Маляренка А.В., Іваненко Ю.Г., Ступак О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області, ліквідаційної комісії Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконною бездіяльністю посадових осіб органу досудового слідства, посилаючись на те, що 13 серпня 2013 року в маршрутному таксі в м. Одесі в неї було викрадено майно на загальну суму 960 грн, у зв'язку із чим вона звернулась до Березівського РВ ГУМВС України в Одеській області із відповідною заявою. 14 серпня 2013 року слідчим Березівського РВ ГУМВС України в Одеській області до ЄРДР внесені відповідні відомості. Матеріали кримінального провадження передані до Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області для проведення досудового розслідування.

Оскільки досудове розслідування фактично не проводилось, її в якості потерпілої допитано не було, неодноразово приймались рішення про закриття провадження, які їй не надсилались та про наявність яких вона не сповіщалась, позивач була вимушена звертатись зі скаргами до ГУ МВС України, а також до слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси за захистом своїх прав.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2015 року скаргу ОСОБА_4 на дії слідчого задоволено, зобов'язано слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області надати ОСОБА_4 постанову про закриття кримінального провадження від 29 квітня 2015 року.

Позивач стверджувала, що такою бездіяльністю посадових осіб органу досудового слідства їй заподіяна майнова шкода, яка полягає у понесених витратах, пов'язаних із витрачанням своїх особистих коштів на явку до суду яку вона оцінює в розмірі 105 грн 14 коп. та моральна шкода в розмірі 50 000 грн, оскільки позивач, у зв'язку із неможливістю отримати законне рішення органу досудового слідства, втрачала свій особистий час, її нормальний ритм життя був порушений, вона вимушена була додавати додаткові зусилля через порушення своїх конституційних прав як громадянина. Також, позивач просила стягнути на свою користь судові витрати, що пов'язані із явкою до суду при розгляді даної цивільної справи.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2016 року, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди суму 500 грн та судові витрати, що пов'язані з явкою до суду в розмірі 124 грн, в решті вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідальність за шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі рішеннями, діями або бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків згідно зі ст. 1172 ЦК України покладається на юридичну особу, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.

За правилами ст. ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, керувалися вимогами ст. 23 ЦК України та врахувавши роз'яснення, викладені у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) (зі змінами), правильно виходили з того, що оскільки ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2015 року скаргу ОСОБА_4 на дії слідчого задоволено, зобов'язано слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області надати ОСОБА_4 постанову про закриття кримінального провадження від 29 квітня 2015 року, таким чином, наявні правові підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.