Дніпровської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-2013" (далі - ТОВ "Караван-2013") про визнання договору про пайову участь у будівництві дійсним, припинення права власності на частину нежитлового приміщення, визнання права власності на частину нежитлового приміщення.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 23 липня 2013 року між ТОВ "Караван-2013" та товариством з обмеженою відповідальністю "Цесія" (далі - ТОВ "Цесія") укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке знаходиться по АДРЕСА_1, а саме приміщення № 124, загальною площею 41,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 79478912101, та в той же день ТОВ "Караван-2013" зареєструвало за собою право власності на вказаний об`єкт нерухомості.

Позивач вказував, що 03 березня 2014 року між ним та ТОВ "Караван-2013" укладено договір № 3032014 про пайову участь у будівництві-реконструкції об`єкту - нежитлового приміщення № 124 - магазину непродовольчих товарів в житловому будинку літ. А-5, загальною площею 41,6 кв. м, розташованому по АДРЕСА_1 . Умовами договору про пайову участь визначено, що після закінчення будівельних, ремонтних робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкту до експлуатації ТОВ "Караван-2013" протягом року зобов`язується передати йому у власність частину об`єкта, площа якого дорівнює площі, на яку буде збільшено об`єкт в результаті проведення будівельних робіт. Зазначена площа повинна була визначитись сторонами договору після закінчення будівельних робіт. На виконання зобов`язань за договором про пайову участь між ним та ФОП ОСОБА_2 31 березня 2014 року було укладено договір підряду № 310314/2.

ОСОБА_1 зазначав, що 08 липня 2014 року після завершення будівельних робіт у повному обсязі сторонами договору підряду підписано акт приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 420 тис. грн. Внаслідок проведення зазначених будівельних та ремонтних робіт загальна площа приміщення була збільшена з 41,6 кв. м до 59,8 кв. м за рахунок новостворених площ та внутрішніх переобладнань згідно проекту реконструкції. Таким чином, в результаті здійснених будівельних та ремонтних робіт було фактично створено новий об`єкт, а саме: реконструйовано існуючий об`єкт та збільшено загальну площу нерухомого майна на 18,2 кв. м. Реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації відбулася 18 липня 2014 року.

Із урахуванням зазначеного, посилаючись на те, що згідно умов договору ТОВ "Караван-2013" у строк не пізніше 15 грудня 2015 року мало вчинити необхідні юридичні дії та забезпечити передачу йому у власність, як інвестору, частину нежитлового приміщення № 124 площею 14,6 кв. м, в житловому будинку літ. А-5 по АДРЕСА_1, втім у зазначений строк ТОВ "Караван-2013" зобов`язання не виконало та частину приміщення йому у власність не передало, а право власності зареєструвало за собою на об`єкт в цілому, позивач просив позов задовольнити, визнати договір про пайову участь у будівництві-реконструкції об`єкту № 3032014, укладений 03 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Караван-2013", дійсним; припинити право власності Дніпровської міської ради на 3/10 частки нежитлового приміщення № 124 - магазин непродовольчих товарів в житловому будинку літ. А-5, яке знаходиться по АДРЕСА_1, та визнати за ним на зазначену частку право власності; стягнути з Дніпровської міської ради на його користь вартість невід`ємних поліпшень нежитлового приміщення № 124 - магазину непродовольчих товарів в житловому будинку літ. А-5, яке знаходиться по АДРЕСА_1, у розмірі 559 147, 00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Басової Н. В., від 21 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано дійсним договір про пайову участь у будівництві-реконструкції об`єкту № 3032014, укладений 03 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Караван-2013".

Припинено право власності Дніпровської міської ради на 3/10 частин нежитлового приміщення № 124 - магазину непродовольчих товарів

у житловому будинку літ. А-5 по АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/10 частини нежитлового приміщення № 124 - магазину непродовольчих товарів в житловому будинку літ. А-5 по АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір про пайову участь було укладено з дотриманням норм законодавства, а тому він може бути визнаний судом дійсним, та зважаючи на те, що ОСОБА_1 за власні кошти було здійснено прибудову нежитлового приміщення № 124/1, поз. 1-1, загальною площею 14,6 кв. м, по АДРЕСА_1 (новостворене після реконструкції) вимоги про припинення права власності Дніпровської міської ради та визнання права власності за позивачем підлягають до задоволення.

