Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Іщенко Г.М.,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І.) від 29.04.2011 у справі № 2а-4424/11/0170/18

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим (вул. Вол. Хромих, 12, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим (вул. Кім 56/69, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95014)

про стягнення 6136,55 грн.,

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2011 у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, представник позивача - Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2011 та прийняти нове рішення по справі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 30.11.2011 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, позивач до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутність, відповідач про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим, звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості у розмірі 6136,55 грн., що виникла у зв'язку з витратами Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта Автономної Республіки Крим на виплату та доставку адресної допомоги до пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання у відношенні двох пенсіонерів.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сторонами підписано акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з грудня 2010 по лютий 2011 року (а.с. 11.-13).

Розбіжності виникли, у тому числі, в результаті незгоди відповідача відшкодовувати сплачену державну адресну допомогу ОСОБА_2 за грудень 2010 року, січень 2011 року в розмірі 3180,00 грн. та ОСОБА_3 за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року в розмірі 2956,55 грн. та прийняти його до заліку у зв'язку з відсутністю підстав для його прийняття, оскільки цей вид витрат не передбачений Порядком, у якому встановлені суми, що належать до відшкодування відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яки спричинили втрату працездатності" (1105-14) . Крім того, відшкодування державної адресної допомоги не передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) . Стаття 21 вказаного Закону містить повний перелік страхових виплат, відшкодування яких здійснюється тільки за рахунок коштів бюджету Фонду. Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" від 26.03.2008 №265 (265-2008-п) (далі - постанова КМУ №265) у п. 2 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Відповідно до статті 20 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( Закон України №16/98-ВР від 14.01.1998 (16/98-ВР) ), основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, будь-які страхові виплати, що здійснюються Фондом складаються на підставі страхових внесків роботодавців, як страхувальників, які і є основним джерелом надходжень до фонду і мають використовуватися виключно за їх цільовим призначенням.

Страховими виплатами, відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-XIV від 23.09.1999 є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Таким чином, зазначеним Законом (1105-14) визначені як об'єкти, які підлягають виплаті застрахованим особам Фондом, так і об'єкти, які підлягають відшкодуванню Фондом у разі виплати таких сум іншими страховиками. До зазначених витрат не належать будь-які додаткові види соціальної допомоги, які не включені до статей 21, 22, 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Стосовно діяльності органів Пенсійного фонду то їх повноваження стосуються призначення та виплати пенсій, які є гарантією з боку Держави на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум.

Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

При цьому до страхових виплат, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) адресна допомога, визначена постановою КМУ № 265 (265-2008-п) не включається.

Отже, дія постанови КМУ № 265 (265-2008-п) не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.

За таких обставин, правовідносини між органами Пенсійного фонду та органами фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України мають різну природу. Законодавцем недарма розрізняються основи та принципи діяльності цих органів, які перетинаються лише в частині відшкодування Фондом витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання виключно за рахунок сум, що одержані ним від страхувальників.

Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 №5 (z0376-03) визначено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.

Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом -суми що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) та інших нормативно-правових актів.

До нього не внесено "державну адресну допомогу до пенсії", яка призначена і виплачена позивачем згідно постанови КМУ № 265 (265-2008-п) , вона відсутня й переліку сум, що підлягають виплаті за статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Також значений перелік не має норм посилання чи розширених норм, що, також, враховуючи вище наведені доводи, не дозволяє суду застосувати його за аналогією закону.

Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів Постанови КМУ № 265 (265-2008-п) .

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2011 у справі № 2а-4424/11/0170/18 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 грудня 2011 р.

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська