розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом Укртехзапчасть" на постанову Сумський окружний адміністративний суд від 12.04.2011р. по справі № 2а-1870/382/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом Укртехзапчасть"

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом Укртехзапчасть" (далі по тексту позивач, ТОВ "Торговий дом Укртехзапчасть"), звернувся до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (надалі – відповідач, Конотопська МДПІ у Сумській області) в якому просив суд:

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001092311/0 від 31.12.2010 року, яким визнано суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 88843,30 грн., в тому числі 68341, 00 грн. - за основним платежем та 20502,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001102311/0 від 31.12.2010 року, яким визнано суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів у розмірі 81654,00 грн., в тому числі 54436, 00 грн. - за основним платежем та 27218,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2011р. в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Торговий Дом Укртехзапчасть" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом Укртехзапчасть".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, які мають істотне значення при винесенні судового рішення та порушені норми матеріального та процесуального права, а саме: ч. 3 ст. 159 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Конотопської МДПІ Сумської області в період з 26.11.2010 року по 23.12.2010 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Торговий Дом Укртехзапчасть" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складено Акт від 28 грудня 2010 року № 550/23-3/34678002 (далі Акт перевірки).

В ході проведення перевірки, були встановленні порушення TOB "Торговий дом Укртехзапчасть" п.5.1, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме віднесення до складу валових витрат, витрати по отриманим послугам з реклами, які не використані в господарській діяльності підприємства та не підтверджуються первинними документами, а саме TOB "ТД Укртехзапчасть" в 1 кварталі 2010 року безпідставно віднесло до валових витрат вартість отриманих послуг по рекламі від TOB "ІК "Мегаполіс" та TOB "Уніком Плюс" в сумі 273363грн. Крім того, позивачем порушено підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та безпідставно віднесло до податкового кредиту суму ПДВ в березні 2010 року - 54436,0 грн.

На підставі акту перевірки Конотопською МДПІ Сумської області видані податкові повідомлення-рішення:

- № 0001092311/0 від 31.12.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 88 843,30 грн., в тому числі 68341, 00 грн. - за основним платежем та 20502,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0001102311/0 від 31.12.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 81 654,00 грн., в тому числі 54436, 00 грн. - за основним платежем та 27218,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Конотопської МДПІ не погодився та оскаржив їх до суду.

Відмовляючи позивачу в задоволенні його позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, в порушення п 5.1. ст. 5, пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", неправомірно, витрати по оплаті наданих послуг, відніс до складу валових витрат. Крім того, в порушення п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в березні 2010 року - 54436,0 грн., а тому прийняті рішення відповідачем, є такими що прийняті на підставі чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено матеріалами справи, 25.02.2010 року між TOB "ТД Укртехзапчасть" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уніком-Плюс" укладено Рекламну агентську угоду № 25/02/10, відповідно до якої TOB "Торговий дом Укртехзапчасть" (Замовник) доручив, а TOB "Уніком-Плюс" (Виконавець) прийняв на себе зобов'язання за завданням Замовника надати останньому рекламні послуги, послуги по розміщенню реклами, рекламні послуги по розповсюдженню рекламних матеріалів, послуги та участь в промо-рекламних заходах, виробництво, дизайн та друк сувенірної продукції, рекламних матеріалів з логотипом Замовника та інші прояви реклами, розміщення та розповсюдження реклами "в" та "на" транспорті (а.с.61-63).

31.03.2010 року сторонами угоди складено Акт виконаних робіт, згідно якого виконавцем були надані послуги в березні 2010 року, які підтверджені звітом, а саме "Виробництво рекламного матеріалу (тираж 150 тис. шт.) та "Розповсюдження рекламного матеріалу згідно адресної програми "Мережа промислово – будівельних супермаркетів" та вартість наданих послуг становить 178 402,54 грн. в тому числі ПДВ - 29 626,56грн., та податок на рекламу - 643,16грн. (а.с. 65). Оплата за надані послуги здійснена TOB "Торговий дом Укртехзапчасть" в безготівковому порядку (а.с. 74).

Також, 23 лютого 2010 року між TOB "Торговий дом Укртехзапчасть" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Мегаполіс" укладено Договір № 23/02-1 про розміщення реклами у відповідності до якого TOB "ІК Мегаполіс" (Виконавцем) прийнято на себе зобов’язання власними силами надати TOB "Торговий дом Укртехзапчасть" (Замовнику) послуги по тиражуванню рекламних матеріалів та розміщенню реклами наданої Замовником на території Київського центрального автовокзалу (м. Київ, пр-т Науки, 2/1) серед пасажирів автобусів міжміського сполучення (а.с 75-77).

