Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 7 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом посилаючись на те, що відносно нього, діючого адвоката України, у провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням його у тяжких злочинах, яке він вважає сфабрикованим співробітниками правоохоронних органів та органів прокуратури, а висунуте йому обвинувачення - надуманим тими ж особами. Позивач вказав, що, на його думку, дозвіл на провадження оперативно-розшукових заходів відносно нього у даному кримінальному провадженні надано слідчим суддею апеляційного суду Донецької області з порушенням норм Конституції України (254к/96-ВР) , діючого законодавства України та норм міжнародного права, та при зверненні за таким дозволом мало місце перевищення службових повноважень процесуальною особою. Вважає, що протягом 2013-2014 років за ним велося спостереження у місцях його перебування з використанням кількох транспортних засобів, що не зафіксовано у матеріалах провадження, як і відсутній дозвіл на проведення такого спостереження. Крім того, протягом тривалого часу велося прослуховування мобільного телефону його матері ОСОБА_4 у порушення норм закону без її офіційного повідомлення про це. Позивач вважає, що внаслідок дій співробітників правоохоронних органів та органів прокуратури порушені його права та свободи як громадянина, гарантовані нормами міжнародного права, Конституцією та законами України, завдано моральну шкоду у розмірі 30 тис. грн, та матеріальну шкоду у розмірі 156 грн.

Таким чином, просив задовольнити позов.

Ухвалою Костянстинівського міськрайонного суду Донецької області від 7 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2016 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові ухвали, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач є обвинуваченим у кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді у Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області, розгляд справи триває. Оскільки діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, діяльність учасників кримінального провадження врегульовані нормами Кримінального процесуального кодексу (4651-17) , тому оспорювання дій зазначених осіб в порядку цивільного судочинства є неможливим.

Проте повністю погодитися з такими висновками не можна.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 є обвинуваченим у кримінальному провадженні, що знаходиться у провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, розгляд якого триває. Також убачається, що позивач не погоджується з пред'явленим йому обвинуваченням, діями та бездіяльністю процесуальних осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" (v0003740-13) вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України (4651-17) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731-10) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

У позовній заяві ОСОБА_3, серед іншого, просить також стягнути матеріальну та моральну шкоду з відповідачів у солідарному порядку.

Оскільки зі змісту позовної заяви убачається наявність спору про право цивільне (відшкодування матеріальної та моральної шкоди), тому висновок судів про те, що зазначені позивачем ОСОБА_3 в позовній заяві обставини витікають з кримінального та кримінального процесуального законодавства і тому позов не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, є передчасним.

Отже, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди допустили порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваних судових ухвал із передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 7 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.