розглянувши у письмовому проваджені апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-181/11/0519 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,-

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-181/11/0519 у задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії – відмовлено.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Позивач доводить помилковість застосування судом норм матеріального права, на його думку судом першої інстанції не прийнято до уваги норми частини 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" № 1058 від 9 липня 2003 року (надалі Закон 1058) згідно яких перерахунок пенсії здійснюється з урахуванням середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу цілому по Україні за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів пункту 1 частини 1 статті 197 КАС України за наявними у справі матеріалами, з урахуванням відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, у 28 вересня 2010 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч.4 ст.42 Закону 1058.

Перерахунок пенсій у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється статтею 42 Закону №1058, частина 4 якої передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.

Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом "б" підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року (107-17) № 107-6 визнаних такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону 1058 доводить що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Тобто, правила частини першої статті 40 при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).

Частина перша статті 40 передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Суд зазначає, що правове розуміння понять "середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України" та "показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії" є різними правовими категоріями в основі цієї різності лежить, перед усім, різні економічні критерії їх визначеності, в наслідок чого ототожнювати, змішувати ці понятті не передбачається можливим.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року (1788-12) № 1788-12 (надалі Закон 1788) та Закон України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" № 1058 від 9 липня 2003 року (1058-15) . З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності закріпленого в статті 9 КАС України приписи постанови № 530 від 28 травня 2008 року (530-2008-п) не можуть застосовуватись до спірних відносин.

З урахуванням зазначеного, підстави для перерахунку пенсії позивача відсутні.

Колегія суддів зазначає, що обчислення включає в себе призначення та перерахунок пенсії, разом з цим це не є тотожні поняття, вони мають різний правовий зміст та правове навантаження, при цьому формула обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії (призначення та перерахунку) визначається частиною 2 статті 40 Закону України 1058, з тією тільки різницею, що середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення визначається один раз при призначенні пенсії, і в подальшому використовується як постійна величина для пенсіонера, на відміну від інших показників, а саме суми коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

З огляду на зазначене жодних підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення постанови суду першої інстанції без змін згідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 195-1, 197, 198, 200, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-181/11/0519 – залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-181/11/0519– залишити без змін.

ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.