розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.05.2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У квітні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 30.05.2011 року позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник апелянта – ДПІ у м.Хмельницькому у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити шляхом скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача – ТОВ "Фірма "Т-Стиль" у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав правомірності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції та безпідставності тверджень апелянта. Відтак просив у її задоволенні відмовити.

Представник третьої особи - Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області у судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому в період з 21 березня 2011 року по 29 березня 2011 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 157 810 грн. за грудень 2010 року та у сумі 281 876 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось відповідно у листопаді 2010р. та грудні 2010р. (акт № 2381/23-7/35750435 від 05.04.2011р.)

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог абз. "а" п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. ТОВ "Т-Стиль" завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за січень 2011р. на 35218 грн.

В порушення п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України підприємством завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової Декларації з ПДВ за січень 2011 року та рядок 1 Розрахунку бюджетного відшкодування) на 35218 грн.

В порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.З, п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Т-Стиль" занижено податкове зобов'язання за період грудень 2010р. у розмірі 35218 грн. Зазначений висновок податкового органу грунтується на наступному.

До ДПІ у м. Хмельницькому 08.02.2011р. ТОВ "Т-Стиль" подано декларацію з податку на прибуток підприємства за №9006818465 та додаток К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації за 2010р. У таблиці 1. Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів у р. АЗ - балансова вартість запасів, в т. ч. у готовій продукції на початок звітного року відображена сума у розмірі 822 751 грн. (в тому числі на складах - місцях зберігання - 763946 грн.,у готовій продукції - 58805 грн.). На кінець звітного періоду сума становить 2911437 грн. (в тому числі на складах - місцях зберігання - 2911437 грн.) приріст за 2010р. становить 2088686 грн.

Згідно з оборотно-сальдової відомості по рах. 20.1 "Сировина та матеріали" за грудень 2010р., оборотно-сальдової відомості по всіх рахунках, де відображено залишки запасів (по рахунку 20.1 та 26) на кінець грудня 2010р. в сумі 3087529 грн. (залишки готової продукції по рах. 26 за грудень 2010р. відсутні), тоді як згідно додатку К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації за 2010р. балансова вартість запасів, в т. ч. готової продукції на кінець звітного періоду становить 2911437 грн.

Податковим органом було зроблено висновок про те, що підприємством не було відображено операції з поставки запасів в бухгалтерському та податковому обліку, що призвело до заниження об'єкту оподаткування з операцій платників податку та заниження податкового зобов'язання платника податку у грудні 2010р. на суму 35 218 грн.

ДПІ у м. Хмельницькому 15 квітня 2011 року проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Т-Стиль" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 року (акт № 2748/23-7/35750455 від 15.04.2011р.). Перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , пп.200.4 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ "Т-Стиль" завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2011р. - на суму 246 658 грн.

Висновок податкового органу грунтується на такому. Згідно з вантажно-митними деклараціями та на виконання умов контрактів ТОВ "Т-Стиль" у грудні 2010р. отримало товарів: пряжу однониткову бавовняну кардну в кількості 15000 кг. та пряжу однониткову бавовняну гребінну в кількості 15000 кг. від постачальника-нерезидента ООО "РSВ-АNТЕКS GROUР" (Республіка Узбекистан), на суму ПДВ - 274 859 грн.

Зі слів посадових осіб підприємства зазначена сировина була придбана з метою використання у господарський діяльності підприємства та виготовлення трикотажних виробів в цеху, який знаходиться за адресою М.Хмельницький, вул. Курчатова,6.

Працівниками ВПМ ДПІ у М.Хмельницькому отримано письмове пояснення директора ТОВ "Т-Стиль" Сядро А.П. стосовно місць зберігання отриманих ТМЦ та наявності документів, що підтверджують транспортування зазначених ТМЦ. Так, згідно наданого пояснення пряжа однониткова бавовняна отримана в грудні 2010р. від постачальника-нерезидента ООО "РSВ-АNТЕКS GROUР", Республіка Узбекистан до М.Хмельницького не транспортувалась, та знаходиться на зберіганні в складських приміщеннях, розташованих у м. Рівне. За словами керівника ТОВ "Т-Стиль" виробництво здійснюється в орендованому приміщенні, розташованому за адресою м. Хмельницький, вул.Курчатова,6.

На виробничих площах у м. Рівне, за адресою вул. Фабрична, 12 виробництво не здійснюється. Там тривають монтажні роботи та відбувається накопичення сировини.

Працівниками податкового органу зроблено висновок, що товарно-матеріальні цінності, а саме пряжа, отримана від ООО "РSВ-АNТЕКS GROUР" не використовується у господарській діяльності підприємства, а тому позивач не мав права нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надмірна сплата позивачем податку на додану вартість в грудні 2010 року підтверджуються податковою декларацією з додатками, податковими накладними та платіжними дорученнями. З урахуванням встановлених фактичних обставин та аналізу правових норм, висновки податкового органу про відсутність у ТОВ "Т-Стиль" підстав для бюджетного відшкодування є помилковими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинним до 1 січня 2011 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до пп. "а" п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична надмірна оплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг), які підтверджені виписаними відповідно до вимог чинного законодавства податковими накладними особами, які зареєстровані як платники такого податку, а підставою є дані податкової декларації за звітний податковий період.

У січні 2011 року позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість із зазначенням від'ємного значення податку фактично сплаченого позивачем у попередньому податковому періоді (грудні 2010 року) постачальникам товарів (послуг).

Надмірна сплата позивачем податку на додану вартість в грудні 2010 року підтверджуються податковою декларацією з додатками, податковими накладними та платіжними дорученнями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відхилення доводів податкового органу про невикористання позивачем ТМЦ у господарській діяльності, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не ставить в залежність виникнення права на податковий кредит у платника податків від фактичного використання придбаних товарів або послуг у своїй господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.05.2011 року без змін.

ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України (2747-15) .