розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року у складі судді Осіпука В. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом

до Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовну заяву мотивовано тим, що її покійним батькам ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які перебували у зареєстрованому шлюбі, на праві спільної сумісної власності належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3, спадщину після смерті якого своєчасно було прийнято його дружиною ОСОБА_4, яка фактично вступила в управління

та володіння спадковим майном шляхом постійного проживання разом

із спадкодавцем на час відкриття спадщини та обробітком присадибної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, яка за життя своїх спадкових прав на зазначений будинок не оформила, заповіт від її імені не складався.

ОСОБА_1 вважала, що після смерті матері вона своєчасно

у встановленому законом порядку прийняла спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем. Заяви про відмову від спадщини

в нотаріальну контору не подавала. Інших спадкоємців за законом першої черги немає.

Зазначала, що отримати свідоцтво про право на спадщину вона не має можливості через відсутність на будинковолодіння правовстановлюючих документів і, як вона вважала, у позасудовому порядку вирішити це питання неможливо.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею

у порядку спадкування право власності на все спадкове майно,

що залишилось після смерті її батьків ОСОБА_3

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 08 квітня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок

з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, у жовтні 2020 року особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 08 квітня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області про визнання права власності

на спадкове майно.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки особа, яка

не брала участі у справі ОСОБА_2, отримавши копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції 30 червня 2020 року, апеляційну скаргу подала 08 жовтня 2020 року, тобто після закінчення строків, визначених

статтею 354 ЦПК України на її подання, поважні причини строку

на оскарження не зазначила, тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та справу передати до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що наведені заявником причини пропуску строку оскарження рішення суду першої інстанції необґрунтовано визнано апеляційним судом неповажними.

ОСОБА_2 вважала, що перебіг строку на оскарження рішення суду першої інстанції розпочався з наступного дня після отримання нею постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 2-267/09

із Маневицького районного суду Волинської області.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1

на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 08 квітня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано

за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок

з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться

на АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вирішено питання про розподіл судових витрат (а. с. 22, 23).

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 08 жовтня 2020 року особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 звернулася

з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції (а. с. 27-46).

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2

на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 08 квітня 2009 року залишено без руху та надано строк недоліку апеляційної скарги, зокрема: подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (а. с. 48).

27 жовтня 2020 року на виконання вимог зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 на адресу Волинського апеляційного суду надіслала заяву про поновлення строку для подачі апеляційної скарги на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 08 квітня 2009 року, посилаючись на те, що копію оскаржуваного рішення суду нею було отримано 30 червня 2020 року. Після чого вона зверталась

до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину

за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_3 на об`єкт нерухомого майна, а саме частину спірного будинку, право власності на який рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 08 квітня 2009 року було визнано

за ОСОБА_1 . Отримавши відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, з метою врегулювання спору зверталась до ОСОБА_1 . Вважала наведені обставини поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження оскаржуваного рішення суду першої інстанції (а. с. 51-57).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 13 Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) визначено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини першою статті 294 ЦПК України, 2004 року, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні

у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 08 квітня 2009 року, на яке було подана апеляційну скарга, ухвалено до набрання чинності ЦПК України (1618-15) 15 грудня 2017 року, отже підлягає оскарженню

у строки, передбачені статтею 294 ЦПК України, 2004 року.

Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею

у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції

з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною четвертою статті 357 ЦПК України визначено, що якщо заяву

не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції,

із урахуванням положень частини четвертої статті 357 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявником не зазначено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Маневицького районного суду Волинської області від 08 квітня 2009 року. Отримавши

30 червня 2020 року копію рішення суду першої інстанції, заявник звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою 08 жовтня 2020 року, пропустивши визначений процесуальним законом десятиденний термін на оскарження рішення.

Апеляційним судом надано належну оцінку доводам ОСОБА_2 щодо наведених нею підстав для поновлення процесуального строку

на оскарження рішення суду першої інстанції та визнано їх неповажними, оскільки ОСОБА_2 не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Маневицького районного суду Волинської області від 08 квітня 2009 року.

Із урахуванням встановлених обставин справи, апеляційним

судом правильно визнано неповажними причинами пропуску строку зазначені у клопотанні про поновлення строку на оскарження рішення обставини щодо звернення ОСОБА_2 після отримання

копії оскаржуваного судового рішення до нотаріуса із заявою про видачу

їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті

її чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, на об`єкт

нерухомого майна, а саме частину спірного будинку, а також на те, що після отримання відмови нотаріуса у вчиненні зазначеної нотаріальної дії вона зверталась до ОСОБА_1 для врегулювання спору. Вказаним обставинам надано належну оцінку апеляційним судом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, судом правильно застосовано положення частини четвертої статті 357, пункту 13 Перехідних положень ЦПК України (1618-15) .

Доводи касаційної скарги та зміст оскарженого судового рішення не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду