розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2011р. по справі № 2а-6325/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ізумруд"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ізумруд" (далі-ТОВ "ТД "Ізумруд"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000181550/0/1950 від 18.06.2010 року, № 0000181550/1/2802 від 03.09.2010 року, № 0000181550/2/30343253/3949 від 26.11.2010 року, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 14925, 37 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 7462,69 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2011р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 0000181550/0/1950 від 18.06.2010 року, № 0000181550/1/2802 від 03.09.2010 року, № 0000181550/2/30343253/3949 від 26.11.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю за основним платежем – 6889,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 3444,54 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2011р. в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить її в цій частині скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи положення ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, ТОВ "ТД "Ізумруд" пройшов, передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правовий статус суб’єкта господарювання-юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 30343253, на обліку, як платник податків, зборів (обов’язкових платежів), знаходиться у Кременчуцькій ОДПІ Полтавської області. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "ТД "Ізумруд" було орендарем земельних ділянок комунальної власності на підставі укладених із Кременчуцькою міською радою договорів оренди землі: договору оренди земельної ділянки від 10.12.2003 року для експлуатації та обслуговування складу з підвалом та адміністративної будівлі по вулиці Профспілковій, 7 у м. Кременчуці Полтавської області (зареєстровано у Кременчуцькій міській раді за № 010454800027 від 20.01.2004 року); договору оренди земельної ділянки від 27.11.2004 року для експлуатації та обслуговування адміністративно-побутових приміщень по вулиці Л. Чайкіної, 37 у м. Кременчуці Полтавської області (зареєстровано у Полтавській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах за № 010454800460 від 30.12.2004 року).

Позивачем було подано до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції: податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008 рік від 18.01.2008 року, у якій позивачем самостійно нараховано орендну плату за землю в розмірі 33707, 46 грн.; уточнюючу податкову декларацію за 2008 рік від 22.04.2008 року, у якій позивачем самостійно перераховано орендну плату за землю в розмірі 14068, 31 грн.; уточнюючу податкову декларацію за 2008 рік від 19.02.2010 року, у якій позивачем самостійно перераховано орендну плату згідно з договорами оренди земельних ділянок за 2008 рік з урахуванням термінів дії договорів в розмірі 15675, 57 грн., у тому числі: за січень 2008 року –2907,83 грн.; за лютий 2008 року -2907,82грн.; за березень 2008 року –2627,26 грн.; за квітень 2008 року –803,63 грн.; за травень 2008 року –803,63 грн.; за червень 2008 року –803,63 грн.; за липень 2008 року –803,63 грн; за серпень 2008 року –803,62 грн.; за вересень 2008 року –803,63 грн; за жовтень 2008 року –803,63 грн.; за листопад 2008 року –803,63 грн.; за грудень 2008 року –803,63 грн. 10 червня 2010 року.

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі листа Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області № 01-14/1368 від 26.05.2010 року проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій позивача з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в ході якої перевірено правильність нарахування та сплати позивачем орендної плати за земельні ділянки згідно податкової декларації за 2008 рік, уточнюючих декларацій та договорів оренди землі.

Результати перевірки оформлені актом № 2857/15-552/30343253 від 10.06.2010 року, в якому відображено порушення позивачем ст. 21 Закону України "Про оренду землі" із змінами, внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 03.06.2008 року № 309-VІ (309-17) , внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю за січень-грудень 2008 року на загальну суму 14925 грн. 37 коп.

Як вбачається з вказаного акту перевірки фактичною підставою для висновку про заниження позивачем суми орендної плати за землю за січень-грудень 2008 року на загальну суму 14925 грн. 37 коп., слугував викладений в акті висновок контролюючого органу про те, що орендна плата по договорам оренди землі комунальної власності у 2008 році позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі, замість встановлених 3 % від грошової оцінки землі.

На підставі акту перевірки № 2857/15-552/30343253 від 10.06.2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000181550/0/1950 від 18.06.2010 року, яким ТОВ "ТД "Ізумруд" визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 22 388,06 грн., в тому числі за основним платежем –14925,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –7462,69 грн.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції.

За результатами розгляду скарги позивача було прийнято рішення від 30.08.2010 року № 33614/10/25-010 про залишення скарги без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000181550/1/2802 від 03.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 22 388,06 грн., в тому числі за основним платежем –14925,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –7462,69 грн.

На вищевказані податкові повідомлення-рішення позивачем було подано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації в Полтавській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 11.11.2010 року № 2949/10/25-016 про залишення повторної скарги без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000181550/2/30343253/3949 від 26.11.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 22 388,06 грн., в тому числі за основним платежем –14925,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –7462,69 грн.

Із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновку відповідача про встановлені порушення позивача і прийнятих на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії (податкових повідомлень-рішень) на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Відповідно до п. 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (в редакції, яка діє з 31.03.2005 року, після внесення змін Законом України від 25.03.2005 року (2505-15) № 2505) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності ) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

Згідно ч. 1 ст. 17 вказаного Закону сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якої регламентований положеннями Закону України "Про плату за землю" (2535-12) , Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

Так, ст. 13 Закону України "Про плату за землю" визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, було передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) , та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, підпунктом 4 п. 8 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28.12.2007 року № 107-VІ (107-17) було внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі"(набрали чинності з 01.01.2008 року), у зв'язку з чим встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою : для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) ; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) .

Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI (107-17) , були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Проте, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 03.06.2008 року № 309- VI (309-17) частина 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" знову була викладена у редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати –трикратний розмір земельного податку.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону (161-14) , цей Закон набирає чинності з дня його опублікування –04.06.2008 року та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) . Зазначений Закон (107-17) неконституційним не визнавався та є чинним на даний час.

Слід відзначити, що норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності –не менше трикратного розміру земельного податку, діяли з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року (до дня визнання їх конституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) ), а також з 22.05.2008 року, тобто протягом всього 2008 року та підлягали виконанню платниками вказаного податку.

З огляду на те, що згідно ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку із земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі 1 відсотка від їх грошової оцінки, розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в межах населених пунктів у 2008 році повинен був складати не менше 3 відсотків від грошової оцінки земель.

Перевіркою позивача встановлено та підтверджено в ході розгляду справи, що договори оренди землі від 10.12.2003 року та від 27.11.2004 року, укладені позивачем з Кременчуцькою міською радою, передбачали розмір орендної плати в сумі 1,5 % грошової оцінки землі.

Відтак, зміст вказаних договорів в частині визначення розміру орендної плати в сумі 1,5 % від грошової оцінки землі не відповідав вимогам чинного законодавства у 2008 році, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що зміни до вищезазначеного договору в частині розміру орендної плати у 2008 році не були внесені, і позивач при самостійному нарахуванні орендної плати на 2008 рік у податковій декларації виходив із розміру орендної плати по цим договорам –1,5 % грошової оцінки землі.

Статтею 14 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства платниками податків.

Виходячи з того, що у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008 рік, уточнюючих податкових деклараціях за 2008 рік, поданих позивачем до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, позивачем самостійно нараховано орендну плату згідно з договорами оренди землі, виходячи із розміру орендної плати в сумі 1,5 % від грошової оцінки землі за 2008 рік в сумі 15675 грн. 57 коп., замість встановленого мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі, перевіркою констатовано факт заниження розміру орендної плати за 2008 рік в загальному розмірі 14925 грн. 37 коп., зокрема: за січень 2008 року –2640,21 грн.; за лютий 2008 року –2640,21 грн.; за березень 2008 року –2412,29 грн.; за квітень 2008 року –803,63 грн.; за травень 2008 року –803,63 грн.; за червень 2008 року –803,63 грн.; за липень 2008 року –803,63 грн; за серпень 2008 року –803,63 грн.; за вересень 2008 року –803,63 грн; за жовтень 2008 року –803,63 грн.; за листопад 2008 року –803,63 грн.; за грудень 2008 року –803,63 грн.

З матеріалів справи вбачається, що термін дії договору оренди земельної ділянки по вул. Л. Чайкіної, 37 від 27.11.2004 року закінчився 29.01.2008 року. Рішенням Кременчуцької міської ради від 29.01.2008 року зазначений договір було припинено шляхом його розірвання за погодженням сторін, а земельну ділянку по вул. Л.Чайкіної передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю - підприємству "Ізумруд", про що в подальшому було укладено договір оренди зазначеної ділянки від 03.03.2008 року, у якому встановлено розмір орендної плати в сумі 3% від грошової оцінки землі.

Між тим, позивачем було задекларовано та сплачено орендну плату за вказану земельну ділянку по березень 2008 року включно.

