Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мельник В.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Потапові К.О.

23 жовтня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер –Запоріжжя"(далі по тексту позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом, в якому просило визнати нечинним податкові повідомлення форми "Р"№ 35,36 від 06 серпня 2008 року, винесені Запорізької митницею.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10 листопада 2008 року було відкрито провадження у адміністративній справі № 23/549/08-АП24/45/10-АП ( після виправлення недоліків у позовній заяві). \т.1 а.с.7\

Постановою Господарського суду Запорізької області від 25.10.2010р. у справі №23/549/08-АП24/45/10-АП адміністративний позов задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення від 06.08.2008 року форми "Р"№35,36 про визначення суми податкового зобов’язання за платежем "ввізне мито"у розмірі - 53 840 грн. 46 коп., у тому числі:- за основним платежем -35893 грн.64 коп. та штраф у розмірі - 17 946 грн. 82 коп., і за платежем "податок на додану вартість"про визначення суми податкового зобов’язання у розмірі - 121 729 грн.20 коп., у тому числі за основним платежем –81 152 грн.80 коп. та штраф у розмір - 40 576 грн. 40 коп.. \суддя Азізбекян Т.А.– т.2 а.с.69\.

Постанова суду обґрунтована тим, що спірні податкові повідомлення винесені з порушенням норм діючого Закону (2181-14) , в зв’язку з чим повинні бути визнані нечинними.

Відповідач - Запорізька митниця, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, в якій відмовити в задоволені позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що за результатами перевірки встановлені факти заниження суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Інтер- Запоріжжя"розміру транспортних витрат по доставці імпортованих вантажів, чим порушено вимоги п. 5 ст. 267 Митного кодексу України при митному оформленні вантажів за ВМД, які наведені у розрахунку, тому на підставі п. "б"п. 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (зі змінами та доповненнями), сума податкового зобов’язання збільшена та становить - 117 046,44 грн. і підлягає перерахуванню до Державного бюджету України, з них:- ввізне мито(вид 020) –35 893,64 грн. (нарахування податкового зобов’язання здійснене на підставі ст. 3, 4 Закону України "Про Єдиний митний тариф"від 05.02.92 №2097 XII( зі змінами та доповненнями); - ПДВ (вид 028) - 81 152,80 грн. (нарахування податкового зобов’язання здійснене на підставі підпункту 4.3 пункту 4 Закону України "Про податок на додану вартість від 03.04.97 №168/97-ВР (168/97-ВР) (зі змінами та доповненнями).

22.03.2011р. на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх..№47727\11 від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить суд залишити апеляційну скаргу Запорізької митниці без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 25.10.2010р. по даній адміністративній справі –без змін.

Представник ТОВ "Інтер-Запоріжжя", посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві і письмових запереченнях на апеляційну скаргу, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив суд в задоволені апеляційної скарги відмовити, постанову суду першої інстанції –залишити без змін.

Представник Запорізької митниці позовні вимоги не визнав, та просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, кожного окремо, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя"внесено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і є юридичною особою\т.1 а.с.5\

Відповідач –Запорізька митниця, у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи. керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказів Запорізької митниці від 30.05.2008р. №290 "Про проведення планової виїзної документальної перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи на ТОВ "Інтер-Запоріжжя"та від 02.07.2008р. №348 "Про продовження терміну проведення перевірки", було проведено планову виїзну документальну перевірку стану дотримання законодавства України з питань митної справи на ТОВ "Інтер-Запоріджжя", в частині перевірки достовірності задекларованих витрат на транспортування товарів, ввезених на митну територію України, за період його діяльності з 01.06.2005р. по 31.03.2008р. За результатами перевірки 15.07.2008р. було складено Акт №7/8/112000000/0024912705 \т.1 а.с.13\( надалі –Акт).

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України (92-15) , Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р. (1766-2006-п)

Згідно наданої суду ксерокопії Акту, перевіркою були встановлені факти заниження суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності (позивачем) розміру транспортних витрат по доставці імпортованих вантажів, чим порушено вимоги п.5 ст. 267 Митного кодексу України при митному оформленні вантажів за ВМД, які наведені у Додатку №2 до цього акту, а тому на підставі п. п. "б"п. п. 4.2.2 пункту 4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", сума податкового зобов’язання збільшена та становить - 117046 грн.14 коп., з них:- ввізне мито (вид 020) –35 893 грн. 64 коп.;-ПДВ (вид 028)-81152 грн.80 коп. \т.1 а.с.а.с.13-23\.

