розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПС ГРУП" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 р. по справі № 2а-1870/947/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПС ГРУП"

до Сумської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про зобов’язання вчинити певні дії,

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІПС ГРУП", звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області, в якому просив визнати недійсними :

- картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Сумської митниці №805000009/1/00080 від 09.02.2011 р. та №805000009/1/00081 від 09.02.2011 р.;

- рішення про визначення митної вартості товарів №805000009/2011/000131/1 від 09.02.2011 р. та №805000009/2011/000132/1 від 09.02.2011 р.

Крім того, позивач просить зобов'язати Сумську митницю провести митне оформлення товару ГОВ "Гіпс Груп"за відомостями, визначеними ним у вантажно-митних деклараціях №805000009/2011/001285 від 07.02.2011 р. і №805000009/2011/001292 від 07.02.2011 р., та повернути ТОВ "Гіпс Груп" з Державного бюджету України надмірно сплачену ним суму податку на додану вартість у розмірі 11 995,56 грн., мита у сумі 5452.53 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив наступне.

Позивач вважає, що посадовими особами Сумської митниці при прийнятті оскаржуваних рішень необґрунтовано застосовувався шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, передбачений ст. 266 Митного кодексу України, оскільки, на його думку, митному органу були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за першим методом, а саме, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). На переконання позивача, митний орган, в порушення приписів наказу Державної митної служби України від 19.10.2010 р. №1242 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" (va242342-10) , не обґрунтував ті обставини, які виключали використання першого та наступних чотирьох методів. В результаті застосування шостого методу визначення митної вартості товарів позивачем надмірно сплачено до Державного бюджету України податку на додану вартість у сумі 11 995,56 грн. та мита у сумі 5452,53 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПС ГРУП"

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з’явився, надав письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Представник позивача, представник відповідача, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області, в судове засідання апеляційної інстанції не з’явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що

07.02.2011 року до Сумської митниці через свого декларанта, яким є товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альтаір", для митного оформлення поставленого товару з країни виробництва Польщі ТОВ "Гіпс Груп" подані декларації митної вартості №805000009/2011/001285 (а.с. 61) та №805000009/2011/001292 (а.с. 42).

Разом з деклараціями подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару. Для митного оформлення ввезення кожної партії товару ТОВ "Гіпс Груп"подані вантажні митні декларації, у відповідності до яких митна вартість кожної партії товару визначалася за ціною угоди (перший метод визначення митної вартості).

09.02.2011 р. відповідачем відмовлено в прийнятті ВМД № 805000009/2011/001285 та ВМД №805000009/2011/001292 із застосуванням першого методу (Картки відмови №805000009/1/00080 та №805000009/1/00081) та винесено рішення про визначення митної вартості №805000009/2011/000131 та №805000009/2011/000132/1 від 09.02.2011 р, в якому зазначено, що при визначенні митної вартості використовувалась цінова інформація бази даних ПІК ЄАІС ДМСУ "Цінова інформація про визначення митної вартості", ст. 273 Митного кодексу, постанови Кабінету МіністрівУкраїни від 20.12.2006 р. № 1766 (1766-2006-п) , постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 339 та застосовано шостий метод (резервний).

З метою недопущення простою вантажу, ТОВ "Гіпс Груп"подало митному органу декларації із зазначенням вартості товару, визначеному митним органом, а саме:

замість декларації №805000009/2011/001285 від 07.02.2011 р. -№805000009/2011/001460 від 09.02.2011 р.;

замість декларації №805000009/2011/001292 від 07.02.2011 р. - №805000009/2011/001481 від 10.02.2011 р.

При цьому, у зв'язку зі збільшенням митної вартості товару, збільшилась сума податку на додану вартість та мита, яке ТОВ "Гіпс Груп"сплатило до Державного бюджету України.

Так, по декларації №805000009/2011/001460 від 09.02.2011 р. сплачено ПДВ 19270.18 грн. та мита 8759,17 грн. замість самостійно визначених позивачем у попередній декларації 13299,83 грн. та мита 6045,38 грн.; по декларації №805000009/2011/001481 від 10.02.2011 р. сплачено ПДВ 19469.15 грн., мита - 8849,62 грн., замість самостійно визначених позивачем у попередній декларації 13443,94 грн. ПДВ та мита 6110,88 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення за вантажними митними деклараціями про визначення митної вартості товару за шостим методом визначення митної вартості прийняті Сумською митницею відповідно до вимог статей 264 та 266-273 Митного кодексу України (92-15) та з дотриманням всіх норм, оскільки для застосування попередніх методів у митного органу не було відповідної інформації.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що посадові особи митниці діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України з питань митної справи, а оскаржувані рішення відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно статті 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень Митного кодексу України (92-15) .

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення и товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості (ч.1 ст.262 МК України).

Відповідно до пункту 3 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) , митна вартість товарів та метод її визначення декларуються під час митного оформлення таких товарів шляхом подання декларації митної вартості.

Пунктом 3 розділу І Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом Державної митної служби України від 2 грудня 2003 року № 828 (z1192-03) , визначено, що декларація митної вартості подається в установленому порядку митному органу, що проводить митне оформлення товарів, одночасно з вантажною митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення документами.

Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II Порядку заповнення декларації митної вартості, митним органом заповнюється графа ДМВ "Для відміток митного органу". В основному і додаткових аркушах проставляється реєстраційний номер ДМВ, який повинен відповідати номеру ВМД.

Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: 1) зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; 2) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; 3) банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); 5) пакувальні листи; 6) копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України (92-15) (пункт 10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження).

Декларування митної вартості товарів, пред'явлених Сумській митниці до митного оформлення за вищевказаними ВМД, здійснювалось шляхом подання декларацій митної вартості: декларації митної вартості №805000009/2011/001285 від 07.02.2011 р., декларації митної вартості №805000009/2011/001292 від 07.02.2011 р.

Згідно ст. 42 Митного кодексу України, під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 (339-2008-п) , контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з:

- рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне

оформлення яких вже здійснено;

- наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість

прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або

комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Відповідно до пункту третього вказаного Порядку, роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 р. № 602 (z0669-09) , під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень митний орган повинен використовувати спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України.

Внаслідок проведення аналізу витягу цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, відповідачем встановлено факт заниження митної вартості товару у вантажних митних деклараціях №805000009/2011/001285 та №805000009/2011/1292 від 07.02.2011 р. у порівнянні до митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже було здійснене. Крім того, відомості, заявлені ТОВ "Гіпс Груп"про визначення митної вартості базувалися на необ'єктивних даних. В процесі перевірки заявленої позивачем митної вартості товарів, крім заниженого її рівня, встановлені наступні порушення та невідповідності між відомостями, що містилися в наданих документах, а саме:

- у графах 44 ВМД зовнішньоекономічний договір №1/2011/01 від 15.10.2010 р. (а.с. 44-52) класифікований як "прямий контракт", тобто договір, укладений безпосередньо з товаровиробником, в той час як його пункт 5.1 містить умови, згідно яких, порядок оплати товару ставиться в залежність від способу співпраці між контрагентами;

- накладні СМГС від 26.02.2011 р., надані декларантом разом з товаросупровідними документами до зазначеної ВМД, також не містять усіх необхідних відомостей, що підтверджували б їх достовірність та автентичність. Зворотна сторона СМГС не містила жодних записів про транспортні виграти на залізничному транспорті по маршруту з Шарбков, Польща до станції на українському кордоні - ст. Ізов.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості визначено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Враховуючи ненадання декларантом відомостей в повному обсязі, посадовою особою митниці, якою здійснювався контроль за правильністю визначення митної вартості, у графі "Для відміток митного органу"вищезазначених декларацій митної вартості, на зворотному боці цих декларацій митної вартості, вчинено запис про необхідність подання додаткових документів.

Позивачу запропоновано надати такі документи на підтвердження митної вартості товару:

- пакувальні листи;

- копії ВМД країни відправлення;

- сертифікати про походження товару;

- відомості про якісні характеристики товару;

- ліцензійний договір.

В той же час, в наданих пакувальних специфікаціях відсутні відомості щодо ціни імпортованих товарів.

Також надані копії ВМД країни відправлення не містять підписів та печаток уповноважених державних органів, а тому не могли були прийняті митним органом як об'єктивні документи, оскільки не відповідають вимогам 12 Порядку декларування митної вартості.

Серед іншого позивачем надані сертифікати відповідності ЕС № РІ/2009 від 02.02.2009 року та ЕС № Р5/2009 від 02.02.2009, однак вони не відповідають вимогам пункту 12 Порядку декларування митної вартості, оскільки на них відсутні печатки Продавця.

Наданий сертифікат відповідності № ЕІА 1.090.0032392-09, виданий ТОВ "Сен-Еобен Будівельна Продукція Україна", до зовнішньоекономічної операції за заявленими позивачем ВМД немає ніякого відношення.

Крім того, надані сертифікати відповідності і запитувані сертифікати походження -мають різну правову природу. Останні видаються торгово-промисловими палатами і підтверджують виробника імпортованих товарів та країну походження. Однак, запитуваних митним органом сертифікатів походження позивачем не надано.

Відомості про якісні характеристики товару надані позивачем у формі інформації із веб-сайтів мережі Інтернет. Зазначений документ не міг був прийнятий митним органом, оскільки не відповідав вимогам пункту 12 Порядку декларування митної вартості, з огляду на те, що не містив обов'язкових реквізитів організації, яка їх видала, підписів відповідних посадових осіб та печаток.

Витребуваний митницею ліцензійний договір також не наданий позивачем.