Відтак, заниження позивачем розміру орендної плати за земельну ділянку по вул. Л. Чайкіної мало місце лише в межах дії договору оренди зазначеної ділянки, тобто за січень 2008 року. Проте, враховуючи той факт, що позивачем орендна плата за вказану ділянку, виходячи із розміру 1,5 % від грошової оцінки землі, сплачувалася по березень 2008 року включно, загальна сума сплаченої орендної плати за 2008 рік за земельну ділянку по вул. Л. Чайкіної склала більше 3%, тому донарахування Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією податкового зобов'язання з орендної плати за вказану ділянку є необґрунтованим та безпідставним.

Стосовно договору оренди земельної ділянки по вул. Профспілковій, 7 від 10.12.2003 року, то його термін дії згідно умов договору закінчився 01.11.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що склад з підвалом та адміністративну будівлю, які знаходяться на вказаній земельній ділянці та для експлуатації і обслуговування яких позивачу надавалася в оренду земельна ділянка по вул. Профспілковій, 7, за договором купівлі-продажу № 232 від 29.09.2008 року було передано у власність іншій особі, а саме ЗАТ "Градосфера". Із зазначеної дати користування позивача вказаною земельною ділянкою фактично припинилося, проте, оскільки припинення договору оренди від 10.12.2003 року у встановленому законом порядку не реєструвалося, позивачем було задекларовано та сплачено орендну плату за вказану земельну ділянку відповідно до терміну дії договору, тобто, по жовтень 2008 року включно.

Враховуючи викладене, донарахування Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією податкового зобов'язання з орендної плати за ділянку по вул. Профспілковій, 7 за листопад-грудень 2008 року є також необґрунтованим.

Разом з тим, позивач у січні-жовтні 2008 року в порушення вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі" здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі комунальної власності по договору оренди земельної ділянки по вул. Профспілковій, 7 в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі, замість встановлених Законом 3 % від грошової оцінки, а тому висновок перевірки про заниження позивачем суми орендної плати за землю є законним та обґрунтованим в частині нарахування орендної плати за землю за договором оренди земельної ділянки від 10.12.2003 року для експлуатації та обслуговування складу з підвалом та адміністративної будівлі по вулиці Профспілковій, 7 у м. Кременчуці Полтавської області за період січень-жовтень 2008 року.

З урахуванням викладеного, а також даних уточнюючої податкової декларації позивача за 2008 рік, згідно якої сума щомісячної орендної плати за землю за договором від 10.12.2003 року складає 803,63 грн., сума заниження позивачем орендної плати за землю за 2008 рік складає 8036,30 грн. (803,63х10).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки перевірки щодо заниження позивачем розміру орендної плати за землю за 2008 рік на суму 6889,07 грн. (14325,37 - 8036,30) є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Доводи позивача щодо відсутності у відповідача повноважень повторно перевіряти договори оренди земельних ділянок, які вже досліджувалися під час проведення планових виїзних перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, оформлених актом від 29.07.2008 року № 1815/23-210/30343253 та актом від 25.06.2009 року № 2728/23-209/30343253, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки позивача) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

З матеріалів справи вбачається, що документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності від 10.06.2010 року у зв'язку з надходженням до Кременчуцької ОДПІ листа Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області № 01-14/1368 від 26.05.2010 року, у якому зазначено про встановлення в ході проведеної КРУ ревізії дії договорів з оренди земельних ділянок, які не відповідають вимогам чинного законодавства, та з проханням вжиття належних заходів щодо усунення вказаних порушень.

Посилання позивача на п. 4 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998 року (817/98) є необґрунтованим, оскільки даною нормою регулюється порядок проведення повторних планових та позапланових виїзних перевірок, а Кременчуцькою ОДПІ було проведено перевірку іншого виду, а саме, документальну невиїзну перевірку.

За приписами пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України № 2181, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З урахуванням того, що судом визнано протиправними висновки перевірки щодо заниження позивачем розміру орендної плати за землю за 2008 рік на суму 6889,07 грн., застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 3444,54 (6889,09х50%) є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Колегія суддів, погоджуючись з правовим обґрунтуванням висновків суду першої інстанції і вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2011р. по справі № 2-а-6325/10/1670 прийнята у відповідності з нормами матеріального права, з дотриманням приписів процесуального права, а доводи апеляційної скарги цього не спростували, тому колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2011р. по справі № 2а-6325/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Судді		Водолажська Н.С. Русанова В.Б.