на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року по справі №2а-1478/10/0870 за позовом Дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Дочірнє підприємство «Запорізький річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Запоріжжя від 11.02.2010 року №0000120806/0 про донарахування податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно зроблено висновок щодо недоведеності надання позивачу інформаційно-консультаційних послуг, за наслідками оплати яких, позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року у задоволені позову відмовлено. постанова суду мотивована неправомірністю віднесення сум ПДВ, які сплачені у вартості інформаційно-консультаційних послуг, до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність зв'язку наданих послуг з господарською діяльністю позивача та з огляду на відсутність первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Дочірнє підприємство «Запорізький річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга та доповнення до неї обґрунтовані тим, що факт надання інформаційно-консультаційних послуг позивачу підтверджується відповідними документами, зокрема, актами виконаних робіт, листуванням з Виконавцем послуг, рішенням господарського суду, яким встановлено фактичне виконання умов договору про надання інформаційно-консультаційних послуг. Вказані послуги пов'язані з господарською діяльністю позивача та використані позивачем в межах здійснення такої діяльності, у зв'язку з чим позивачем правомірно, з урахуванням вимог пп..7.2.6 п.7.2., пп..7.4.1 п.7.4, пп..7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», віднесено спірні суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, в межах доводів апеляційної скарги, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що повноважними особами СДПІ по роботі з ВПП в м. Запоріжжі проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.09.2009р..

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 01.02.2010р. №6/08-06/31044582, в якому, зокрема, зроблено висновки про порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 пп..7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит підприємства на загальну суму 425 000грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що на виконання умов договору №03/28.02-1 від 28.02.2009р. та від 15.12.2008р. б/н, Дочірнє підприємство «Запорізький річковий порт»Акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот» за період з 01.07.2007р. по 30.09.2009р. було надані інформаційно-консультативні послуги на загальну суму 2 125 000,00 грн., у т. ч. ПДВ 425 000,00 грн.. Під час проведення перевірки не встановлено зв'язок наданих послуг з господарською діяльністю позивача. Крім цього, СДПІ зроблено висновок про не підтвердження позивачем понесених витрат по оплаті інформаційно-консультативних послуг та вказано на те, що акти виконаних робіт, враховуючи приписи ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не можуть бути визнані первинними документом, оскільки в них не відображено зміст та обсяг господарських операцій.

На підставі складеного акту СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №00001208060 від 11.02.2010р., яким донараховано суму податкового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у сумі 439 676 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 274 661 грн.

Правомірність та обґрунтованість рішення СДПІ про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки, які викладено в акті перевірки відповідають встановленим перевіряючими особами обставинам, а оскаржене рішення прийнято відповідачем на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) . Такі висновки обґрунтовані неправомірністю віднесення сум ПДВ, які сплачені у вартості інформаційно-консультаційних послуг, до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність зв'язку наданих послуг з господарською діяльністю позивача та з огляду на відсутність первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції, при вирішенні спору по суті, не визначено предмету доказування, не визначено підстави для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, з огляду на суми, які ним визначено та обсягу заявлених позовних вимог.

За наслідками перегляду судового рішення колегією суддів встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами полягають у застосуванні норм Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) , якими визначено підстави для формування податкового кредиту підприємства.

Так, пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп..7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбаванням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, придбавання товарів (робіт, послуг) має бути пов'язане з використанням їх у межах господарської діяльності такого платника податку, сплата податку на додану вартість у вартості поставлених робіт (послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідно до ч.1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту підприємства.

З огляду на позицію податкового органу у спірних правовідносинах, встановленню підлягають обставини, які свідчать про наявність господарських операцій щодо придбавання позивачем інформаційно-консультативних послуг, використання придбаних послуг у межах господарської діяльності позивача, підтвердження придбаних послуг відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем (Замовник) та Акціонерною судноплавною компанією «Укррічфлот»(Виконавець) укладено Договір про надання послуг від 15 грудня 2008р. (т.1 а.с.70). Згідно з вказаним договором Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надавати послуги з комплексного інформаційно-консультаційного обслуговування фінансово-господарської діяльності Замовника. Згідно з п.1.2 Договору комплексне інформаційно-консультативне обслуговування включає надання Виконавцем: юридичних послуг (п.1.2.1 Договору), фінансово-економічних послуг (п.1.2.2 Договору), послуги з планування та виконання бюджету підприємства (п.1.2.3 Договору), послуги з інформаційної та економічної безпеки (п.1.2.4 Договору). Відповідно до п.2.1 Договору загальна договірна вартість всього комплексу послуг, що передбачені в п.1.2 Договору, фіксується в акті приймання наданих послуг, який має бути складений та підписаний сторонами до 01.01.2009р.

