Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Судової-Хомюк Н.М., Коваля Р.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року по справі за позовом Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області до міського комунального підприємства "Радехівтеплоенерго" про стягнення коштів,-

Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до міського комунального підприємства "Радехівтеплоенерго" в якому просила стягнути з відповідача 23803,56 грн. економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача 23803,56 грн. економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що мотивувальну частина постанови прийнята з порушенням норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що в мотивувальній частині рішення зазначено, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача економічних санкцій у сумі 13034,52 грн.

Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог частково базується на тому, що розмір штрафних санкцій, які застосовуються до суб'єкта господарювання за порушення державної дисципліни цін, регулюється саме Законом України "Про теплопостачання" (2633-15) , а не Законом України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) , оскільки Закон про теплопостачання прийнятий пізніше в часі, а відтак має пріоритет над Законом про ціноутворення. Проте, даний висновок суду не ґрунтується на нормах чинного законодавства, виходячи з наступного.

По-перше, згадані вище закони регулюють різні правовідносини. Зокрема, в преамбулі Закону України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) зазначено, що даний Закон визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням, до якої належать застосування санкцій за порушення державної дисципліни цін. Закон України "Про теплопостачання" (2633-15) визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності фукціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання. Таким чином Закон України "Про теплопостачання" (2633-15) не регулює правовідносини в сфері дотримання суб'єктами господарювання державної дисципліни цін та не встановлює відповідальність за її порушення. Відтак, при визначенні розміру економічних санкцій, які застосовуються до суб'єкта господарювання у разі порушення державної дисципліни цін, слід керуватися спеціальним законодавством, яке регулює застосування санкцій за порушення державної дисципліни цін, а не загальними нормами.

По-друге, слід також зазначити, що положення Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) в частині застосування до суб'єктів господарювання штрафних санкцій за необгрунтоване застосування тарифів на постачання теплової енергії не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки Держінспекцією цін застосовано економічні санкції згідно із ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) за одержання необгрунтованої виручки внаслідок порушення державної дисципліни цін.

При цьому, ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" не передбачає окремо стягнення необгрунтовано отриманої виручки та штрафу у її подвійному розмірі. Слід зазначити, що підставою для застосування до суб'єкта господарювання економічних санкцій є не тільки порушення державної дисципліни цін, яке полягає в тому числі і в необгрунтованому застосуванні тарифів, але й обов'язковою умовою є одержання внаслідок цього необгрунтованої виручки, тоді як Закон України "Про теплопостачання" (2633-15) такої умови не містить.

Крім цього, згідно із ст. 239 ГК України окремо передбачено застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій як адміністративно-господарський штраф, та передбачено можливість застосування інших видів адміністративно-господарських санкцій, встановлених цим Кодексом та іншими законами, до яких і належать економічні санкції згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) .

При цьому, відповідно до ч.3 ст. 241 ГК України передбачено, що адміністративно-господарський штраф може застосовуватись у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими ст. 239 цього Кодексу. Таким чином, судом невірно ототожнено поняття економічних санкцій та штрафних санкцій, які належать до різних видів адміністративно-господарських санкцій, для застосування яких згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) та Законом України "Про теплопостачання" (2633-15) визначені різні правові підстави, та які згідно із ст.. 241 ГК України (436-15) можуть застосовуватись одночасно.

З огляду на вище викладене просить скасувати постанову суду першої інстанції частково, а саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в частині задоволення позовних вимог постанова суду не оскаржується, та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задоволити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги. колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Постановляючи рішення у справі суд першої інстанції в резолютивній частині постанови зазначив, що адміністративний позов задоволено повністю, та вирішено стягнути з міського комунального підприємства "Радехівтеплоенерго" (ЗКПО 20780980 Львівська область, м. Радехів, вул. Сонячна, 3А, р/р 26009303220 в ВАТ "Ощадбанк" № 6332 в м.Радехів, МФО 385242) на користь Держбюджету Радехівського району (ЄДРПОУ 23963409, р/і 31111106700432 в ГУДКУ у Львівській області, код платежу - 21081100, МФО 825014) заборгованість в сумі 23803,56 грн, так як просив позивач.

Зазначені в апеляційній скарзі недоліки судового рішення викладені в мотивувальній частині постанови можна усунути шляхом виправлення описки в порядку встановленому ст. 169 КАС України, що не позбавлений можливості зробити апелянт.

З огляду на це суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області – залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року у справі № 2а-792/09 – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.