відповідач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у акціонерному товаристві "Дельта Банк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2017 року в складі судді Пономарь З. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулося до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у акціонерному товариству "Дельта Банк" (далі - АТ "Дельта Банк") про визнання іпотечного договору припиненим.

Позовна заява мотивована тим, що 30 липня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі -АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 11190729000/1. Іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором від 30 липня 2007 року№ 11190729000 та за кредитним договором № 11191336000 від 30 липня 2007 року, укладеними між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5

08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АКІБ "УкрСиббанк" передає (відступає) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитами.

25 лютого 2015 року кредитні договори від 30 липня 2007 року № 11190729000, № 11191336000 припинили свою дію у зв`язку з повним виконанням позичальником зобов`язань перед кредитором.

Однак відповідачем не було розірвано договору іпотеки та не знято заборони відчуження предмету іпотеки до сьогодні, а тому просив суд визнати зобов`язання за договором іпотеки № 11190729000/1 від 30 липня 2007 року припиненим, вилучити запис про іпотеку з Державного реєстру іпотек та Державного реєстру речових прав про предмет іпотеки за іпотечним договором № 11190729000/1 від 30 липня 2007року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року позов задоволено.

Визнано зобов`язання за договором іпотеки від 30 липня 2007 року № 11190729000/1, укладеним між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 припиненим, а сам договір іпотеки від 30 липня 2007 року № 11190729000/1, зареєстрованим в реєстрі за № 1719 таким, що припинив свою дію.

Вилучено запис про іпотеку з Державного реєстру іпотек та Державного реєстру речових прав про предмет іпотеки за іпотечним договором від 30 липня 2007 року № 11190729000/1 зареєстрованого в реєстрі за № 1719, а саме на: домоволодіння загальною площею 50,0 кв. м, житловою площею 27,9 кв. м, реєстраційний номер 19413328 та земельну ділянку, площею 0,0723 га кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходяться на території АДРЕСА_1

Вилучено запис та знято заборону відчуження предмету іпотеки за іпотечним договором від 30 липня 2007 року№ 11190729000/1, зареєстрованого в реєстрі за № 1720 з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме на: домоволодіння загальною площею 50,0 кв. м, житловою площею 27,9 кв. м, реєстраційний номер 19413328 та земельну ділянку, площею 0,0723 га кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходяться на території АДРЕСА_1 . Вирішено питання про судові витрати.

Суд першої інстанції виходив із того, що припинення основного зобов`язання, є підставою для припинення зобов`язання, що витікає з договору застави, укладеного в забезпечення виконання основного зобов`язання, а також приймаючи до уваги, що кредитні договори від 30 липня 2007 року № 11190729000, № 11191336000 припинили свою дію у зв`язку з повним виконанням боржником ОСОБА_6 умов цих договорів, то відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека, надана позивачем припиняється.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у АТ "Дельта Банк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 28 вересня 2016 року.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що заявник пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не надав належних та допустимих доказів поважності причин його пропуску.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 201/12766/16-ц та витребувано її з Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , згідно з яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

14 березня 2018 року справу № 201/12766/16-ц передано до Касаційного цивільного суду у вкладі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу № 201/12766/16-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2017 року АТ "Дельта Банк" подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції АТ "Дельта Банк" через свого представника не отримував, судом дане рішення на адресу банку не надсилалось, що й стало причиною пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 30 березня 2017 року АТ "Дельта Банк" звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху з наданням строку для виконання її вимог, а саме зазначити інші причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

На виконання вказаної ухвали АТ "Дельта Банк" подано клопотання про поновлення строку з посиланням на ті ж самі обставини, які вже були визнані суддею апеляційного суду неповажними підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження згідно ухвали судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року.

Суд апеляційної інстанції установив, що на адресу АТ "Дельта Банк" (вул. Щорса, 36-Б м. Київ) направлено копію ухвали судді про відкриття провадження від 13 вересня 2016 року разом з копією позовної заяви, які 16 вересня 2016 року отримано представником АТ "Дельта Банк". 03 жовтня 2016 року представником АТ "Дельта Банк" - Кратенко Ю . О. отримано копію рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України (у чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції редакції) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України (у чинній на час звернення банку з апеляційною скаргою редакції) апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Норми ЦПК України (1618-15) не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України", заява № 32053/13.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (заява N 3236/03).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (заява N 3236/03).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553\39 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342\95 "Брумареску проти Румунії" судом встановлено, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

При цьому необхідно враховувати, що десятиденний строк, що передбачений законом на подання апеляційної скарги має дисциплінувати учасників процесу у розумінні реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків. Суди користуючись своїми дискреційними повноваженнями при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження в будь-якому випадку повинні обґрунтувати підстави за яких вони поновлюють такий строк. Безпідставне та необґрунтоване поновлення строку на апеляційне оскарження є порушенням прав інших учасників справи та порушенням одного із фундаментальних принципів res judicata, - принципу остаточності рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 757/9844/16-ц (касаційне провадження № 61-16497св18).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, враховуючи те, що уповноваженим представником АТ "Дельта Банк" 03 жовтня 2016 року отримано копію рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року, а також враховуючи те, що банк не надав належних та допустимих доказів поважності пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтованого зробив висновок про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою відповідача через невиконання останнім вимог процесуального закону.

Аргументи касаційної скарги щодо наявності поважних причин для подання апеляційної скарги із порушенням визначеного законом строку апеляційного оскарження спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки суд правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушив норми процесуального права.

Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.