розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги Заступника прокурора міста Києва та позивача Національного університету "Києво-Могилянська академія"на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом Національного університету "Києво-Могилянська академія"до Головного управління комунальної власності міста Києва Київської міської державної адміністрації, треті особи – Київський науково-медичний центр по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій, Клінічна лікарня №15 Подільського району міста Києва про визнання недійсним наказу № 41 від 04.02.2005 року "Про закріплення майна за Клінічною лікарнею № 15 Подільського району міста Києва" в частині пунктів 1, 5 додатку до наказу,

У липні 2008 року позивач Національний університет "Києво-Могилянська академія"звернувся в суд з позовом до Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації про визнання недійсним наказу № 41 від 04.02.2005 року "Про закріплення майна за клінічною лікарнею № 15 Подільського району м. Києва"в частині пунктів 1, 5 додатку до наказу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2009 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач та Заступник прокурора міста Києва подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволенню, а постанова суду-без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, що Комплекс Братського Богоявленського монастиря та Києво-Могилянської академії, що формувався протягом ХVІІ-ХІХ століть, є пам’яткою історії та культури національного значення (постанови РМ УРСР від 24.08.1963 року № 970 (970-63-п) , від 06.09.1979 року № 442 (442-79-п) ).

Відповідно до рішення Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 року № 976 Трапезна з церквою Святого Духа –пам’ятка національного значення (постанова РМ УРСР від 24.08.1963 року № 970 (970-63-п) , охор. № 15/2), поварня з келіями (охор. № 15/4), сонячний годинник (охор. № 15/3), просфірня (охор. № 15/8), корпус Братських келій (охор. № 15/6) та будинок настоятеля (охор. № 15/7) Братського Богоявленського монастиря на вул. Г.Сковороди, 2 у Подільському районі м. Києва передані з балансу Центральної районної лікарні Подільського району на баланс Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ", правонаступником якого є Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій.

Згідно з наказом Головного управління комунальної власності м. Києва "Про закріплення майна за Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій"від 31.12.1999 року № 101 вищезазначені пам’ятки були закріплені на праві оперативного управління за Центром.

У 1993 році Трапезна з церквою Святого Духа (охоронно-орендний договір від 20.05.1993 року № 90/93), поварня з келіями (охоронно-орендний договір від 20.05.1993 року № 91/93), сонячний годинник (охоронно-орендний договір від 20.05.1993 року № 92/93), просфірня (охоронно-орендний договір від 20.05.1993 року № 95/93), корпус Братських келій (охоронно-орендний договір від 20.05.1993 року № 94/93) та будинок настоятеля (охоронно-орендний договір від 20.05.1993 року № 93/93) передані Державним історико-архітектурним заповідником "Стародавній Київ"у безоплатне, безстрокове користування Національному університету "Києво-Могилянська академія".

Згідно з п. 5 розділу ІІ Додатку 2 до Наказу Головного управління майном Київської міської державної адміністрації "Про закріплення майна за Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій"№ 101 від 31.12.1999 року за Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій закріплено комплекс Братського монастиря (трапез. Церква, сонячний годинник, просфірня, поварня з келіями, корпус настоятеля, келії) на праві оперативного управління.

Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва "Про внесення змін до наказу від 31.12.1999 № 101"№ 112 від 23.04.2009 року внесено до позиції 5 розділу ІІ Додатку 2 до Наказу Головного управління майном КМДА від 31.12.1999 року № 101 зміни, вилучено у графі 2 слова "просфірня, корпус настоятеля, келії".

Клінічна лікарня № 15 Подільського району м. Києва як юридична особа була створена у 2002 році відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.05.2002 року № 1066 "Про затвердження Статуту Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва".

Відповідно до рішення сесії Київради від 15.01.2002 року № 227 (166) "Про ліквідацію територіальних медичних об’єднань м. Києва"харчоблок (літера В, історична назва –корпус настоятеля та профірні Братського монастиря) по вул. Г.Сковороди, 2 передані на баланс Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва за Актом приймання-передачі майна, основних засобів, матеріальних цінностей Клінічної лікарні № 15 по вул. Г.Сковороди, 2 станом на 01.07.2002 року.

Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва № 41 від 04.02.2005 року "Про закріплення майна за Клінічною лікарнею № 15 Подільського району м. Києва"за Клінічною лікарнею № 15 Подільського району на праві оперативного управління було закріплено, зокрема Адміністративна будівля та Харчоблок по вул. Сковороди, 2.

Доводи позивача, що наказом в частині пунктів 1 та 5 були порушені його права та охоронювані законом інтереси, так як саме за позивачем закріплено право на користування спірним нерухомим майном відповідно до охоронно-орендних договорів, не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Згідно листа Головного управління комунальної власності м. Києва № 042/15/6-334 від 25.01.2007 року будівлі за адресою: вул. Г.Сковороди, 2 –дві адміністративні будівлі, патологоанатомічний корпус, хірургічний корпус та харчоблок належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, враховуються на балансі Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва та закріплені за нею на праві оперативного управління.

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, плану встановлених меж земельної ділянки Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва та Експлікації угідь будівля 1 –харчоблок та будівля 4 – адміністративна будівля знаходиться в межах земельної ділянки, закріпленої за Клінічною лікарнею № 15 Подільського району м. Києва.

КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" 26.06.2006 року видані Клінічній лікарні № 15 Подільського району м. Києва оціночні акти на будівлі "В"та "Д"за адресою вул. Г.Сковороди, 2, використання за призначенням –харчоблок, рік забудови ХVІІ століття та адмінбудівля, рік забудови ХІХ століття, тобто зазначенні будівлі обліковуються як харчоблок та адміністративна будівля за Клінічною лікарнею № 15 Подільського району м. Києва.

З матеріалів справи вбачається, що охоронно-орендні договори № 94/93 та № 95/93 від 20.05.1993 року були укладені між Державним історико-архітектурним заповідником "Стародавній Київ"та Університетом "Києво-Могилянська академія"строком з 01 червня 1993 року по 31 травня 1998 року.

Відповідно до статті 324 Цивільного кодексу УРСР за договором безоплатного користування майном одна сторона зобов'язується передати або передає майно у безоплатне тимчасове користування другій стороні, а остання зобов'язується повернути те ж майно.

Акт прийому-передачі об’єкту оренди –письмовий документ, що засвідчує факт передачі об’єкту оренди від Орендодавця Орендарю в день початку строку оренди або передачі Об’єкту оренди від Орендаря Орендодавцю в день закінчення оренди відповідно до умов договору.

До охоронно-орендних договорів № 94/93 та № 95/93 від 20.05.1993 року не були складені акти приймання-передачі будівель по вул. Сковороди, 2.

Апелянтом не доведено факт передачі йому у користування спірних будівель по вул. Г.Сковороди, 2.

Відповідно до п.п. 4 п. 2 Указу Президента України від 25.06.2008 року № 583/2008 "Про відзначення 400-річчя Національного університету "Києво-Могилянська академія" (583/2008) , Кабінету Міністрів України доручено опрацювати питання щодо передачі Університету будівель Корпусу настоятеля Братського монастиря, Братських келій, Просфірні Братського монастиря, забезпечивши при цьому вирішення питання щодо надання інших приміщень для розміщення Київської клінічної лікарні № 15.

Листом Головного управління комунальної власності м. Києва від 24.07.2008 року № 042/15/3-4961 надано інформацію до Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища щодо неможливості передачі Національному університету "Києво-Могилянська академія"будівель по вул. Г.Сковороди, 2 у зв’язку із невиконанням з боку державних органів зобов’язань, визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.03.1992 року № 183-р (183-92-р) та указу Президента України від 25.06.2008 року № 583/2008 (583/2008) .

Зазначене питання щодо розміщення лікарні в інших приміщеннях не вирішено.

Вірно звертає увагу суд першої інстанції, що охоронно-орендні договори № 94/93 та № 95/93 від 20.05.1993 року були укладені між Державним історико-архітектурним заповідником "Стародавній Київ"та Університетом "Києво-Могилянська академія"строком з 01 червня 1993 року по 31 травня 1998 року, потім в текст договорів невідомою особою було внесено зміни, а саме, закреслено дату 31 травня 1998 року та зазначено "безстроково", що суперечить нормам Цивільного кодексу УРСР (1540-06) .

Статтею 325 Цивільного кодексу УРСР в редакції, яка діяла на момент укладення охоронно-орендні договори № 94/93 та № 95/93 від 20.05.1993 року, передбачено, що строк договору безоплатного користування майном, укладеного між соціалістичними організаціями, не повинен перевищувати одного року, якщо законодавством Союзу РСР або Української РСР не встановлене інше. Якщо договір, який може бути укладений на строк не більше одного року, укладений на більш тривалий строк, він вважається укладеним на один рік.

Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що строк охоронно-орендних договорів № 94/93 та № 95/93 від 20.05.1993 року на момент винесення спірного рішення вже закінчився.

Позивач на даний час права користування на спірні будівлі не набув та не є орендарем спірних приміщень, а тому доводи, як обґрунтування вимог апеляційної скарги, про наявність у нього охоронно-орендних договорів та права на першочергове використання спірних будівель, передача яких Клінічній лікарні №15 Подільського району відбулася з порушенням чинного законодавства, що призвело до порушення його права, є помилковими.

Відповідно до положень ст. 143 Конституції України та ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежилі приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону, як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 6 Закону України "Про столицю України –місто-герой Київ"визначено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста, як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи.

Частиною 1 ст. 29 Закону України "Про столицю України –місто-герой Київ" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Рішенням № 584/744 від 10.07.2003 року (ra0584023-03) Київська міська рада затвердила Положення про головні управління, управління та інші структурні підрозділи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до підпункту 7 п. 7 вказаного Положення (ra0584023-03) , Головне управління комунальної власності м. Києва відповідно до покладених на нього завдань закріплює майно за підприємствами, установами та організаціями комунальної власності територіальної громади м. Києва на праві повного господарського відання (оперативного управління).

Наказ Головного управління комунальної власності м. Києва № 41 від 04.02.2005 року "Про закріплення майна за клінічною лікарнею № 15 Подільського району м. Києва"прийнято, зокрема відповідно до ч. 7 п. 7 вищевказаного Положення (ra0584023-03) .

Спірні приміщення є комунальною власністю, і на праві оперативного управління закріплені за Клінічною лікарнею № 15 Подільського району, а тому лікарня правомірно користується та перебуває у спірних будівлях.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач як суб’єкт владних повноважень приймаючи спірне рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства України.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апелянтів не ґрунтуються на належній доказовій базі та правильному трактуванні норм права.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України (2747-15) , колегія суддів

Апеляційні скарги Заступника прокурора міста Києва та позивача Національного університету "Києво-Могилянська академія" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.