В той же час, вимоги позивача про стягнення з Дніпровської міської ради на його користь вартості невід`ємних поліпшень нежитлового приміщення № 124 - магазину непродовольчих товарів в житловому будинку літ. А-5, яке знаходиться по АДРЕСА_1, у розмірі 559 147, 00 грн, є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вказані вимоги можуть бути заявлені лише власником майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2020 року у частині задоволення позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що законом не передбачено можливості визнання права власності на новостворене майно в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку. Виникнення права власності на реконструйований об`єкт нерухомості із фактичним збільшенням його площі на підставі судового рішення нормами ЦК України (435-15) не передбачено.

Визнання договору дійсним в судовому порядку не призведе до визнання за ОСОБА_1 права власності на 3/10 частки спірного нежитлового приміщення № 124. Питання пайової участі у будівництві спірного об`єкту нерухомості не є визначальними в контексті спору, що розглядається, оскільки значення для вирішення спору мають передусім обставини, які безпосередньо стосуються питання можливості визнання у судовому порядку права власності на реконструйований об`єкт нерухомості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, в якійзаявник просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 рокута залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2020 року.

Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції заявник зазначає необхідність формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми прави у подібних правовідносинах, оскільки застосований судом апеляційної інстанції висновок Верховного Суду не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, отже посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що Дніпровська міська рада, яка володіла приміщенням, площею 41, 6 кв. м (вартість якого складала 37 717, 00 грн), за рахунок його коштів стала власником приміщення, площею 59, 8 кв. м та ринковою вартістю 789 657, 00 грн. В результаті здійснених будівельних та ремонтних робіт було фактично створено новий об'єкт та збільшено загальну площу нерухомого майна на 18, 2 кв. м. Вирішуючи спір, районний суд дійшов правомірного висновку про визнання за позивачем права власності на 3/10 частини спірного приміщення, оскільки зазначена частина була побудована за його власні кошти та мала бути зареєстрована за ним, відповідно до договору про пайову участь.

Правовідносини, щодо яких висловлено висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, на який посилався апеляційний суд у цій справі, не є подібними до правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, оскільки вони стосуються первинного набуття права власності на новостворену річ (стаття 331 ЦК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ТОВ "Караван-2013" про визнання договору про пайову участь у будівництві дійсним, припинення права власності на частину нежитлового приміщення, визнання права власності на частину нежитлового приміщення в порядку спадкуванняпризначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Нежитлове приміщення № 124, розташоване по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 79478912101), перебувало на балансі комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради (далі - КВЖРЕП Ленінського району).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07 липня 2012 року порушено провадження у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20 липня 2012 року у справі № 38/5005/5752/2012 КВЖРЕП Ленінського району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі вказаної постанови ліквідатором КВЖРЕП Ленінського району призначено арбітражного керуючого, яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об`єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № 124, розташоване по АДРЕСА_1, з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу цього нежитлового приміщення, оформлених протоколом від 27 грудня 2012 року № 23, переможцем яких визначено ПП "Цесія".

10 липня 2013 року на підставі вказаного протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 124, розташованого по АДРЕСА_1, між КВЖРЕП Ленінського району, як продавцем, та приватним підприємством "Цесія", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1106.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора задоволено частково та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об`єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу.

Зокрема, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі № 38/5005/5752/2012 визнано неправомірними дії ліквідатора КВЖРЕП Ленінського району арбітражного керуючого щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 124 по АДРЕСА_1, загальною площею 41,6 кв. м; визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 124 по АДРЕСА_1, загальною площею 41,6 кв. м, оформлених протоколом від 27 грудня 2012 року; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10 липня 2013 року № 1106, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І. В., укладений між КВЖРЕП Ленінського району та ПП "Цесія", з відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 124 по АДРЕСА_1, загальною площею 41,6 кв. м.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2016 року та постановою Вищого господарського суду від 14 березня 2017 року у справі № 38/5005/5752/2012 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі № 38/5005/5752/2012 залишено без змін.

Вказане приміщення № 124 ПП "Цесія" було відчужено на користь ТОВ "Караван-2013" за договором купівлі-продажу № 3078 від 23 липня 2013 року. Продаж майна відбувся за 37 717, 00 грн на підставі звіту про оцінку майна, виконаного ФОП ОСОБА_3 станом на 15 липня 2013 року, про що зазначено в розділі 2 "Ціна договору".

Того ж дня, за ТОВ "Караван-2013" було зареєстровано право власності на придбане спірне нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 6701070.

03 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Караван-2013" укладено договір № 3032014 про пайову участь у будівництві-реконструкції об`єкту, відповідно до умов якого ТОВ "Караван-2013" і ОСОБА_1 домовились про пайове будівництво-реконструкцію спірного майна - нежитлового приміщення № 124 - магазину непродовольчих товарів в житловому будинку літ. А-5, загальною площею 41,6 кв. м, розташованому по АДРЕСА_1, яке належало на праві власності ТОВ "Караван-2013".

