розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про захист прав споживача, відшкодування збитків, стягнення пені та трьох процентів річних

за касаційними скаргами ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2014 року, -

У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "Комерційний банк "Надра"), обґрунтовуючи вимоги тим, що 20 грудня 2007 року між ним та банком був укладений договір № 744061/04-Д строкового банківського вкладу (депозиту) у банківських металах "Золотий вклад для фізичних осіб", згідно якого він передав, а банк прийняв золото 999,9 проби номіналом 650 грам, що складає 20, 90 тройських унцій, на строк вкладу 18 місяців (до 20 червня 2009 року) із процентною ставкою у розмірі 5 % річних.

1 серпня 2008 року він уклав із ПАТ "Комерційний банк "Надра" договір № 863823/04-Д строкового банківського вкладу (депозиту) у банківських металах "Золотий вклад для фізичних осіб", згідно якого передав, а банк прийняв золото 999, 9 проби номіналом 600 грам, що складає 19, 29 тройських унцій, на строк вкладу 18 місяців (до 1 лютого 2010 року) із процентною ставкою у розмірі 5 % річних.

За договором № 863824/04-Д строкового банківського вкладу (депозиту) у банківських металах "Золотий вклад для фізичних осіб" від 15 вересня 2008 року він передав відповідачеві золото 999,9 проби номіналом 537 грам, що складає 17, 27 тройських унцій, на строк вкладу 18 місяців (до 15 березня 2010 року) із процентною ставкою у розмірі 5 % річних.

Зазначав, що він неодноразово звертався до відповідача із вимогою про повернення вкладів та процентів за указаними депозитами, строк виконання зобов'язань за якими закінчився відповідно 20 червня 2009 року, 1 лютого 2010 року та 15 березня 2010 року. У червні 2011 року він відкрив у VAB банку рахунок у банківських металах та звернувся до відповідача із заявою про переказ коштів на цей рахунок.

Разом з тим, вклад повернутий у зливках банківських металів із порушенням встановлених договорами строків частинами: 4 листопада 2011 року - 600 грам золота, що складає 19, 30 тройських унцій; 13 січня 2012 року - 1170 грам, що складає 37, 62 тройських унцій. 24 січня 2012 року він отримав залишок 151,78 грам золота, що складає 4, 88 тройських унцій, у гривні за курсом банківських металів НБУ.

Посилаючись на неналежність виконаного відповідачем зобов'язання, ОСОБА_3 просив стягнути з банку збитки у розмірі 86 274, 20 грн за несвоєчасне повернення коштів за вкладами; 10 % пені від загальної суми переказу у розмірі 86 952, 40 грн за несвоєчасне виконання вимоги від 30 червня 2011 року про переказ належних йому коштів; 3 % річних у розмірі 50 141,43 грн та інфляційні втрати у розмірі 80 056,80 грн.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просив стягнути на його користь збитки у розмірі 86 299,79 грн, 10 % пені від загальної суми переказу у розмірі 81346, 89 грн та 3 % річних у розмірі 51768, 50 грн.

Ухвалою суду позовні вимоги у частині стягнення з ПАТ "Комерційний банк "Надра" інфляційних втрат у розмірі 80 056,80 грн залишено без розгляду.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Комерційний банк "Надра" на користь ОСОБА_3 3% річних за прострочення виплати за договорами банківського вкладу у розмірі 37 235, 77 грн. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову про стягнення 3% річних за прострочення виплати за договорами банківського вкладу, відмови у стягненні пені та розподілу судових витрат. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ "Комерційний банк "Надра" про стягнення трьох процентів річних за прострочення виплати за договорами банківського вкладу відмовлено. Стягнуто із ПАТ "Комерційний банк "Надра" на користь ОСОБА_3 91 253, 04 грн пені за прострочення платежу. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Комерційний банк "Надра", посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції у частині вирішення вимог про стягнення пені та залишити у цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_3 оскаржує рішення апеляційного суду з посиланням на порушення ним норм матеріального і процесуального права у частині відмови у задоволенні позову, просить змінити оскаржуване судове рішення та стягнути із відповідача суму трьох процентів за прострочення виконання зобов'язання та завдані у зв'язку з цим збитки.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга ПАТ "Комерційний банк "Надра" підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_3 - відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, що 20 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Комерційний банк "Надра" був укладений договір № 744061/04-Д строкового банківського вкладу (депозиту) у банківських металах "Золотий вклад для фізичних осіб", згідно якого він передав, а банк прийняв золото 999,9 проби номіналом 650 грам, що складає 20, 90 тройських унцій, на строк вкладу 18 місяців (до 20 червня 2009 року) із процентною ставкою у розмірі 5 % річних.

1 серпня 2008 року ОСОБА_3 уклав із ПАТ "Комерційний банк "Надра" договір № 863823/04-Д строкового банківського вкладу (депозиту) у банківських металах "Золотий вклад для фізичних осіб", згідно якого передав, а банк прийняв золото 999, 9 проби номіналом 600 грам, що складає 19, 29 тройських унцій, на строк вкладу 18 місяців (до 1 лютого 2010 року) із процентною ставкою у розмірі 5 % річних.

За договором № 863824/04-Д строкового банківського вкладу (депозиту) у банківських металах "Золотий вклад для фізичних осіб" від 15 вересня 2008 року ОСОБА_3 передав відповідачеві золото 999,9 проби номіналом 537 грам, що складає 17, 27 тройських унцій, на строк вкладу 18 місяців (до 15 березня 2010 року) із процентною ставкою у розмірі 5 % річних.

