Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Курапової З.І.,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Галайдіна Г.І.

за участю сторін:

представника позивача, Кримського басейнового управління водних ресурсів Державного комітету України по водному господарству- ОСОБА_1, довіреність № 280-10 від 28.02.11

розглянувши апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі Контрольно-ревізійного управління в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 21.04.11 у справі № 2а-15875/10/4/0170

за позовом Кримського басейного управління водних ресурсів Державного комітету України по водному господарству (вул. Київська, 77/4,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

до Контрольно-ревізійного відділу в м.Сімферополі і Сімферопольському районі Контрольно-ревізійного управління в АР Крим (вул. Караїмська, 23 А, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

про визнання протиправною та скасування вимоги,

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21 квітня 2011 року позовні вимоги Кримського басейного управління водних ресурсів Державного комітету України по водному господарству задоволені частково. Визнано протиправним і скасовано пункт 2 і 3 обов’язкових вимог Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі Контрольно-ревізійного управління в АР Крим, викладених у листі № 22-14/2198 від 04.10.2010 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Не погодившись з судовим рішенням Контрольно-ревізійний відділ в м. Сімферополі і Сімферопольському районі Контрольно-ревізійного управління в АР Крим звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що відповідач не є юридичною особою, тому не має адміністративно-процесуальної правосуб’єктності, а відтак є неналежним відповідачем у справі, що є підставою для закриття провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причин неявки суд не повідомив.

Проте, неявка представника відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність представника відповідача, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку ст.ст. 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами відповідача проведено планову документальну ревізію фінансово-господарської діяльності Кримського басейнового управління водних ресурсів за період з 01.07.2008 по 31.07.2010 за наслідками якої складено акт від 16 вересня 2010 року №22-21б/070.

При проведенні ревізії встановлені порушення щодо складання, затвердження та виконання кошторису, внесення змін до нього, штатної дисципліни, оплати праці працівників та нарахувань на заробітну плату, стану ведення бухгалтерського обліку і правильності складання фінансової звітності, зокрема, щодо необґрунтовано запланованого, затвердженого фонду заробітної плати за спеціальним фондом кошторису за КЕКВ 1110 "Оплата праці" у загальній сумі 54888,60 грн. та необґрунтованого нарахування і сплати заробітної плати за невідпрацьований час завідуючому господарством ОСОБА_4 у загальній сумі 683,26 грн..

На підставі вказаного акту ревізії відповідачем складено і направлено на адресу позивача лист від 04.10.2010 року вих. №22-14/2198, в якому містились обов'язкові вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень, якими позивача зобов'язано дотримуватись діючого законодавства при формуванні та витрачанні коштів спеціального фонду, згідно із п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 року №228 (228-2002-п) "Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання"; розглянути питання щодо складання штатного розпису по спеціальному фонду на працівників, які надають платні послуги та привести у відповідність видачу заробітної плати загального та спеціального фондів по кошторису поточного 2010 року згідно із пунктами 19, 20, 28 Порядку №228 (228-2002-п) ; запропонувати ОСОБА_4 відшкодувати необґрунтовано виплачену заробітну плату за невідпрацьований час у розмірі 501,59 грн., отримати від ОСОБА_4 письмові відповідь на цю пропозицію, у разі повернення коштів відкоригувати розрахунки з державними цільовими фондами у бік зменшення зайвих нарахувань в сумі 181,67 грн.; в іншому випадку вжити до осіб, винних у даному порушенні передбачені законодавством заходи по відшкодуванню шкоди, завданої установі, в порядку та у розмірі, встановленому ст. ст. 130- 136 КЗпП України.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходиd з того, що висновки акту ревізії про встановлення порушення позивачем вимог законодавства, покладені в основу обов'язкових вимог, вказаних у листі від 04.10.2010 року вих. № 22-14/2198 ( пункти 2 і3) не відповідають дійсним обставинами справи, тому спірну вимогу слід визнати протиправною і скасувати в частині пунктів 2 і 3.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Згідно Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 року №228 (228-2002-п) , плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ, а також за послуги із створення умов для початку реалізації інфраструктурних проектів віднесена до першої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Аналогічні положення встановлені ст. 1 Закону України "Про оплату праці".

Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Відповідно до ст. ст. 2, 18 Закону України "Про оплату праці"структура заробітної плати складається з таких компонентів: основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців); додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці; включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Відповідно до пунктів 18, 19, 20, 22, 28, абз. 5 п. 29 Порядку №228 (228-2002-п) у процесі формування спеціального фонду проекту кошторису планування власних надходжень бюджетних установ здійснюється за групами та підгрупами відповідно до правил, визначених законодавством для цієї категорії доходів бюджету.

Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання.

При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Показники видатків бюджету або надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків або класифікації кредитування бюджету і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 N 550 (550-2006-п) виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

В акті ревізії відповідачем не наведено вимоги якого саме нормативно-правового акту порушені позивачем у зв'язку із відсутністю окремого штатного розпису та табелів обліку робочого часу для планування видатків на виплату премії по спеціальному фонду.

Втім преміювання за рахунок коштів здійснювалось позивачем на підставі затвердженого Положення про преміювання, відповідно до якого виплата такої премії провадиться за надання платних послуг з метою матеріального стимулювання працівників для збільшення обсягу платних послуг і підвищення ефективності використання основних фондів водогосподарських організації, розмір преміювання визначається керівником Кримського БУВР за погодженням із головою або заступником голови Держводгоспу України, на підставі письмового підтвердження наявності коштів, отриманих за надання платних послуг і виконання умов преміювання (своєчасне і якісне виконання договірних зобов'язань).

Таким чином, з наведеного випливає, що приписи законодавства про наявність обґрунтованих розрахунків для планування видатків на виплату премії, позивач у даному випадку не порушував, тому відповідна частина спірної вимоги обґрунтовано визнана судом першої інстанції протиправною та скасована.

Відповідно до табелів обліку робочого часу завідуючим господарством за сумісництвом (електромеханік ремонтно-ревізійної ділянки по основному місцю роботи) ОСОБА_4. фактично відпрацьовані години у вихідні дні. За роботу у вказані дні позивачем виплачено заробітну плату і здійсненні нарахування внесків до державних цільових фондів.

Згідно із Випуском 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року N 336 (v0336203-04) , професію завідувача складу дійсно вказано у переліку професій керівників.

Разом із тим, пункт 4 постанови №245 (245-93-п) забороняє працювати за сумісництвом керівникам державних підприємств, установ і організацій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхнім заступникам (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Посада завідуючого господарством не віднесена до посади керівника державного підприємства, установи і організації, керівника структурного підрозділу (цеху, відділу, лабораторії тощо) або їхніх заступників, тож обмеження, встановлені п. 4 постанови №245 (245-93-п) до спірних відносин не застосовуються.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дослідженні повно та об’єктивно обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у Контрольно-ревізійного відділу в м.Сімферополі і Сімферопольському районі, який не є юридичною особою, адміністративно-процесуальної правосуб’єктності, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки за приписами статті 48 КАС України адміністративна процесуальна правjсуб’єктність суб’єктів владних повноважень не залежить від того, чи є вони юридичними особами.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1.Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі Контрольно-ревізійного управління в АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.04.11 у справі № 2а-15875/10/4/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 серпня 2011 року.