норми. Саме визнання неконституційним правового акту повністю або часткове означає, що недійсним є і вказівка в цьому акті на припинення дії попереднього правового акту в повному обсязі або в тій частині, яка визнана неконституційною.

Відповідно до п.п.3 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (530-2008-п) у разі, коли застрахована особа після призначення пенсії у відповідності до Закону (1058-15) продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди, вказані в частині першій статті 40 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, який передував року перерахунку пенсії.

Згідно порядку визначення показників середньої заробітної плати (доходу), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 01.02.2008 року №4-4 (z0146-08) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2008 року за № 146/14837 (z0146-08) , розмір показника середньої заробітної плати (доходу) за 2009 рік складає 1650,43 грн., що повинен застосовуватися при обчисленні пенсій у 2010 році у відповідності до п.п.3 п.11 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 (530-2008-п) року.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач є працюючим пенсіонером, який звернувся з заявою до відповідача про перерахунок пенсії за віком, проте листом від 04.11.2010р. йому було відмовлено у здійсненні перерахунку, з посиланням на те, що при перерахунку була застосована середня заробітна плата по України за 2007 рік у розмірі 1197,91грн.

Колегія суддів зазначає, що вказівка щодо застосування показника заробітної плати за 2007 рік при перерахунку пенсії працюючим пенсіонерам міститься лише у спільному листі Міністерства праці та соціальної політики України від 11.03.2009 року № 20/0/18-09/039, № 4096/02-01 (v_039203-09) , який не є нормативно-правовим актом і не ґрунтується на законі, тому не може буди підставою для здійснення перерахунку в іншому ніж зазначено в діючому законодавстві порядку.

Таким чином, при проведенні перерахунку пенсії за віком позивачу не було прийнято середню заробітну плату за 2009 рік, що суперечить нормам частини 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в чинній редакції, що є порушення діючих норм законодавства та прав позивача на правильний перерахунок пенсії.

Тому, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що для перерахунку пенсії позивачу, як застрахованої особи, яка після призначення пенсії продовжує працювати, треба застосовувати показник середньої заробітної плати працівників за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2009 рік, який складає 1650,43 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини по справі та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області на постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 24 листопада 2010 року – залишити без задоволення.

Постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 24 листопада 2010 року по справі № 2а-1771/10/1215 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.