31.12.2008р. між Замовником та Виконавцем складено Акт про приймання наданих послуг за договором від 15.12.2008р. (т.1 а.с.90), відповідно до якого Виконавець передав, а Замовник прийняв комплекс інформаційно-консультаційних послуг, наданих Виконавцем протягом 2008 року, вартість послуг складає 1 500 000,00грн., у тому числі ПДВ - 250 000,00грн. (т.1 а.с.90).

Відповідно до пп..7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписка відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі виданої податкової накладної (т.1 а.с.103), вказані суми ПДВ віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Про факт надання позивачу інформаційно-консультаційних послуг у 2008 році свідчать: вищевказана податкова накладна, яка відповідно з підпунктом 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) , є підставою для віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, Акт виконаних робіт від 31.12.2008р., на підставі якого можливо визначити зміст господарських операцій та сторін цих операцій, запити позивача до Виконавця про надання інформаційно-консультаційних послуг, відповіді та письмові консультації Виконавця (т.2).

Крім цього, відповідно до ч.1 ст..72 КАС України (2747-15) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2009р. у справі №17/162/09 за позовом акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»до дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт»акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»про стягнення заборгованості за договором, встановлено факт господарських зобов'язань, між вказаними особами, а саме надання протягом 2008 року дочірньому підприємству «Запорізький річковий порт»акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»інформаційних послуг і ці господарські зобов'язання були оформлені договором про надання послуг від 15.12.2008р. (т.1 а.с.247). Рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт надання таких послуг, що стало підставою для стягнення з відповідача заборгованості за цим Договором.

Інформаційно-консультаційні послуги, які становлять предмет Договору від 15.12.2008р. та які були надані Виконавцем у повному обсязі, призначалися для використання їх у господарській діяльності позивача, оскільки стосуються організації та ведення господарської діяльності позивача, яка безумовно потребує юридичних, фінансово-економічних знань, відповідних навичок та знань у сфері планування та виконання бюджету підприємства, інформаційної та економічної безпеки. Іншого податковим органом, на якого відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про реальність господарських операцій між позивачем та акціонерною судноплавною компанією «Укррічфлот»щодо надання інформаційно-консультаційних послуг, використання придбаних послуг у межах господарської діяльності позивача та підтвердження придбаних послуг відповідними первинними документами.

Крім цього, колегією суддів встановлено, що між позивачем (Замовник) та Акціонерною судноплавною компанією «Укррічфлот»(Виконавець) укладено Договір про надання послуг від 28 лютого 2009р. №03/28.02-1 (т.1 а.с.77). Згідно з умовами Договору (п.1.1), Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання в порядку, строку та на умовах визначених цим Договором надати комплекс послуг з абонентського супроводження господарської діяльності Замовника, а Замовник зобов'язується здійснити оплату наданих послуг та компенсувати всі витрат, пов'язані з виконанням цього Договору. Строк дії Договору встановлюється з 28 лютого 2009 року по 1 грудня 2010 року. Відповідно до п.5.1 вартість наданих Послуг за цим Договором за один місяць складає 125 000,00грн., крім того ПДВ - 25 000,00грн. Загальна щомісячна вартість Послуг з ПДВ складає 150 000,00грн.

Згідно з додатком №1 до Договору про надання послуг від 28.02.2009р., Сторонами визначено об'єм послуг, які має надати Виконавець згідно з цим Договором (т.1 а.с.82).

На підтвердження виконання Сторонами умов договору складалися Акти про приймання наданих послуг: від 31.03.2009р., 30.04.2009р., 29.05.2009р., 30.06.2009р., 31.07.2009р., 31.08.2009р., 30.09.2009р.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається зі складених Актів, в них зазначено сторони господарських зобов'язань, зміст та обсяг господарських операцій (комплекс послуг, передбачених додатком №1 до Договору), підписи посадових осіб та печатки підприємств.

Отже, вказані Акти про приймання наданих послуг відповідають вимогам Закону (996-14) , які пред'являються до первинних документів і вони надають змогу ідентифікувати суть господарських зобов'язань та сторони таких господарських зобов'язань.

