розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р.

у справі № 918/1219/13 Господарського суду Рівненської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

про стягнення 541 996,20 грн.,

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" про стягнення 451663,50 грн. пені та 90332,70 грн. -3% річних за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з оплати за отриманий згідно з умовами укладеного між сторонами договору природний газ.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.10.2013 р.(суддя Войтюк В.Р.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. (судді: Олексюк Г.Є., Гудак А.В., Сініцина Л.М.), позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" 45000,00 грн. пені, 85856,84 грн. три проценти річних та відповідний судовий збір. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у позові щодо стягнення 406497,20грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму коштів.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

30 березня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічне акціонерне товариство "Рівнегаз" (покупець) уклали договір № 84/05-Н на купівлю-продаж природного газу.

За змістом п.1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню (п.1.2. договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2. договору.

У п.6.2. договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 30-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором і чинним законодавством України.

У п.7.2. договору зазначено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2 цього договору відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору позивач передав протягом березня 2012 року - грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 254866,965 тис. куб.м. на загальну суму 113606141,03 грн., проте останній розрахувався з порушенням строків, встановлених у договорі.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивач нарахував відповідачеві до стягнення 451663,50 грн. - пені та 90332,70 грн. - 3% річних. Суди попередніх інстанцій перевірили розрахунок вказаних сум та встановили, що розрахунок суми пені є правильним, а сума 3% річних за розрахунком судів становить 85856,84 грн.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені та подано ряд документів на підтвердження обставин, що зазначені у названому клопотанні.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарські суди дослідили наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій та правомірно зменшили заявлений до стягнення розмір пені до 45000,00 грн., з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених обставин справи щодо прострочення відповідачем зобов'язання з оплати за отриманий природний газ, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов у вищезазначеній частині.

З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. у справі № 918/1219/13 - без змін.