Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Прокопанич Г.К., суддів Алєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 р. (головуючий суддя Отрюх Б.В., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2013 р. (головуючий суддя Ващенко Т.М., судді Сівакова В.В., Любченко М.О.) у справі № 5011-30/16988-2012 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верес" до Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "УніКредит Банк" про зобов'язання вчинити дії, за участю представників позивача Ауз Р.М., відповідача Нелюбов О.Р., третьої особи не з'явились;

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2013 р. у справі № 5011-30/16988-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Верес" задоволено повністю: зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Капітал Лізинг" виконати умови пункту 12.1 Договору фінансового лізингу № 202-002901 від 17.04.2008 р., шляхом визнання укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Капітал Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верес" Договору від 07.06.2013 р. купівлі-продажу предмета лізингу.

Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права зокрема ст. ст. 1, 8 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 203, 638, 640, 642- 644, 806 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до наступного. Судами не враховано того, що законодавством України не передбачено обов'язку лізингодавця укладати з лізингоодержувачем договір купівлі-продажу предмета лізингу; у свою чергу позивач реалізував своє переважне право, передбачене п. 12 договору лізингу, відмовившись від отримання предмета лізингу у власність.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.04.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Капітал Лізинг" (далі - Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верес" (далі - Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 202-002901 (далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору (п. 1.1) Лізингодавець прийняв на себе зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу придбати у свою власність та передати на умовах фінансового лізингу, у тимчасове володіння та користування за плату Предмет лізингу (далі - Майно): - оприскувач тракторний причіпний Advance 3000 Vortex ЕЕ у кількості 2-х одиниць за ціною 503.000,00 грн.; - розподільник добрив Sulky DPX 900 with cable controls 3 одиниці за ціною 72. 000,00 грн.; - одну сівалку точного висівання РР Solo 5000 SLD за ціною 303.000,00 грн.; одну сівалку точного висівання РР Solo 5000 SLD Evolution за ціною 350.000,00 грн. (згідно зі Специфікацією, що є додатком № 1 до Додаткової угоди № 1 до Договору), а позивач зобов'язався прийняти вказане Майно, утримувати його й використовувати згідно зі звичайним призначенням, здійснювати експлуатацію та технічне обслуговування у відповідності до інструкцій Виробника і Продавця (п. 4.2 Договору) та сплачувати лізингові платежі на умовах Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору (з врахуванням угоди від 22.10.2008 р.) загальна кількість, складові лізингових платежів та їх орієнтовні суми визначені в розрахунку лізингових платежів.

Між позивачем та відповідачем 17.04.2008 р. також було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору фінансового лізингу, якою встановлено, зокрема, ціну Предмета лізингу в розмірі 371.287,14 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні, встановленим НБУ до долара США станом на 17.04.2008 р. становило 1.875.000,00 грн.

Конкретні дати та розмір лізингових платежів визначаються в графіку лізингових платежів, який був підписаний та скріплений печатками сторін та згідно з яким загальний розмір лізингових платежів станом на 17.04.2008 р. становив 2.496.042,00 грн. (514.647,89 доларів США).

Згідно з п. 4, п. 5 Додаткової угоди № 1 до Договору Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у лізинг предмет лізингу згідно Специфікації на строк 48 місяців на підставі акту прийому-передачі.

Між позивачем та відповідачем 22.05.2008 р. підписано акт приймання-передачі предмета лізингу. При цьому п. 5 вказаного акта сторонами погоджено, що Лізингоодержувач визнає право власності Лізингодавця на предмет лізингу та підтверджує, що йому надається виключне право володіння та користування предметом лізингу.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та передачі майна у лізинг встановлено судами та не заперечується сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Пунктом 12.1 Договору лізингу сторони врегулювали порядок передачі права власності на об'єкт лізингу та визначили, що перехід права власності на Предмет лізингу здійснюється на підставі Договору купівлі-продажу.

Укладення договору купівлі-продажу Предмету лізингу та перехід права власності на предмет лізингу здійснюється протягом 30 календарних днів після сплати останнього лізингового платежу, за умови відсутності заборгованості Лізингоодержувача перед Лізингодавцем, підписання сторонами акта звірки розрахунків, припинення дії кредитного договору та виведення предмету лізингу із реєстру обтяжень рухомого майна.

У випадку, якщо Лізингоодержувач після закінчення строку лізингу не виявить бажання придбати у власність предмет лізингу, він зобов'язаний повернути його Лізингодавцю протягом 20 робочих днів з моменту закінчення строку лізингу.