Відповідно до пункту 2 договору про пайову участь, після закінчення будівельних, ремонтних робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкту до експлуатації, ТОВ "Караван-2013" зобов`язалося передати ОСОБА_1 у власність частину об`єкта, вартість якої дорівнює розміру інвестицій ОСОБА_1 . Зазначеним пунктом договору також було визначено, що площа об`єкта, який передається ОСОБА_1, та строк його передачі визначається сторонами договору після закінчення будівельних робіт шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Пунктом 7 договору сторони погодили, що розмір інвестицій ОСОБА_1 визначається вартістю будівельних робіт після їх закінчення шляхом розрахунку фактичної вартості будівельних робіт на підставі відповідних кошторисів та актів здачі-приймання будівельних робіт.

Відповідно до пункту 8 договору ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання, крім повної оплати повної вартості будівельних робіт, здійснювати організацію таких робіт, в тому числі укладання договорів підряду від свого імені.

На виконання зобов`язань за договором про пайову участь між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 31 березня 2014 року було укладено договір підряду № 310314/2.

Після завершення будівельних робіт у повному обсязі, 08 липня 2014 року сторонами договору підряду підписано акт приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 420 000, 00 грн.

Внаслідок проведення зазначених будівельних та ремонтних робіт загальна площа приміщення була збільшена з 41,6 кв. м до 59,8 кв. м за рахунок новостворених площ та внутрішніх переобладнань, згідно проекту реконструкції.

Таким чином, в результаті здійснених будівельних та ремонтних робіт було фактично створено новий об`єкт, а саме: реконструйовано існуючий об`єкт та збільшено загальну площу нерухомого майна на 18,2 кв. м.

15 грудня 2014 року між ТОВ "Караван-2013" і ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 3032014 про пайову участь у будівництві-реконструкції об`єкту, в якій сторони погодили розподіл часток приміщення після проведення будівельних робіт, а саме визначили, що ТОВ "Караван-2013" належить частина приміщення № 124 площею 41,6 кв. м, а ОСОБА_1 належить частина приміщення № 124 площею 18,2 кв. м.

Зазначеною додатковою угодою було погоджено, що протягом року з дати підписання угоди ТОВ "Караван-2013" забезпечує передання та вчиняє необхідні юридичні дії для забезпечення реєстрації за ОСОБА_1 права власності на визначену додатковою угодою частку, тобто на 18,2 кв. м.

Реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації відбулася 18 липня 2014 року. Згідно умов договору ТОВ "Караван-2013" у строк не пізніше 15 грудня 2015 року мало вчинити необхідні юридичні дії та забезпечити передачу у власність ОСОБА_1, як інвестору, частину нежитлового приміщення № 124, площею 14,6 кв. м, в житловому будинку літ. А-5, розташованому по АДРЕСА_1 . Однак, у зазначений строк ТОВ "Караван-2013" зобов`язання не виконало та частину приміщення ОСОБА_1 у власність не передало, а право власності було зареєстровано за ТОВ "Караван-2013" на об`єкт в цілому.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 91621722 від 10 липня 2017 року, за ТОВ "Караван-2013" на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23610641 від 12 серпня 2015 року зареєстровано право приватної власності на об`єкт житлової нерухомості - нежитлове приміщення літ. А-5, загальною площею 59,8 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних звіту в стислій формі про оцінку майна від 04 червня 2018 року нежитлового приміщення № 124, поз. 1-3, загальною площею 59,8 кв. м, на першому поверсі будівлі літ. А-5, що знаходиться по АДРЕСА_1, ринкова вартість об`єкту оцінки складає 789 657, 00 грн.

Ринкова вартість нежитлового приміщення № 124/1, поз. 1-1, загальною площею - 14,6 кв. м, (новостворене після реконструкції), складає 192 793, 00 грн.

Ринкова вартість нежитлового приміщення № 124/2, поз. 2-1, 2-2, загальною площею 45,2 кв. м (поліпшене після реконструкції), складає 596 864, 00 грн.

Розмежування площ, вказаних у звіті в стислій формі про оцінку майна від 04 червня 2018 року, підтверджується наданим технічним паспортом на громадський будинок в житловому будинку літ. А-5, нежитлове приміщення № 124/1, АДРЕСА_1 від 25 травня 2018 року, площа приміщення 14,6 кв. м; технічним паспортом на громадський будинок в житловому будинку літ. А-5 нежитлове приміщення № 124/2, АДРЕСА_1 від 25 травня 2018 року, площа приміщення 45,2 кв. м; актом від 01 червня 2018 року, складеним інженером технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна ОСОБА_4, відповідно до якого є можливим розподіл об`єкта нерухомого майна - приміщення № 124, розташованого по АДРЕСА_1, на окремі об`єкти нерухомого майна за умови виконання прорізу в огороджуючих конструкціях приміщення № 2 або залишення площі приміщення № 1 (1,55 кв. м) в сумісному користуванні; актом від 01 червня 2018 року, складеним інженером технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна ОСОБА_4, відповідно до якого є можливим розподіл об`єкта нерухомого майна - приміщення № 124, розташованого по АДРЕСА_1, на окремі об`єкти нерухомого майна за умови залишення частини площі приміщення № 1 (1,55 кв. м) в сумісному користуванні.

Актом розрахунку часток від 06 травня 2019 року, складеним інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_5, встановлено, що загальна площа нежитлового приміщення 124, розташованого на І поверсі в житловому будинку літ. А-5 по АДРЕСА_1, складає 59, 8 кв. м: частка приміщення 124, площею 41,6 кв. м, становить 7/10 часток; частка приміщення 124, площею 18,2 кв. м, становить 3/10 часток.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 липня 2017 року у справі № 904/5061/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2017 року та постановою Верховного Суду від 15 березня 2018 року, витребувано від ТОВ "Караван-2013" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 124, розташоване по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 79478912101).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пункту 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України (435-15) передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, передбачає право власника підтвердити наявне у нього право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами ЦК України (435-15) не передбачено.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Частинами третьою-четвертою статті 390 ЦК України передбачено, що добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині припинення права власності Дніпровської міської ради на 3/10 частки нежитлового приміщення № 124 - магазин непродовольчих товарів в житловому будинку літ. А-5, яке знаходиться по АДРЕСА_1, та визнання за ним права власності на 3/10 частини зазначеного нежитлового приміщення до задоволення не підлягають, оскільки укладаючи 03 березня 2014 року договір № 3032014 про пайову участь у будівництві об`єкту - реконструкцію нежитлового приміщення № 124 в житловому будинку літ. А-5, яке знаходиться по АДРЕСА_1, з урахуванням додаткової угоди до № 1 до зазначеного договору, позивач фактично набув відповідні права відносно ТОВ "Караван-2013", але набув права власності на нерухоме майно (його частку).

Судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності на новостворений (реконструйований) об`єкт нерухомості.

Порядок оформлення права власності на новостворений (реконструйований) об`єкт нерухомості після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначено відповідними нормами чинного законодавства.

Такі висновки узгоджуються із правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункти 96, 104, 105 постанови).

Судами встановлено, що нежитлове приміщення № 124 по АДРЕСА_1, вибуло з володіння територіальної громади в особі Дніпровської міської ради поза її волею.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 липня 2017 року у справі № 904/5061/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2017 року та постановою Верховного Суду від 15 березня 2018 року, нежитлове приміщення № 124, розташоване по АДРЕСА_1, було витребувано від ТОВ "Караван-2013" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже нежитлове приміщення № 124, розташоване по АДРЕСА_1, було витребувано судовим рішення на підставі статті 388 ЦК України у його набувача - ТОВ "Караван-2013" (за яким було зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). ТОВ "Карван-2013" вимоги до Дніпровської міської ради відносно відшкодування вартості поліпшень майна не заявляло. В той же час ОСОБА_1 у 2014 році вступив у правовідносини з ТОВ "Караван-2013" щодо участі у будівництві (реконструкції) об`єкту, і всі спори при виконанні договору про пайову участь у будівництві об`єкту від 03 березня 2014 року, дійсність якого учасники цієї справи не оспорювали, підлягають вирішенню між сторонами вказаного правочину. ОСОБА_1 не може вважатися набувачем нерухомого майна, а отже і мати права, передбачені частиною четвертою статті 390 ЦК України.

Судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування вартості невід`ємних поліпшень нежитлового приміщення позивачем не оскаржувались.

Із урахуванням встановлених судами обставин у справах № 38/5005/5752/2012, № 904/5061/17 щодо незаконного вибуття з володіння територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлового приміщення № 124, розташованого по АДРЕСА_1, витребування цього нерухомого майна у ТОВ "Карван-2013", позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на частину нерухомого майна з припиненням права власності Дніпровської міської ради на цю частину до задоволення не підлягають.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційний суд за встановлених у цій справі обставин дійшов загалом обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Головуючий	Є. В. Синельников
Судді	О. М. Осіян
	Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта

	В. В. Шипович