Сторонами правочину складено Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2010 року, згідно якого виконавець наданих послуг, виготовив рекламний матеріал, який наданий позивачем в кількості 100 тис. шт. та розповсюдив рекламний матеріал в автотранспорті міжміського сполучення в Україні, в березні 2010 року. Загальна вартість послуг становить 149 396.74 грн. в тому числі ПДВ - 24 809,56грн. та податок на рекламу - 539.39грн. (а.с. 79). Оплату рекламних послуг TOB "Торговий дом Укртехзапчасть" проведено в безготівковому порядку в повному обсязі (а.с.87).

Позивачем, на підставі податкової накладної від 31.03.2010 року №15 виданої ТОВ "Інвестиційна компанія "Мегаполіс" щодо виробництва та розповсюдження рекламної продукції на суму 149396,74 грн., в тому числі ПДВ 24809,56 грн., та податкової накладної від 31.03.2010 року №17 виданої ТОВ "Уніком-Плюс" щодо виробництва та розповсюдження рекламної продукції на загальну суму 178402, 54 грн., в тому числі ПДВ 29626,56 грн., а також актів виконаних робіт від 31.03.2010 року, в березні 2010 року віднесено до складу валових витрат вартість отриманих послуг по рекламі на загальну суму 273363 грн. та сформував податковий кредит в розмірі 54436, 00 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1.32 ст. 1 закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Абзац 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Поняття податкового кредиту, право та підстави його нарахування визначені п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР

Відповідно до п.п.7.4.4. вказаного Закону (168/97-ВР) , якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З наведених норм закону вбачається, що право на віднесення до складу валових витрат, суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, виникає у суб’єкту господарювання тільки у випадку, якщо такі витрати реально ним понесені при виконанні зобов’язань по укладених угодах та пов’язані з господарською діяльністю, при умові підтвердження таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а право на формування податкового кредиту, при сплаті податку на додану вартість постачальникам товарів та послуг по укладених угодах, виникає у такого платника податків тільки при умові використання придбаних товарів або послуг в господарської діяльності.

У відповідності до ст. 1 Закону України " Про рекламу" реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Підпунктом 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено порядок складання первинних документів, який полягає в тому, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.4.1 Рекламної угоди від 25.02.2010 року укладеної між позивачем та ТОВ "Уніком – Плюс" (а.с. 61-63), після завершення надання послуг Виконавець надає Замовнику акт про надання послуг, а також Звіт про розміщення рекламних матеріалів із зазначенням об’єму (кількості) розповсюдженої рекламної продукції та адрес такого розповсюдження.

При цьому, колегія суддів вважає, що Звіт про розповсюдження рекламного матеріалу (а.с. 66-72), в порушення вимогам п. 4.1 рекламної угоди, містить лише перелік магазинів та їх адреси, без зазначення кількості розповсюдженої продукції в кожному магазині та способу її розповсюдження.

Також, відповідно до умов договору від 23.02.2010 року укладеного між позивачем та ТОВ "Інвестиційна компанія "Мегаполіс", виконання наданих послуг, підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт та звітами про надані послуги. Однак, звіт розповсюдження рекламного матеріалу в автотранспорті міжміського сполучення від 31.03.2010 року містить лише розклад руху автотранспорту міжміського сполучення та не містить зміст та обсяг господарської операції та посади осіб, які відповідальні за здійснення господарської операції.

Таким чином колегія суддів зазначає, що акт виконаних робіт від 31.03.2010 року щодо надання послуг, згідно Рекламної агентської угоди від 25.02.2010 року та акт здачі – приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2010 року щодо виконання договору про розміщення реклами від 23.02.2010 року, складені з порушенням п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і не відповідають вимогам первинних документів, так як не відображають зміст та обсяг господарської операції та осіб, які відповідальні за здійснення господарських операцій.

Позивачем під час розгляду справи в апеляційній інстанції, в підтвердження економічного ефекту отриманого від проведеної рекламної компанії надано копії договорів щодо реалізації ТОВ "Торговий дом Укртехзапчасть" товарів, які, на думку позивача, були укладені в наслідок укладення вищезазначених договорі, однак колегія суддів вважає, що вказані договори не можуть свідчити про наявність економічного ефекту, так як вони були укладені до 31.03.20010 року – дати розповсюдження рекламної продукції, яка вказана в звітах про розповсюдження рекламного матеріалу (а.с. 66-72, 80-85, 193-209).

Отже, враховуючи ту обставину, що позивачем не надано до суду належних доказів використання в своїй господарській діяльності послуг за рекламною агентською угодою №25/02/10 від 25.02.2010 року та договором про розміщення реклами №23/02-1 від 23.02.2010 року, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ "Тоговий дом Укртехзапчасть" не мав, передбачених п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", підстав для віднесення на валові витрати суми, обумовлені вказаними правочинами та на формування податкового кредиту на підставі п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Оскільки, приймаючи спірні податкове повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємства" (334/94-ВР) та Законом України " Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, щодо скасування податкових – повідомлень рішень.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом Укртехзапчасть" залишити без задоволення.

Постанову Сумський окружний адміністративний суд від 12.04.2011р. по справі № 2а-1870/382/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.