Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 березня 2011 року позовні вимоги задоволені. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області при проведенні у 2011 році перерахунку пенсії за віком ОСОБА_2 неправомірними, зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком за період з 01 лютого 2011 року відповідно до вимог ст. 40, 42, 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки за 2010 рік (арк. спр. 11).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що особам, які у 2011 році набули право на перерахунок пенсії у відповідності до вимог частини 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", такий перерахунок має бути здійснений із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені у частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2010 рік.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог (арк. спр. 12).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що стаття 40 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", не передбачає проведення перерахунку за календарний рік, що передує проведенню перерахунку.

Також апелянт зазначає, що Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) були внесені зміни, які хоча і визнані рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) неконституційними, але рішення про відновлення попередньої редакції частини 4 статті 42 вказаного Закону не приймалося.

Сторони у судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія ухвалила здійснити апеляційний розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач знаходиться на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком.

Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" у зв’язку з тим, що після призначення пенсії продовжує працювати, що підтверджується трудовою книжкою та пенсійним посвідченням.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності здійснення органами пенсійного фону перерахунку пенсії із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2007 рік.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі – Закон №1058-IV (1058-15) ) та Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 (530-2008-п) "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (далі – постанова №530).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є працюючим пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію за віком.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано апелянтом, що позивач набув право на перерахунок пенсії, оскільки після призначення пенсії він продовжував працювати і на дату звернення до відповідача з заявою про перерахунок пенсії позивач відпрацював 24 місяці.

Згідно рішення Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області від 01 березня 2011 року № 2510/03 (арк. спр. 8) позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону України №1058-IV.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов'язані з перерахунком пенсії стосовно осіб, які продовжували працювати, врегульовані в частині 4 статті 42 Закону № 1058-ІУ, в якій визначено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Відповідно до підпункту "б" підпункту 10 пункту 35 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , частина 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" була викладена у новій редакції: "У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв в роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахування пенсії". Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) № 10-рп-2008 у справі про страхові виплати зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 10 пункту 35 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-УІ (107-17) , визнані такими, що не відповідають Конституції У країни (є неконституційними).

За правилами, встановленими у статті 152 Конституції України, статті 73 Закону "Про Конституційний Суд України", положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність та не підлягають застосуванню. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що є неконституційними.

Таким чином, на підставі вказаного Рішення Конституційного Суду України нова редакція частини 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" втратила чинність, унаслідок чого відновлена попередня редакція даної статті згідно до Закону від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ (1058-15) , яка є чинною на теперішній час.

Незважаючи на прийняте Конституційним Судом Рішення, у підпункті 3 пункту 11 постанови від 28 травня 2008 року № 530 (530-2008-п) "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" Кабінет Міністрів України фактично відтворив редакцію частини 4 статі 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) від 28 грудня 2007 року № 107-УІ (107-17) , яка визнана неконституційною: "У разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахування пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону"

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що на теперішній час питання визначення порядку і умов проведення перерахунку пенсій особам, які після її призначення продовжували працювати, регулюються нормою частини 4 статті 42 Закону № 1058 в редакції від 09 липня 2003 року та положеннями постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (530-2008-п) .

Приписами частини 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови та порядок пенсійного забезпечення. У статті 5 цього Закону наголошується, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції У країни, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, як визначено в частині 4 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, виходячи з встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, дії нормативно-правового акту у часі, загальних засад пріоритетності законів на підзаконними актами, суд вважає, що при вирішенні даного адміністративного спору підлягають застосуванню положення частини 4 статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058, які є чинними на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії.

Правова норма зазначеного Закону єдиною підставою для перерахунку пенсії визнає урахування страхового стажу після призначення пенсії. У формулі заробітної плати для перерахунку пенсії не містяться вимоги про застосування показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахування пенсії.

Таким чином, проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що у посадових осіб відповідача законних підстав для перерахунку пенсії у заявлені позивачем умови і спосіб немає.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому є підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 24, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 березня 2011 року по справі №2а-1786/11/0520 - задовольнити.

Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 березня 2011 року по справі №2а-1786/11/0520 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії – скасувати.

У позові ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії - відмовити.

постанова складена та підписана колегією суддів 06 липня 2011 року.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.