На підставі Акту перевірки відповідачем 06.08.2008р. були винесені податкові повідомлення форми "Р"№35 –про визначення суми податкового зобов’язання за платежем "ввізне мито"у розмірі 53 840 грн.46 коп., у тому числі:- за основним платежем -35893 грн.64 коп. та штраф у розмірі 17 946 грн.82 коп. та №36 за платежем "податок на додану вартість"про визначення суми податкового зобов’язання у розмірі - 121 729 грн.20 коп., у тому числі за основним платежем –81 152 грн.80 коп. та штраф у розмірі - 40 576 грн. 40 коп. \т.1 а.с.28\.

В Акті перевірки вказано, що при перевірці документування сплати коштів за надані послуги по доставці імпортованих товарів встановлено, що ТОВ "Інтер - Запоріжжя" у синтетичному та аналітичному обліку за період, що перевірявся, відображені у бухгалтерському обліку по Дт субрахунку № 631 з Кт субрахунку № 311 суми, які свідчать про сплату транспортно - експедиційних ( транспортних ) послуг по доставці вантажів ТОВ "Інтер - Запоріжжя" в розрізі кожного експедитора ( перевізника).

Сплату за транспортно - експедиційні ( транспортні) послуги по доставці, вантажів ТОВ "Інтер - Запоріжжя" здійснювало в терміни обумовлені в договорах ( контрактах), заявках про надання транспорту експедиторами ( перевізниками), рух коштів відображений по субрахунку № 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

Як вбачається з матеріалів справи, на сторінці 9 Акту зазначено, що до митного оформлення ТОВ "Інтер - Запоріжжя" одержувало від перевізників ( експедиторів;) -довідки про транспортні витрати за перевезення вантажів поза межами державного кордону України із зазначенням сум транспортних витрат. На підставі отриманої інформації, декларантом ТОВ "Інтер - Запоріжжя" були заявлені та подані до Запорізької митниці відомості щодо митної вартості імпортованих товарів. Рахунки - фактур, податкові накладні та акти виконаних робіт за надані послуги по доставці імпортованих товарів ( надання послуг) від експедиторів ( перевізників) ТОВ "Інтер –Запоріжжя"отримувало через 2 - 7 діб після митного оформлення, тому суми транспортних витрат різняться між розміром заявлених під час митного оформлення та фактично сплачених коштів перевізнику за транспортно - експедиційну послуги.

За результатами проведеної перевірки, Митна служба дійшла висновку, що суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Інтер - Запоріжжя" занижений розмір транспортних витрат по доставці імпортованих вантажів, чим порушено вимоги п. 5 статті 267 Митного кодексу України при митному оформленні вантажів за ВМД, які наведені у Додатку № 2 до цього акту, а тому на підставі п. п. "б" а. п. 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", сума податкового зобов’язання збільшена та становить 117 046 грн. І4 коп., з них : - ввізне мито ( вид 020) - 35 893 грн. 64 коп. ;- ПДВ ( вид 028) -81152 грн. 80 коп.

Митною службою 06 серпня 2008 р. сформовані Податкові повідомлення форми "Р", № 35 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "ввізне мито" у розмірі 53 840 грн. 46 коп., у тому числі : - за основним платежем - 35 893 грн. 64 коп. та штраф у розмірі 17 946 грн. 82 коп. та № 36 за платежем " податок на додану вартість" про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 121 729 грн. 20 коп., у тому числі за основним платежем - 81 152 грн. 80 коп. та штраф у розмірі 40 576 грн. 40 коп.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів приймає до уваги положення ст. 267 Митного кодексу України, за приписами котрої - митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини 2 цієї статті.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари додаються подальші витрати якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема : витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як свідчить системний аналіз поданих позивачем первинних документів, а саме : договорів, ВМД, товарно-транспортних накладних, заявок на транспортно-експедиційне обслуговування, рахунків-фактур, актів виконаних робіт, довідок експедиторів ( перевізників), дійсно, станом на період митного оформлення товарів ТОВ "Інтер-Запоріжжя"керувалось інформацією, яка містилась у довідках, наданих експедиторами ( перевізниками ) про транспортні витрати за перевезення вантажів поза межами державного кордону України із зазначенням сум транспортних витрат.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що в діях декларанта не було умислу заниження об'єкту оподаткування, а відтак станом на період митного оформлення товару, подана позивачем інформація є достовірною, яка грунтується на даних, сформованих безпосередньо експедиторами (перевізниками), що фактично не спростовувалась представником відповідача по справі як в ході розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції, так і в ході апеляційного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, нараховуючи суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість", митна служба посилається на п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою

оподаткування є договірна ( контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної

вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням ( пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуатьної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів ( обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів ( робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Згідно частин 1,2 ст. 8 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність" експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком - послуг, визначених у правилах здійснення транспортно - експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно - експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезень територією України .