Тобто договором лізингу Сторони передбачили певні обов'язкові умови, за виконання яких Лізингодавець передає предмет лізингу у власність Лізингоодержувачу та зобов'язується укласти договір купівлі-продажу.

Як вказує сам скаржник та встановлено судами, останній лізинговий платіж мав бути сплачений ТОВ "Верес" 20.05.2012 р., і саме з цієї дати, на думку скаржника, протягом 20 календарних днів позивач мав переважне право на придбання предмета лізингу у власність.

Між тим, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про помилковість такого висновку, адже станом на 20.05.2012 р., як встановлено судами, не були виконані всі умови, визначені п. 12.1 Договору лізингу, а саме останній лізинговий платіж не було сплачено, а заборгованість позивача перед Лізингодавцем не була погашена в повному обсязі, також не було підписано акт звірки взаєморозрахунків і предмет лізингу не був виведений з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Отже, відповідно, і не виник обов'язок ТОВ "Верес" щодо повідомлення Лізингодавця про придбання предмету Лізингу у власність на протязі визначеного терміну.

Згідно з п. 15.5 договору лізингу даний договір діє до повного виконання Лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за цим договором.

Судами встановлено, що позивачем було сплачено відповідачу спочатку 468.751,10 грн. (92.822,00 доларів США) попередньої оплати, далі здійснювалась систематична сплата лізингових платежів за Договором з червня 2008 року по лютий 2010 року в розмірі 1.263.752,58 грн. (181.225,20 доларів США), перерахування 273.334,51 грн. (34.268,00 доларів США) та 285.338,28 грн. (38.829,31 доларів США).

Між відповідачем як Заставодавцем та третьою особою як Заставодержателем 23.01.2008 р. укладено Договір застави № 063-CB-PR майнових прав (далі - Договір застави) (з урахуванням договорів про внесення змін до Договору застави), згідно з яким третя особа набула права вимоги на предмет застави, в тому числі і за Договором у разі настання випадків невиконання з боку відповідача.

У зв'язку з настанням випадку невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором третьою особою позивачу було направлено вимогу № 87 від 05.09.2012 р. про повне дострокове здійснення виконання зобов'язання за Договором в розмірі 1.332.260,94 грн.

Вказану вимогу позивачем виконано та платіжним дорученням № 1/0409 від 04.09.2012 р. сплачено 1.332.260,94 грн., внаслідок чого виконано умови Договору в частині сплати грошових коштів в повному обсязі та набуто право скористатись п. 12.1 Договору.

Таким чином позивачем у повному обсязі було виконано фінансові зобов'язання за договором фінансового лізингу, а також передбачені п. 12.1 цього Договору умови, що мали передувати укладанню між позивачем та відповідачем Договору купівлі-продажу. Однак Лізингодавець порушив умови взятих на себе зобов'язань та не передав предмет лізингу у власність Лізингоодержувачу, що встановлено судами.

Позивач 12.06.2013 р. направив відповідачу два примірники договору купівлі-продажу предмета лізингу (отримані відповідачем 14.06.2013 р. згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи). Жодної відповіді відповідач позивачу не надав.

Згідно зі ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Як визначено ст. 184 ГК України, при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Як встановлено судами, відповідач відповіді на пропозицію позивача укласти договір купівлі-продажу не надав, а тому останній звернувся до суду за захистом свого порушеного права на отримання у власність Предмета лізингу за Договором.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судами, що при укладенні Договору лізингу сторони передбачили подальшу передачу предмета лізингу у власність Лізингоотримувача за залишковою вартістю, встановленою в Додатку № 2 до договору лізингу, обов'язок Лізингодавця щодо передачі предмета Лізингу у власність вже існував на дату підписання Договору застави (Договір про внесення змін і доповнень № 3 до договору застави було укладено 29.07.2008 р., а договір лізингу - 17.04.2008 р.), укладення договору купівлі-продажу предмета лізингу прямо випливає з умов Договору лізингу та є наслідком належного виконання обов'язків за Договором лізингу, відповідно, вимога щодо сплати залишкової вартості у розмірі 18.745,25 грн. на користь ПАТ "УніКредит Банк" була пред'явлена згідно з умовами договору застави.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано задоволено позов у повному обсязі.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 р. у справі № 5011-30/16988-2012 - без змін.