ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" червня 2011 р.
Справа № 34/429-19/255-10
( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs15011227) ) ( Додатково див. рішення господарського суду Київської області (rs15602609) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. –головуючого,
Владимиренко С.В.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізинг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2011 року у справі № 34/429-19/255-10 Господарського суду Київської області за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави, в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізинг", Київська область, про стягнення 4 416 228,78 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 34 851 111,04 грн.,
за участю представників сторін:
прокуратури – Попенко О.С. (Генеральна прокуратура України);
позивачів – Міністерства фінансів України –ОСОБА_1. (дов. № 28030-09/14 від 10.09.10); ПАТ "АКБ "Київ" –ОСОБА_2. (дов. № 21/199 від 03.09.10);
відповідача – ОСОБА_3. (дов. від 17.01.11),
в с т а н о в и в:
У вересні 2010 року Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави, в особі Міністерства фінансів України та ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг" про стягнення 4 416 228,78 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 34 851 111,04 грн.
Вказував, що 09.09.05 між банком та відповідачем був укладений договір № 46/2005 про надання кредиту у валюті, згідно останніх змін до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику (відповідачу) кредит в сумі 3 004 950 дол. США, а позичальник –повернути вказані грошові кошти та відсотки за користування кредитом в строк до 02.09.09.
Посилаючись на настання строку повернення кредиту та процентів за користування кредитом та на їх несплату позичальником, позивач просив стягнути з відповідача 2 957 342 дол. США заборгованості за кредитом, 1 075 780,47 дол. США заборгованості по процентам, 287 672,40 дол. США пені за несвоєчасне погашення кредиту, 95 433,91 дол. США пені за несвоєчасне погашення процентів, а всього –4 416 228,78 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 34 851 111,04 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 20 січня 2011 року (суддя Карпечкін Т.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2011 року (колегія суддів у складі: Маляренка А.В. –головуючий, Дикунської С.Я., Зеленіна В.О.), позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" 2 957 342 дол. США заборгованості за кредитом, 1 075 780,47 дол. США заборгованості по процентам, що становить 31 827 789,28 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Судові акти в частині задоволення позову мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині вчасного повернення кредиту та процентів за користування кредитом, що є підставою для покладення на нього обов’язку по сплаті боргу та процентів за користування кредитом.
Рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені, обґрунтовані посиланнями на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з означеною вимогою та заявленням відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, що відповідно до приписів ст. 267 ЦК України є підставою до відмови в задоволенні вимог про стягнення пені.
У касаційній скарзі ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 526, 530 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про залишення позову без розгляду.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 09.09.05 між банком та відповідачем був укладений договір № 46/2005 про надання кредиту у валюті, згідно останніх змін до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику (відповідачу) кредит в сумі 3 004 950 дол. США, а позичальник –повернути вказані грошові кошти та відсотки за користування кредитом в строк до 02.09.09.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).
Статтею 530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судами встановлено та наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень підтверджується, що на виконання своїх договірних зобов’язань банк перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 3 004 950 дол. США.
Проте відповідач, в порушення зазначених норм матеріального права та умов договору, не погасив борг за кредитом та проценти за користування кредитом, в зв’язку з чим утворилась заборгованість за кредитом в сумі 2 957 342 доларів США та заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 1 075 780,47 доларів США.
Водночас судами попередніх інстанцій не встановлено, а матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу, що стало обґрунтованою підставою до задоволення судами вимоги про стягнення вказаної суми боргу.
Крім того, п. 5.1 кредитного договору сторони погодили, що при порушенні строку повернення кредиту та перерахування процентів за його користування, позичальник сплачує кредитору пеню за кожний день прострочення в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
При цьому, приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як зазначалось вище, відповідач мав погасити кредит до 02.09.09 (включно), тому починаючи з 03.09.09 відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання.
Таким чином, відповідно до положень ст. 258 ЦК України строк для звернення з вимогою про стягнення пені за порушення відповідачем грошового зобов’язання сплив 04.09.10, тоді як позовна заява подана лише 27.09.10.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
20.12.10 відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені, що стало обґрунтованою підставою до відмови судами в задоволенні вимог про стягнення пені, у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності для звернення з означеною вимогою.
Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.
Посилання касаційної скарги на ту обставину, що станом на день вирішення спору строк виконання зобов’язання зі сплати заявлених до стягнення відсотків не настав, не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідно до п. 4.4.7 кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 7, нараховані проценти за користування кредитом позичальник зобов’язується повернути не пізніше останнього дня погашення кредиту, тобто до 02.09.09 (включно).
Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізинг" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2011 року у справі № 34/429-19/255-10 залишити без змін.
Головуючий суддя:
Судді:
Н.Г. Дунаєвська
С.В. Владимиренко
О.А. Подоляк