Судом встановлено, що до митного оформлення ТОВ "Інтер - Запоріжжя" отримувало від експедиторів довідки про транспортні витрати за перевезення вантажів до межі державного кордону України із зазначенням сум транспортних витрат . Тобто, при заявлені відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, враховувались витрати на перевезення вантажу на суми, зазначені у наданих довідках, підписаних та скріплених печаткою, про ціну перевезення саме транспортно - експедиційними організаціями .

Крім того, колегія суддів зважує на те, що митницею до бази оподаткування ПДВ були включені суми, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) до неї не відносяться . Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не містить спеціального терміну "транспортні послуги".

Відповідно до п. п. 2.1.1 ст. 2 Закону України № 2181- III, контролюючими органами є : - митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів ( обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні ( пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні ( пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Згідно пункту 10.4 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", контроль за правильністю нарахування сплати ( перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами встановленими спільним рішенням центрального податкового та митного органів.

Відповідно до абзацу 2 п. п. 2.2.1 ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.

Спільним рішенням є Порядок здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків ПДВ та акцизного збору, які справляються при ввезенні ( пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України, затверджений спільним наказом ДПА України та Державної митної служби України за №109/188 від 16.03.2001 р. та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.03.2001 р. за № 261/5452 (z0261-01) .

Таким чином Запорізька митниця, згідно п. п. "б" пункту 10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", є відповідальною за нарахування, утримання та сплату ( перерахування) податку до бюджету, оскільки виступає митним органом при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 ст. 2 цього Закону .

Пунктом 2.4 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платником податку є будь - яка особа, що імпортує для фізичних осіб - ввозить ( пересилає) товари ( супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять ( пересилають) товари ( предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не відповідають оподаткуванню відповідно до митного законодавства ( крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають, поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень .

Згідно з п. 10.3 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку, що імпортують товари ( супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, в питанні сплати податку на додану вартість відповідають лише за дотримання правил надання митному органу інформації для розрахунку бази оподаткування ( суми податку, належного до сплати).

Таким чином, оскільки митний орган є відповідальним за нарахування податку на додану вартість при ввезенні товарів на митну територію України, необхідно застосовувати п. п. 4.2.1 п. 4.2, п. п. "г" п. п. 4.2.2 ст. 4 Закону України № 2181-III, який в свою чергу звільняє позивача від відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та від штрафних санкцій.

Згідно з п. п. 4.4.1 ст. 4 Закону України № 2181 - III, у разі коли норма закону чи іншого нормативно - правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне ( множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органі, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків .

Колегія суддів не може погодитись з посиланням Запорізької митниці, яке зазначено в податковому повідомленні форми "Р"№35 від 06 серпня 2008р., на п."б"підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно з якими ТОВ "Інтер-Запоріжжя"було донараховано суму податкового зобов"язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем "ввізне мито"- 53 840грн. 46коп. \т.1 а.с.28\, оскільки зазначений пункт "б"може бути застосований лише в тому випадку коли декларант несе особисту відповідальність за достовірність заявлених податкових зобов"язань при заповненні ВМД. В даному ж конкретному випадку, декларант, в ході митного оформлення, подавав ті об"єктивні відомості, які мав в наявності на момент митного оформлення товару і, як встановлено судом, не мав умислу на надання недостовірної інформації, про що в ході судового розгляду не ставив під сумнів і представник відповідача. Таким чином, на момент митного оформлення, відповідальність за визначення суми податкового зобов"язання платника податків, відповідно до п. "г"зазначеного підпункту ст..4 Закону - ніс митний орган.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що контролюючий орган мав визначати можливі додаткові податкові зобов"язання ТОВ "Інтер-Запоріжжя"в зв"язку зі змінами вартості транспортно-експедиційних послуг, лише у випадку їх самостійного невідкоригування підприємством, на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) з урахуванням того, що зміна вартості цих послуг відбулася в період часу після митного оформлення товару.

Висновок експерта №5 судово-економічної експертизи колегією суддів оцінюється в розрізі приписів ст. 86 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладені обставини у їх сукупності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, рішення суду прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду від 25.10.2010р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.

Доводи, які викладені відповідачем у апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами і суперечать фактичним обставинам справи, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Запорізької митниці – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 25 жовтня 2010р. у справі №23/549/08-АП- 24\45\10-АП - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а вразі складання рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 зазначеного Кодексу –з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст виготовлено –29 березня 2011р.