Про факт надання позивачу інформаційно-консультаційних послуг за Договором від 28.02.2009р., свідчать також запити позивача до Виконавця про надання інформаційно-консультаційних послуг, відповіді та письмові консультації Виконавця, звіти про виконану роботу (т.2-4).

Як вказано вище, відповідно до пп..7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) , податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На підставі отриманих податкових накладних від 31.03.2009р., 29.04.2009р., 28.04.2009р., 31.08.2009р. (т.1 а.с.104), зауважень до яких податковим органом висловлено не було, позивачем відносилися сплачені суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Послуги, які становлять предмет Договору від 29.022.2009р. та які були надані Виконавцем у повному обсязі, призначалися для використання їх у господарській діяльності позивача. Про цей факт свідчать як умови Договору (комплекс послуг з абонентського супроводження господарської діяльності Замовника), так і Перелік послуг, які надавалися позивачу (додаток №1 до Договору). Іншого податковим органом не доведено.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про встановлення факту господарських операцій між позивачем та акціонерною судноплавною компанією «Укррічфлот»щодо надання інформаційно-консультаційних послуг за Договором від 28.02.2009р., використання придбаних послуг у межах господарської діяльності позивача та підтвердження придбаних послуг відповідними первинними документами, а також наявністю належним чином оформленими податковими накладними, які є підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Не приймає до уваги колегія суддів доводи податкового органу про неможливість прийняття у якості доказів надані позивачем у судовому засіданні документи, а саме запити позивача до Виконавця про надання інформаційно-консультаційних послуг, відповіді та письмові консультації Виконавця, звіти про виконану роботу, оскільки такі документи, не дивлячись на письмові запити СДПІ, не було надано позивачем під час перевірки.

Так, встановлені обставини, які не заперечувались позивачем, свідчать про те, що під час проведення перевірки податковим органом дійсно було направлено запит про надання угод, первинних документів, податкових накладних (т.1 а.с.62). Натомість, зазначені документи, які надані позивачем у судовому засіданні (запити позивача до Виконавця про надання інформаційно-консультаційних послуг, відповіді та письмові консультації Виконавця, звіти про виконану роботу), не є первинними документами, у розумінні ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тому твердження СДПІ, про ненадання цих документів на вимогу податкового органу під час перевірки, є безпідставними. Будь-яких інших запитів щодо надання документів, податковим органом під час перевірки зроблено не було.

Не приймає колегія суддів до уваги і доводи СДПІ про доцільність укладення угод щодо надання інформаційно-консультаційні послуги, з огляду на наявність у позивача власного юридичного відділу. По-перше, такі доводи не свідчать про відсутність у позивача законодавчо визначених підстав для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а по-друге, такі доводи СДПІ є припущенням щодо необхідності чи доцільності укладення тих чи інших угод під час здійснення позивачем підприємницької діяльності, однією із ознак якої є самостійність здійснення такої діяльності.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення, в частині визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій по господарським операціям щодо надання інформаційно-консультаційним послугам, прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) , у зв'язку з чим не відповідає критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які передбачені ч.3 ст. 2 КАС України.

Згідно наданих СДПІ розрахунків, податковим органом, за вказане порушення, у спірному податковому повідомленні-рішенні визначено податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 425 00,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 212 500,00грн.

Отже, з огляду на викладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 425 00,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 212 500,00грн.

В той же час, колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яким визначено зобов'язання з ПДВ (у т.ч штрафні санкції) на загальну суму 714337,50грн., стали не лише висновки СДПІ про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) по господарським операціям щодо виконанню вищевказаних угод, а інші порушення, які призвели до завищення податкового кредиту, у перевіряємому періоді, а саме завищення податкового кредиту на загальну суму 1975,76грн., внаслідок включенні до податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені податковими накладними (стор.86 Акту перевірки), завищення податкового кредиту внаслідок допущеної помилки суми податкової накладної (стор.88 Акту перевірки), не включення в Додаток №5 декларацій з ПДВ за липень 2008р. операцій з придбання основних фондів (стор.90 Акту перевірки).

З огляду на обставини, якими обґрунтовувались заявлені у позові вимоги, позивачем не спростовується правомірність висновків СДПІ щодо інших порушень Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) , які також стали підставою для прийняття спірного ППР, а отже і підстав для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення у повному обсязі, як на тому наполягав позивач, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 207 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»- задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року по справі №2а-1478/10/0870 -скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»- задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення від 11.02.2010р. №0000120806/0, яке прийнято Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 425 000,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 212 500,00грн. -визнати протиправним та скасувати.