ПАТ "Комерційний банк "Надра" повернув строковий банківський вклад у банківських металах із простроченням виконання зобов'язання, а саме: 4 листопада 2011 року - 600 грам золота, що складає 19, 30 тройських унцій; 13 січня 2012 року - 1170 грам, що складає 37, 62 тройських унцій; 24 січня 2012 року - 151,78 грам золота, що складає 4, 88 тройських унцій, у гривні за курсом банківських металів НБУ.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 про відшкодування збитків, суд першої інстанції, із висновками якого у цій частині обґрунтовано погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що наданими до суду доказами не підтверджується завдання позивачеві збитків (упущеної вигоди) у розумінні ст. 22 ЦК України.

Із такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки суму упущеної вигоди позивачем розраховано виходячи із розміру процентної ставки за договорами банківського вкладу у банківських металах, разом з тим плата за користування депозитом стягується в іншому порядку, передбаченому договором (п. 4.4. договорів), та не є сумою збитків, що підлягає стягненню відповідно до ст. 22 ЦК України.

Норми матеріального права у цій частині застосовано судами правильно із дотриманням вимог процесуального закону. Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 у цій частині є безпідставними.

Правильно у спірних правовідносинах апеляційним судом застосовано й ст. 625 ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 524, 533, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад) зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст. 1058 ЦК України).

Водночас Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) поняття вкладу (депозиту) визначається як кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання.

Загальний порядок залучення банками України банківських металів від юридичних і фізичних осіб на їх вкладні (депозитні) рахунки регулюється Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577 (z1256-03) .

Згідно із цим Положенням операції банків з банківськими металами здійснюються або з фізичною поставкою банківських металів, або без фізичної поставки банківських металів відповідно до нормативно-правових актів Національного Банку України з питань здійснення операцій з банківськими металами (пункт 1.1 Положення); банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - у національній валюті (пункт 1.6 Положення).

За умовами п. 3.4.6. укладених між сторонами договорів, повернення вкладу та нарахованих процентів здійснюється шляхом видачі через касу банку зливків банківських металів. При цьому повернення вкладу здійснюється неподільними зливками банківського золота проби не нижче 999, 9 у зливках номіналом не менше 100 грамів. Сплата нарахованих процентів за користування вкладом відповідно до п. 4.4. договорів здійснюється в кінці строку договору або в дату дострокового отримання вкладу. Банк видає вкладникові суму нарахованих процентів зливками банківського золота вагою, не менше 20 грамів. Залишок від суми нарахованих процентів, що не є кратним 20 грамам, банк сплачує у гривнях за офіційним (обліковим) курсом банківських металів НБУ на дату сплати процентів.

Таким чином, у спірних правовідносинах банк прострочив виконання зобов'язання щодо повернення суми вкладу й нарахованих за ним процентів у банківському металі, а не у грошових одиницях, тому таке зобов'язання не є грошовим та виключає застосування ст. 625 ЦК України до наслідків, пов'язаних із його виконанням (правова позиція Верховного Суду України, наведена у постанові № 6-38цс14 від 30 квітня 2014 року).

Мотивуючи позовні вимоги про стягнення із банку пені на підставі ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ОСОБА_3 посилався на те, що відповідачем не було виконано його вимогу від 30 червня 2011 року про переказ коштів за договорами на його рахунок в іншому банку із зазначенням суми платежу банківського золота. Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначав загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлював відповідальність суб'єктів переказу.

Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі (п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Статтею 32 Закону встановлена відповідальність банку при здійсненні переказу коштів.

В Україні валютне регулювання базується на Конституції України (254к/96-ВР) , Законі України "Про Національний банк України" (679-14) , Законі України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) (далі - Декрет), а також нормативних актах Національно банку України, що визначають правові засади організації валютного регулювання й контролю.

Зазначеним Декретом визначено, що окремим видом валютних цінностей є банківські метали.

Банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів (ст. 1 Декрету).

Особливості, загальні умови й контроль за здійсненням уповноваженими банками операцій з банківськими металами, а також порядок ведення рахунків у банківських металах регламентовано Положенням про здійснення операцій з банківськими металами, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 6 серпня 2003 року № 325 (z0749-03) .

Таким чином, операції з банківськими металами, що є валютними операціями з валютними цінностями, мають свої особливості, визначені чинним банківським законодавством, порівняно з операціями, що здійснюються за допомогою грошових коштів.

Договір банківського рахунку у банківських металах не може ототожнюватись з договором банківського рахунку, що відкритий у грошових коштах; платіжне доручення про переказ банківських металів у тройських унціях, у цьому сенсі не може вважатись дорученням на переказ коштів, тому для банку, який обслуговує вкладника при здійсненні переказу за договором банківського вкладу у банківських металах не настає відповідальність, передбачена ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (постанова Верховного Суду України № 6-34цс14 від 25 червня 2014 року).

Враховуючи викладене, апеляційний застосував положення ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" до спірних правовідносин, які виникли між сторонами щодо переказу банківських металів, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та помилково скасував ухвалене у цій частині згідно із законом рішення суду першої інстанції.

Таким чином, рішення апеляційного необхідно скасувати у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ "Комерційний банк "Надра" про стягнення пені, залишивши в силі у цій частині рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 339 ЦПК України. В іншій частині рішення апеляційного суду залишається без змін згідно ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2014 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення пені скасувати, у цій частині залишити в силі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2014 року.