розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Трейд Україна"до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа-Трейд Україна"звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005672308/0 від 13 вересня 2010 року, № 0005672308/1 від 08 жовтня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2011 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва було проведено перевірку, за результатами якої 03 вересня 2010 року складений акт позапланової виїзної перевірки ТОВ "Медіа-Трейд Україна"в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Торговий Дім "Спец-Техноресурс"за період листопад, грудень 2008 року та січень, березень, травень, серпень, жовтень та грудень 2009 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"зі змінами та доповненнями, п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 688 725 грн.

Порушення полягало в тому, що між ТОВ "Медіа-Трейд Україна"та ТОВ "Торговий Дім "Спец-Техноресурс"було укладено наступні договори: договір від 20.11.2008 року, № 2011/01, договір від 25.11.2008 року № 2511/01, договір від 22.12.2008 року № 2212/01, договір від 25.12.2008 року № 2512/01, договір від 17.03.2009 року № 1703/03, договір від 09.10.2009 року № 1910/03, договір від 19.10.2009 року № 1910/04. Зазначені договори підписано ТОВ "Торговий Дім "Спец-Техноресурс" директором Гончар Р.В.

В акті перевірки зазначено, що згідно даних книги обліку придбання ТОВ "Медіа-Трейд Україна"за податковими накладними, отриманими від ТОВ "Торговий Дім "Спец-Техноресурс", до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість на загальну суму 688 725 грн. Наявність податкових накладних та правильність їх заповнення, наявність статусу платника ПДВ у ТОВ "Торговий Дім "Спец-Техноресурс"в акті перевірки не спростовані.

Податкові накладні, отримані ТОВ "Медіа-Трейд Україна"підписані директором Гончар Р.В. та скріплені печаткою ТОВ "Торговий Дім "Спец-Техноресурс". В акті перевірки зазначено, що прокуратурою Дарницького району м. Києва проти директора ТОВ "Торговий Дім "Спец-Техноресурс"Гончар Р.В. порушено кримінальну справу № 52-2918 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358 КК України, та кримінальну справу № 51-3099 за фактами створення "фіктивних"суб'єктів господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 КК України.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що угоди, укладені ТОВ "Медіа-Трейд Україна"з ТОВ "Торговий Дім "Спец-Техноресурс", були спрямовані не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету, а отже діяли з метою, спрямованою на приховування отриманих доходів від оподаткування.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2010 року № 0005672308/0 та від 08 жовтня 2010 року № 0005672308/1, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 1 033 088 грн. (688 725 грн. - основний платіж, 344 363 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіряючи правомірність визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частиною 1 ст. 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, та згідно з частиною другою цієї статті, є нікчемним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК визначено, що визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов’язаних з його недійсністю.

З акту перевірки не вбачається посилань на ухилення контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов’язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, порушенням кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Колегія суддів вважає посилання відповідача на наявність кримінальних справ, порушених щодо директора контрагента позивача, як на доказ вчинення правочину, спрямованого на порушення публічного порядку, необґрунтованими.

Посилаючись на порушення кримінальних справ відносно директора ТОВ "Торговий Дім "Спец-Техноресурс"як на єдину підставу нікчемності правочинів, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва не надано вироку суду, яким би було надано правову оцінку діям контрагента позивача щодо спірних господарських операцій.

За вищезазначеними договорами позивачем було придбано продукцію, яку згодом було використано у господарській діяльності, зокрема, реалізовано контрагентам в межах здійснення основної господарської діяльності - торгівлі.

Обладнання, придбане позивачем, не обмежено в цивільному обороті, матеріали справи містять докази отримання та продажу позивачем продукції, належним чином оформлені податкові накладні, а товарність даної угоди відповідачем не заперечувалась.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Спец-Техноресурс"має статус юридичної особи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва протиправно визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1 033 088 грн., у зв’язку з чим судом першої інстанції зроблений вірний висновок щодо обґрунтованості позовних вимог та задоволення адміністративного позову.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2011 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 22 листопада 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.