Натомість, пункти 3.1 та 3.2 зовнішньоекономічного договору № 1/2011/01 від 15.10.2010 містять положення про участь позивача у створенні торгівельної мережі Saint-Gobain Polska 'Rigips', її популяризації та розповсюдженні, а також про застосування ТОВ "ГІПС ГРУП" логотипу та назви 'Rigips', у своїй рекламі у пресі, у видавничій рекламі і кінорекламі ( в той час як питання організації співпраці в цій частині у договорі відсутні).

Таким чином, у зазначених пунктах зовнішньоекономічного договору № 1/2011/01 від 15.10.2010 року закріплено право використання торговельної марки 'Rigips', яка є об'єктом інтелектуальної власності.

Згідно ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Статтею 495 Цивільного кодексу України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є, зокрема, право на використання торговельної марки.

Відповідно до положень пункту 4.14 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України (92-15) , що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Держмитслужби від 31.01.2007 р. № 74 (v0074342-07) , згідно зі статтею 1107 Цивільного кодексу України, ліцензійний договір є одним із договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Відповідно до статті 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до Національного стандарту № 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1185 (1185-2007-п) , ліцензійний платіж - це плата за надання прав на використання об'єкта права інтелектуальної власності, що є предметом ліцензійного договору.

Згідно п.3 ч.2 ст. 267 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються, зокрема, знаків для товарів.

Тобто, наявність у зовнішньоекономічному договорі положень про право використання ТОВ "ГІПС ГРУП" логотипу та назви 'Rigips' у своїй діяльності передбачає собою наявність ліцензійного договору та відповідно наявність ліцензійних платежів, що мають додаватися до фактичної ціни товару для визначення його митної вартості.

Таким чином, із запитуваних митним органом п’яти документів на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару позивачем фактично надано лише один (пакувальні специфікації), в яких відсутні відомості щодо ціни імпортованих товарів.

Відповідно до п.10 Порядку декларування митної вартості відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні підтверджуватися документально, базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України (92-15) .

Згідно ст. 267 Митного кодексу України, використані декларантом відомості повинні піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Всупереч вимог ст. 267 Митного кодексу України декларантом при заявлені митної вартості товару не підтверджені документально надані відомості, що робить неможливим їх обчислення та відповідно до частини третьої статті 266 Митного кодексу України неможливим застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини третьої статті 266 Митного кодексу України, з декларантом проведена процедура консультацій з метою вибору підстав для визначення митної вартості, ознайомленням його з наявною у митниці цінової інформації на ідентичні та подібні товари, що засвідчено підписом та печаткою уповноваженої особи позивача на поданих ним деклараціях митної вартості.

Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (ст.266 МК України).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів не міг був застосований митним органом, оскільки за приписами статті 268 Митного кодексу України при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами.

Відповідно до витягу цінової інформації з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, всі відомості про митну вартість ідентичного до імпортованого позивачем товару визначена за резервним (шостим) методом визначення митної вартості товарів, тобто митна вартість таких товарів коригувалася і була відмінною від ціни договору ідентичних товарів (вартості операції) (а.с. 34-41).

Тобто, на момент здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості імпортованого позивачем товару у митного органу була відсутня інформація про ціну договору щодо ідентичних товарів або вартості операцій з ідентичними товарами, що робить неможливим застосування зазначеного методу визначення митної вартості товару.

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за наведеними вище методами, то згідно зі статті 269 Митного кодексу України, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Зазначений метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів також не міг бути використаний митним органом з тих же підстав, що і метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів, оскільки у митного органу на момент здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості імпортованого позивачем товару була відсутня інформація про ціну договору щодо подібних (аналогічних) товарів або вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами.

У разі якщо митна вартість імпортних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 267 - 270 Митного кодексу України (попередні методи визначення митної вартості товарів), їх митна вартість визначається згідно з положеннями статті 271 Митного кодексу України на основі віднімання вартості (за методом визначення митної вартості на основі віднімання вартості).

У разі якщо оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою найбільша партія оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) імпортних товарів продається на території України покупцю, що не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, максимально наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів:

1) витрат на виплату комісійних, що були фактично сплачені або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду.

Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі витрати, пов'язані зі збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом.

При визначенні комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат віднесення товарів до "товарів того ж класу або виду" повинно здійснюватися в кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини.

2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов'язаних з такими операціями витрат.

3) сум ввізного (імпортного) мита, податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів.

Для застосування методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості згідно з пунктами 1 - 3 статті 271 Митного кодексу України у митного органу була відсутня необхідна інформація, яка декларантом митниці також не подавалась, що й унеможливило застосування зазначеного методу визначення митної вартості.

Для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, які оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

1 ) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів;

2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;

3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.

Для застосування методу визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) згідно з пунктами 1-3 статті 272 Митного кодексу України у митного органу відсутня необхідна інформація, яка виробником товарів митниці також не подавалась, що також унеможливило застосування зазначеного методу визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 р. по справі № 2а-1870/947/11 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПС ГРУП" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 р. по справі № 2а-1870/947/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПС ГРУП" до Сумської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області про зобов’язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.